У 2022 році Біосферний заповідник «Асканія-Нова» з перших годин повномасштабного вторгнення опинився в окупації. Тоді багатьом здавалося, що допомагати йому вже немає сенсу, – територія недоступна, майбутнє невизначене. Однак тисячі людей в Україні та за кордоном вирішили інакше.
Завдяки благодійним внескам протягом 13 місяців команда заповідника могла продовжувати автономну роботу в умовах окупації. Благодійна підтримка була критично важливою, адже утримання «Асканії-Нова» – надзвичайно складне й дороге природоохоронне завдання. Тут історично поєднані природні екосистеми степу зі штучними обʹєктами – зоологічним парком та дендропарком. Останні потребують щоденного догляду і постійної ручної роботи. Йдеться не лише про базові потреби: корми для тварин або воду для зрошення деревних насаджень у сухому степу, – але й про нагальний ветеринарний догляд за тваринами, фітосанітарний захист парку, формування запасів сіна і зернових, поточний ремонт приміщень та загорож, забезпечення обслуговуючої техніки пальним і запчастинами, охорону і протипожежний захист території…
Все це вдалось підтримувати 13 перших місяців перебування «Асканії-Нова» в окупації. І це була необхідна місія зі збереження колекцій, що становлять національне надбання і є світовою історико-культурною та природною спадщиною. Водночас таке тривале автономне існування українського заповідника на тимчасово окупованій території перешкодило російській пропаганді створити картину його «порятунку» як покинутого. Лише після того, як російська окупаційна влада встановила власне керівництво заповідника, робота української адміністрації стала неможливою і багатьом співробітникам довелося покинути загарбаний заповідник і тимчасово окуповану територію громади.
Та це не кінець. Нині ми бачимо, що тодішня підтримка не була марною. Заповідник пережив найгірші місяці і сьогодні, попри окупацію, залишається надзвичайно цінним.
Врешті історія набула нового розвитку. Для релокованої команди «Асканії-Нова» вдалося знайти територію у степовій зоні України, подібну за природними умовами до історичного місця розташування заповідника. Тут уже розвивається новий осередок і реалізуються природоохоронні проєкти. Науково-дослідний полігон заповідника в Одеській області поступово перетворюється на центр тяжіння для науковців та однодумців.
Досвід «Асканії-Нова» показує важливий приклад: підтримка природоохоронних установ під час війни – це не лише допомога тут і зараз. Це інвестиція у збереження фахівців, знань, управлінського досвіду та самої інституції. Біосферний заповідник «Асканія-Нова» пройшов Державну атестацію наукових установ, є головним виконавцем Програми наукових досліджень НААН «Заповідна справа» на 2026–2030 роки, продовжує видавати фаховий науковий журнал «Вісті Біосферного заповідника «Асканія-Нова».
Саме тому варто вже сьогодні шукати можливості для інших національних парків і заповідників, що залишаються в окупації. Надання їм територій для тимчасової роботи в інших регіонах України дозволило б не втратити колективи, провадити природоохоронну діяльність там, де це можливо зараз. Після деокупації ці установи зможуть повернутися додому, не втративши своєї спроможності працювати.
Збереження природоохоронних інституцій зараз – це внесок у відновлення української природи завтра.
Фото директора «Асканія-Нова» Віктора Шаповала, 2022 рік.
