Автор: Alex Arendar, CC BY-SA 4.0
Водно-болотні угіддя зникають утричі швидше, ніж ліси, хоча їхня економічна й біологічна цінність значно вища, ніж у більшості наземних екосистем.
Зменшення площі ВБУ України згубно впливає на тисячі видів рослин та тварин, що проживають на цих територіях або залежать від них. Тож наша мета – зберегти або зменшити антропогенний вплив на луки, болота, водотоки та акваторії.
Збереження боліт – найпростіший та ефективний захід із послаблення наслідків змін клімату. Органічна маса торфовищ слугує репозиторієм, акумулюючи вуглець з атмосфери та вбирає в себе воду, підтримуючи гідрологічний режим території. Окрім цього, континентальні поверхневі води, трясовини, верхові та низинні болота є місцем проживання унікальних представників флори та фауни. Заплавні луки допомагають зменшити наслідки паводків та повеней, є кормовою базою для худоби, місцем зростання рослинних продуктів та сировини, яку використовує людина. Ми прагнемо змінити уявлення про ВБУ як про ділянки землі, вигоду з яких можна отримати лише осушивши та розкопавши.
Саме торфовища утримують в собі прісну воду та сприяють регулюванню рівня ґрунтових вод. Тож наше першочергове завдання – відстежувати та надавати зауваження щодо ОВД господарських проєктів, які прагнуть осушити болота задля видобутку торфу, часто в незаконний та нерегульований спосіб. Також ми реагуємо на ОВД днопоглиблювальних робіт на річках, під прикриттям яких видобувають пісок, щебінь та гравій; ОВД зі створення й приватизації ставків шляхом перегородження природного річища й у без того надмірно зарегульованих ділянках.
На 2022 рік 50 водно-болотних угідь України отримали сертифікат Рамсарських та є визнаними на міжнародному рівні як середовище існування унікальних водоплавних птахів. При цьому десятки не менш перспективних в національному масштабі водно-болотних угідь очікують на розгляд комісією. Ми вбачаємо необхідність їх охорони вже зараз пишучи клопотання з проханням надати їм звання об’єктів ПЗФ.
Європа є регіоном, напевне, з найбільш зарегульованими річками у світі: понад 1,2 млн бар’єрів встановлені тут впоперек річкових річищ. Значна частка з них припадає на Україну. Водночас дамби, встановлені на середніх та малих за довжиною річках, часто є старими (їм більше 60 років), мало- або зовсім нефункціональними. Знайти та демонтувати такі перешкоди – мета, до якої ми поступово рухатимемося, вивчаючи та зважуючи потенційні ризики зміни водного балансу річок.
Збереження водно-болотних угідь допомагає стати на шлях досягнення чотирьох Цілей сталого розвитку, виконуючи поставлені на міжнародному рівні завдання:
Ціль №6. Чиста вода та належні санітарні умови
Забезпечивши охорону й відновлення пов’язаних з водою екосистем; підтримку та зміцнення участі місцевих громад у поліпшенні водного господарства.
Ціль №13. Боротьба зі зміною клімату
Шляхом підвищення опірності й здатності адаптуватися до небезпечних кліматичних явищ і стихійних лих; поширення інформації та можливості людей та установ пом’якшити гостроту та послабити наслідки зміни клімату.
Ціль №14. Збереження морських екосистем
За допомогою раціонального використання і захисту морських та прибережних екосистем, підвищення їх стійкості.
Ціль №15. Збереження екосистем суші
Шляхом стримування деградації природних середовищ існування та запобігання зникнення рідкісних видів; боротьби з опустелюванням тощо.
Українська природоохоронна група звернулася до Київської обласної державної адміністрації із пропозицією створити новий регіональний ландшафтний парк, який охопить дельту річки Тетерів.
Сьогодні Верховна Рада буде голосувати за законопроєкт № 12384. Про ці ризики говоримо не лише ми, а й, наприклад, Головне юридичне управління Верховної Ради. Аналогічний за змістом законопроєкт № 8119 уже був ветований Президентом у 2024 році через порушення Конституції.
