Ми зберегли 420 га земель!
Міндовкілля погодилося, що видобуток торфу негативно вплине на цінні заплавні землі з самосійними лісами.
Автор: Alex Arendar, CC BY-SA 4.0
Водно-болотні угіддя зникають утричі швидше, ніж ліси, хоча їхня економічна й біологічна цінність значно вища, ніж у більшості наземних екосистем.
Зменшення площі ВБУ України згубно впливає на тисячі видів рослин та тварин, що проживають на цих територіях або залежать від них. Тож наша мета – зберегти або зменшити антропогенний вплив на луки, болота, водотоки та акваторії.
Збереження боліт – найпростіший та ефективний захід із послаблення наслідків змін клімату. Органічна маса торфовищ слугує репозиторієм, акумулюючи вуглець з атмосфери та вбирає в себе воду, підтримуючи гідрологічний режим території. Окрім цього, континентальні поверхневі води, трясовини, верхові та низинні болота є місцем проживання унікальних представників флори та фауни. Заплавні луки допомагають зменшити наслідки паводків та повеней, є кормовою базою для худоби, місцем зростання рослинних продуктів та сировини, яку використовує людина. Ми прагнемо змінити уявлення про ВБУ як про ділянки землі, вигоду з яких можна отримати лише осушивши та розкопавши.
Саме торфовища утримують в собі прісну воду та сприяють регулюванню рівня ґрунтових вод. Тож наше першочергове завдання – відстежувати та надавати зауваження щодо ОВД господарських проєктів, які прагнуть осушити болота задля видобутку торфу, часто в незаконний та нерегульований спосіб. Також ми реагуємо на ОВД днопоглиблювальних робіт на річках, під прикриттям яких видобувають пісок, щебінь та гравій; ОВД зі створення й приватизації ставків шляхом перегородження природного річища й у без того надмірно зарегульованих ділянках.
На 2022 рік 50 водно-болотних угідь України отримали сертифікат Рамсарських та є визнаними на міжнародному рівні як середовище існування унікальних водоплавних птахів. При цьому десятки не менш перспективних в національному масштабі водно-болотних угідь очікують на розгляд комісією. Ми вбачаємо необхідність їх охорони вже зараз пишучи клопотання з проханням надати їм звання об’єктів ПЗФ.
Європа є регіоном, напевне, з найбільш зарегульованими річками у світі: понад 1,2 млн бар’єрів встановлені тут впоперек річкових річищ. Значна частка з них припадає на Україну. Водночас дамби, встановлені на середніх та малих за довжиною річках, часто є старими (їм більше 60 років), мало- або зовсім нефункціональними. Знайти та демонтувати такі перешкоди – мета, до якої ми поступово рухатимемося, вивчаючи та зважуючи потенційні ризики зміни водного балансу річок.
Збереження водно-болотних угідь допомагає стати на шлях досягнення чотирьох Цілей сталого розвитку, виконуючи поставлені на міжнародному рівні завдання:
Ціль №6. Чиста вода та належні санітарні умови
Забезпечивши охорону й відновлення пов’язаних з водою екосистем; підтримку та зміцнення участі місцевих громад у поліпшенні водного господарства.
Ціль №13. Боротьба зі зміною клімату
Шляхом підвищення опірності й здатності адаптуватися до небезпечних кліматичних явищ і стихійних лих; поширення інформації та можливості людей та установ пом’якшити гостроту та послабити наслідки зміни клімату.
Ціль №14. Збереження морських екосистем
За допомогою раціонального використання і захисту морських та прибережних екосистем, підвищення їх стійкості.
Ціль №15. Збереження екосистем суші
Шляхом стримування деградації природних середовищ існування та запобігання зникнення рідкісних видів; боротьби з опустелюванням тощо.
Міндовкілля погодилося, що видобуток торфу негативно вплине на цінні заплавні землі з самосійними лісами.
Розчистка – це боротьба з наслідками, а не причинами.
Термін подачі заявок – 15 квітня 2024 р., термін виконання – 31 травня 2024 р.
Водосховища більше не існує, тож уперше за понад 90 років у Великому Лузі відбувається справжнє весняне водопілля.
