“Історична угода, щоб зупинити втрату біорізноманіття”, “останній шанс вирішити кризу біорізноманіття”, “доля живого світу” та “поворотний момент” – такі слова можна було побачити в заголовках світових медіа в грудні минулого року, коли вони писали про COP15. Ця конференція зібрала майже всі країни світу в канадському Монреалі, щоб домовитися, як врятувати природу на нашій планеті.
В українському інформаційному просторі “історична угода” лишилася майже непоміченою, якщо не рахувати коротких повідомлень. Хоча наша країна брала участь у конференції і зобов’язана досягнути найближчими роками дуже амбітних цілей з охорони природи.
На перший погляд нічого дивного: в країні йде повномасштабна війна і мільйони людей переймаються тим, щоб фізично вижити тут і зараз. Українців значно більше цікавлять новини з фронту і від міжнародних партнерів, які постачають нам зброю.
Але очевидне пояснення правильне лише частково. Поки тривала міжнародна конференція з біорізноманіття, відбулися дві інші події: завершився чемпіонат світу з футболу, а також пройшов національний відбір на “Євробачення”. Обидві висвітлювалися незрівнянно активніше і привернули значно більше уваги аудиторії, якщо порівнювати з COP15.
Навіть байдужі до футболу люди, ймовірно, щось чули про легендарного Мессі і знають, що Аргентина віднедавна є чинним чемпіоном світу. Але навряд чи багато людей у нас знають, що впродовж наступних восьми років Україна зобов’язалася в чотири рази збільшити площу природоохоронних територій. А також про інші дуже серйозні цілі в сфері охорони біорізноманіття, яких вона має досягнути разом з іншими країнами.
“Українська правда” розібралася, про що домовилися країни на COP15 та чому охорона біорізноманіття – надзвичайно прагматична справа, важлива не менше, ніж боротьба зі змінами клімату та міжнародна безпека. І чому попри це для більшості людей проблеми природи “не на часі” незалежно від того, у якій фазі перебуває війна.