На річці Бистриця-Надвірнянська Пасічнянська сільська рада планує побудувати цілих 3 малі ГЕС! Перетворивши стрімку гірську річку на каскад смердючих ставків.
Ця постанова не означає автоматичне збереження всіх торфовищ від знищення. Але це — реальний і важливий крок у запровадженні механізмів їх збереження.
За нашим клопотанням рішенням Миколаївської обласної ради в межах Ольшанської територіальної громади створено гідрологічний заказник «Ковалівські плавні» площею понад 394 га.
Державне агентство водних ресурсів України провело за останні роки величезну роботу, оцифрувавши купу паперових матеріалів, дешифрувавши супутникові знімки, і тепер у водний кадастр внесено більше 60 тисяч ставків, водосховищ, озер та 19 тисяч річок.
Видобування доломітів біля села Негребівка на Житомирщині — це приклад паралічу державної системи охорони довкілля.
Болото Березина, мало того, що є одним з найбільших збережених у природному стані боліт України, так ще й знаходиться прямо на межі з Рівненським заповідником.
Ідея зосередити управління природними ресурсами в одних руках і прибрати природоохоронні запобіжники не нова. Схожа «реформа» була у 2003 році. Тепер це хочуть повторити: надати тим, хто нищить біорізноманіття, функції його зберігати; тим, хто нищить прибережні смуги і річки, — функції їх зберігати.
Ми вже писали про подібну проблему, коли через розорані заплави напередодні весни вода затопила дороги. І зараз існує ризик повторення такої ситуації — цього разу у селі Придніпрянське Полтавської області, у заплаві річки Оріль.
Прийняття законопроєкту № 12384 «Про стимулювання економічного розвитку галузі рибного господарства» буде фатальною помилкою з боку ВРУ і буде коштувати нам не тільки втрати цінності природоохоронних територій, а й якості питної води.
У природі все пов’язано з усім: порушення однієї ланки неминуче запускає наслідки в іншій. Однією з найпоширеніших проблем, що руйнує цей баланс, є розорювання заплав річок.
Мінекономіки спільно з Держрибагентством хочуть проводити експерименти з вилову риби на природно-заповідних територіях.
Ми розкажемо, як можна зберігати степи, ліси, річки, болота, рідкісні види флори та фауни за допомогою використання сучасних інформаційних технологій.
Найближчим часом Житомирська обласна державна адміністрація має визначитись, що їм важливіше. З одного боку — збереження річок і боліт. З іншого — зрошення полів картоплі.
Чи можна розвивати громади, ігноруючи природу? У час кліматичних змін та євроінтеграційних прагнень довкілля перестає бути другорядним питанням – воно стає фундаментом розвитку.
У листопаді вже неможливо побачити більшість червонокнижних видів рослин. Але це не означає відсутність польових виїздів — у дощ, туман і сніг.
Річка чи канал? Від відповіді на це питання залежить доля сотень малих річок України. Бо осушувальна меліорація здійснювалась часто по колишніх заплавах річок.
У 2024 році під час експедиції Житомирщиною ми виявили жахливу ситуацію — річка Теснівка була перегороджена греблями з будівельного сміття, русло розчищене, дерева по берегах знищені, прибережна смуга й прибережні луки розорані.
Прокуратура вчергове зупинила незаконний видобуток корисних копалин на природоохоронних територіях! Цього разу — на Косівщині, де в руслі Черемоша здійснювали незаконний видобуток гравію.
Стрічка створена Суспільним Мовленням і розповідає про поліські торфові болота – унікальні екосистеми, які понад століття осушували.
Вчора на своєму засіданні екологічний комітет Верховної Ради розглядав урядовий законопроєкт №13554 про дерегуляцію. Він пропонує скасувати декілька десятків екологічних дозволів і погоджень. Презентували і повністю підтримували законопроєкт представники Мінекономіки.
Ми вважаємо, що всередині всіх професійних спільнот є як порядні та чесні фахівці, так і ті, які готові використовувати свої знання та вміння для сумнівних справ. Але сьогодні ми ставимо питання — невже землевпорядники є ворогами природи?
