Тиждень тому в м. Рівне, на базі Національний університет водного господарства та природокористування, відбувся захід, присвячений оновленню державного водного кадастру.
Державне агентство водних ресурсів України провело за останні роки величезну роботу, оцифрувавши купу паперових матеріалів, дешифрувавши супутникові знімки, і тепер у водний кадастр внесено більше 60 тисяч ставків, водосховищ, озер та 19 тисяч річок.
Чому це важливо?
Бо це підтвердження офіційного статусу водного об’єкта. Це знімає питання, чи це річка, чи канал, чи треба, чи ні виділяти прибережну смугу, чи можна, чи ні забудовувати береги.
Це допоможе в просторовому плануванні, землевпорядкуванні, лісовпорядкуванні, процедурах СЕО та ОВД, інших управлінських рішеннях. На заході домовилися про впровадження в роботу органів влади оновленого кадастру по суббасейну річки Прип’ять. Певні, що це дасть конкретні успішні результати, які в подальшому будуть масштабуватися на всю Україну.
Важливо, що таку роботу з розвитку і ширшого застосування водного кадастру підтримує і Міністерство економіки. Про це ми говорили на зустрічі з ними ще в грудні минулого року. Бо це також допоможе виконанню євроінтеграційних зобов’язань України, де ми повинні показати не лише формальну імплементацію екологічних стандартів, але й їх практичне застосування.
Так, в цій новині ми не критикуємо чиновників, а дякуємо їм. Бо є за що.
Але не можемо не нагадати, що така ефективна робота по кадастру стала можливою завдяки тому, що Держводагентство є окремим незалежним органом. І ідея об’єднати його з Держгеокадастром, яку нещодавно пропонував Уряд, — це просто неадекватно.
