Державне агентство водних ресурсів України провело за останні роки величезну роботу, оцифрувавши купу паперових матеріалів, дешифрувавши супутникові знімки, і тепер у водний кадастр внесено більше 60 тисяч ставків, водосховищ, озер та 19 тисяч річок.
Видобування доломітів біля села Негребівка на Житомирщині — це приклад паралічу державної системи охорони довкілля.
Болото Березина, мало того, що є одним з найбільших збережених у природному стані боліт України, так ще й знаходиться прямо на межі з Рівненським заповідником.
Ідея зосередити управління природними ресурсами в одних руках і прибрати природоохоронні запобіжники не нова. Схожа «реформа» була у 2003 році. Тепер це хочуть повторити: надати тим, хто нищить біорізноманіття, функції його зберігати; тим, хто нищить прибережні смуги і річки, — функції їх зберігати.
Ми вже писали про подібну проблему, коли через розорані заплави напередодні весни вода затопила дороги. І зараз існує ризик повторення такої ситуації — цього разу у селі Придніпрянське Полтавської області, у заплаві річки Оріль.
Прийняття законопроєкту № 12384 «Про стимулювання економічного розвитку галузі рибного господарства» буде фатальною помилкою з боку ВРУ і буде коштувати нам не тільки втрати цінності природоохоронних територій, а й якості питної води.
У природі все пов’язано з усім: порушення однієї ланки неминуче запускає наслідки в іншій. Однією з найпоширеніших проблем, що руйнує цей баланс, є розорювання заплав річок.
Мінекономіки спільно з Держрибагентством хочуть проводити експерименти з вилову риби на природно-заповідних територіях.
Ми розкажемо, як можна зберігати степи, ліси, річки, болота, рідкісні види флори та фауни за допомогою використання сучасних інформаційних технологій.
Найближчим часом Житомирська обласна державна адміністрація має визначитись, що їм важливіше. З одного боку — збереження річок і боліт. З іншого — зрошення полів картоплі.