Міністерство захисту довкілля до своєї ліквідації встигло погодити клопотання щодо створення парку на площі майже 25 000 гектарів. Але ДП «Ліси України» вважає, що заповідний статус Ірдинському болоту непотрібен.
Уряд планує найближчим часом ліквідувати Державне агентство водних ресурсів!
Два тижні тому ми виявили незаконне будівництво гребель на річках Теснівка і Тня і написали про це скарги. Що ж відбулось за цей час?
З одного боку — вражаюча природа. З іншого — якщо зараз не діяти, вона залишиться лише у спогадах.
Продовжуємо інформувати вас про плани знищення річок України шляхом будівництва нових ГЕС. Цього разу — на Случі, в Городницькій громаді Житомирщини.
Конференція проводиться в рамках проєкту «Природоорієнтовані рішення у відновленні водно-болотних угідь для біорізноманіття, поліпшення якості води та запобігання змінам клімату».
Ми підготували переклад практичного посібника з повторного обводнення торфовищ, підготовленого і виданого нашими колегами з Польщі та Ісландії.
Будівництво малих ГЕС жодним чином не вирішує енергетичні проблеми країни — їхня потужність мізерна. Але наслідки для річок, біорізноманіття та туризму — катастрофічні.
Міндовкілля може це зупинити: розробивши постанову про режим використання торфовищ та припинивши погоджувати видобуток торфу.
Ми прагнули не лише зберегти існуюче, а й розширювати природно-заповідний фонд, відстоювати принципи сталого розвитку та боротися проти спроб знищення унікальних ландшафтів і видів.
Ще в 1920-х роках науковці планували створити Ірдинський заповідник, який мав охопити Ірдинське болото, частину Черкаського бору та Мошногірський кряж.
За 2024 рік таких ділянок було аж 73, для 42 з них не погоджено їх виставлення на торги. Це тисячі гектарів врятованих від видобутку копалин лісів, боліт і прибережних смуг.
Ще на початку XX століття територію Ірдинського болота планували оголосити заповідником, але через значні поклади торфу її використовували для видобутку.
Міндовкілля почало відмовляти у дозволах на видобуток торфу, бурштину та піску на меліорованих болотах.
Ми вже направили звернення із пропозицією відновлення заборони до Держрибагентства, Мінагрополітики та Міндовкілля.
Ми сподіваємося, що нове керівництво Міндовкілля та Держводагентства буде дружнішим до природи і не дозволить безглуздих розчисток.
Ми вдячні за природоорієнтоване і свідоме рішення!
Сподіваємось на прийняття законопроекту на черговому засіданні і на початок його впровадження на практиці!
Ми вже неодноразово писали офіційні листи, але тепер закликаємо Міністерство і публічно. Давайте збережемо болота України для майбутніх поколінь!
Земельна реформа та впровадження електронних аукціонів не виправила корупційну схему, коли переможцями торгів стаються агрофірми, наближені до керівництва громади.
Наші пропозиції з підвищення ефективності фінансових ресурсів надіслані до Держводагентства і Міндовкілля.
Ми звернулись до Офісу Генерального Прокурора з проханням забезпечити покарання винних.
50 рекомендацій Робочої групи перетворилися на 50 формальних завдань, виконання яких не допоможе забезпечити екологічне відновлення України.
Аби не втратити знову Великий Луг, необхідно розробити та реалізувати екологічні попуски із водосховищ вгору за течією.
Але у планах є чимало інших заходів сумнівної доцільності, на які піде 112 млн з держбюджету.
Ми ж переконані, що такі будівельні роботи в умовах війни є недалекоглядними.
Міндовкілля погодилося, що видобуток торфу негативно вплине на цінні заплавні землі з самосійними лісами.
Розчистка – це боротьба з наслідками, а не причинами.
Термін подачі заявок – 15 квітня 2024 р., термін виконання – 31 травня 2024 р.
Водосховища більше не існує, тож уперше за понад 90 років у Великому Лузі відбувається справжнє весняне водопілля.
Пам’ятаєте, ми писали, як держава витрачає 11 мільйонів гривень на розчистку річки Безіменна на Київщині? Там, де основним аргументом на користь розчистки є «ризик повеней раз на 100 років».