Пам’ятаєте, ми писали, як держава витрачає 11 мільйонів гривень на розчистку річки Безіменна на Київщині? Там, де основним аргументом на користь розчистки є «ризик повеней раз на 100 років».
Сьогодні День водно-болотних угідь ─ день, коли державні органи та установи будуть писати, як вони люблять болота і як їх оберігають.
Розчистки річок − одні з найбільш поширених та найменш доцільних заходів, які здійснюються за «екологічні» кошти бюджету. Вирішити питання якості води та водності можна лише комплексним шляхом.
Ухвалюючи рішення в процедурі ОВД щодо видобутку копалин, чиновник стикається з тиском керівництва – гроші вже в бюджеті, як тепер відмовити інвестору?
Мінагро представляє черговий законопроект, що сприятиме спрощенню розорювання земель та знищенню залишків української природи.
Ми вдячні Міндовкіллю, Держлісагентству , ДП «Ліси України» і сподіваємось, що захист лісів тепер стане звичною практикою в їхній роботі.
Резюме і мотиваційний лист чекаємо до 15 грудня на адресу [email protected]
Ми хочемо зібрати свідчення подій тих років та задокументувати їх. Ця інформація стане в пригоді під час нашої роботи, щоб запобігти подібним трагедіям у майбутньому — екологічним та людським.
Рівненська ОВА замість того, аби погодити створення зони, тричі відмовила через надумані причини.
Нещодавно Міндовкілля відмовило в погодженні видобутку бурштину на ділянці «Копищанська». Видобувати бурштин планували на меліорованій заплаві річки Жолобниця.
Нещодавно ми організували конференцію, присвячену європейським практикам охорони водно-болотних угідь. На які підходи слід звернути увагу?
Колись завдяки громадськості вдалося зупинити масове будівництво малих ГЕС в Карпатах. Але, як виявилось, нищителі річок лише взяли паузу.
Дякуємо міністерству за таку позицію і сподіваємось, що така практика увійде в звичку і шкідливі для довкілля проекти надровидобутку будуть зупинятись до виставлення на аукціон.
22-23 вересня 2023 року спільно з Nesehnuti ми проводимо конференцію у Львові для експертів-природоохоронців, які працюють із водно-болотними угіддями.
Окремо ми також підготували загальні, уніфіковані рекомендації – про те, чому повоєнне відновлення громад має бути природоорієнтованим.
Саме малі річки є “спонсорами” водності великих водних артерій.
Повоєнне відновлення має бути лише зеленим. Тож раді працювати з громадами, які повністю розділяють наші цінності.
І все ж, якщо відновленню річкової заплави протиставити відновлення водосховища — ми оберемо перше.
Міф про турботу про довкілля в СРСР завжди починається, як і багато інших: «А вот в наше врємя…». Однак навіть невеличкий аналіз реалізації масштабної кампації з перетворення природи вщент розбиває стереотип про бережливе ставлення до природи в радянському союзі.
Після відновлення контролю України над всіма її землями, співпраця в частині транскордонних вод з її північно-східними сусідами буде неминуча. Інакше всі їхні проблеми “перепливуть” кордон і стануть лихом вже для України.
Пропозиції та коментарі до проекту можна надсилати до 10 вересня на електронну адресу [email protected]. Закликаємо фахівців долучитися.
Чи зміниться щось на краще після дерегуляції? Лише якщо у Водному кодексі у всіх пропонованих до правок статтях пропишуть необхідність проходження оцінки впливу на довкілля.
Найбільш раціональним рішенням після розірвання угоди з білоруською стороною є негайне перекриття каналу, що постачає воду до Білорусі.
Окрім безперечно важливих комунікаційної та економічної функцій позбутися греблі насамперед означає повернути у природне місцеперебування десятки представників рослинного та тваринного світу.
Сподіваємось на увагу до цієї проблеми законотворців, які досі не ухвалили зміни до законодавства, що наклали б мораторій на розорювання природних екосистем.
Поки воїни ЗСУ борються, аби зупинити геноцид українського народу, екологічному фронту варто подбати про запобігання екоциду.
В умовах обмеженої інформації зробити будь-які науково обґрунтовані висновки неможливо; оцінка даного чинника може здійснюватися лише постфактум.
Завантажити звіт можна в публікації.