Сьогодні День водно-болотних угідь ─ день, коли державні органи та установи будуть писати, як вони люблять болота і як їх оберігають.
Розчистки річок − одні з найбільш поширених та найменш доцільних заходів, які здійснюються за «екологічні» кошти бюджету. Вирішити питання якості води та водності можна лише комплексним шляхом.
Ухвалюючи рішення в процедурі ОВД щодо видобутку копалин, чиновник стикається з тиском керівництва – гроші вже в бюджеті, як тепер відмовити інвестору?
Мінагро представляє черговий законопроект, що сприятиме спрощенню розорювання земель та знищенню залишків української природи.
Ми вдячні Міндовкіллю, Держлісагентству , ДП «Ліси України» і сподіваємось, що захист лісів тепер стане звичною практикою в їхній роботі.
Резюме і мотиваційний лист чекаємо до 15 грудня на адресу [email protected]
Ми хочемо зібрати свідчення подій тих років та задокументувати їх. Ця інформація стане в пригоді під час нашої роботи, щоб запобігти подібним трагедіям у майбутньому — екологічним та людським.
Рівненська ОВА замість того, аби погодити створення зони, тричі відмовила через надумані причини.
Нещодавно Міндовкілля відмовило в погодженні видобутку бурштину на ділянці «Копищанська». Видобувати бурштин планували на меліорованій заплаві річки Жолобниця.
Нещодавно ми організували конференцію, присвячену європейським практикам охорони водно-болотних угідь. На які підходи слід звернути увагу?
Колись завдяки громадськості вдалося зупинити масове будівництво малих ГЕС в Карпатах. Але, як виявилось, нищителі річок лише взяли паузу.
Дякуємо міністерству за таку позицію і сподіваємось, що така практика увійде в звичку і шкідливі для довкілля проекти надровидобутку будуть зупинятись до виставлення на аукціон.
22-23 вересня 2023 року спільно з Nesehnuti ми проводимо конференцію у Львові для експертів-природоохоронців, які працюють із водно-болотними угіддями.
Окремо ми також підготували загальні, уніфіковані рекомендації – про те, чому повоєнне відновлення громад має бути природоорієнтованим.
Саме малі річки є “спонсорами” водності великих водних артерій.
Повоєнне відновлення має бути лише зеленим. Тож раді працювати з громадами, які повністю розділяють наші цінності.
І все ж, якщо відновленню річкової заплави протиставити відновлення водосховища — ми оберемо перше.
Міф про турботу про довкілля в СРСР завжди починається, як і багато інших: «А вот в наше врємя…». Однак навіть невеличкий аналіз реалізації масштабної кампації з перетворення природи вщент розбиває стереотип про бережливе ставлення до природи в радянському союзі.
Після відновлення контролю України над всіма її землями, співпраця в частині транскордонних вод з її північно-східними сусідами буде неминуча. Інакше всі їхні проблеми “перепливуть” кордон і стануть лихом вже для України.
Пропозиції та коментарі до проекту можна надсилати до 10 вересня на електронну адресу [email protected]. Закликаємо фахівців долучитися.
Чи зміниться щось на краще після дерегуляції? Лише якщо у Водному кодексі у всіх пропонованих до правок статтях пропишуть необхідність проходження оцінки впливу на довкілля.
Найбільш раціональним рішенням після розірвання угоди з білоруською стороною є негайне перекриття каналу, що постачає воду до Білорусі.
Окрім безперечно важливих комунікаційної та економічної функцій позбутися греблі насамперед означає повернути у природне місцеперебування десятки представників рослинного та тваринного світу.
Сподіваємось на увагу до цієї проблеми законотворців, які досі не ухвалили зміни до законодавства, що наклали б мораторій на розорювання природних екосистем.
Поки воїни ЗСУ борються, аби зупинити геноцид українського народу, екологічному фронту варто подбати про запобігання екоциду.
В умовах обмеженої інформації зробити будь-які науково обґрунтовані висновки неможливо; оцінка даного чинника може здійснюватися лише постфактум.
Завантажити звіт можна в публікації.