Добрі новини з Миколаївщини: тут стало більше природоохоронних територій! Рішенням Миколаївської обласної ради за нашими клопотаннями створено три ландшафтні заказники — «Олександрівська балка», «Старогороженський» та «Новоукраїнський». Загальна площа нових об’єктів природно-заповідного фонду становить понад 209 га.
Усі три заказники розташовані на землях ДП «Ліси України». Їхнє створення має захистити цінні степові ділянки від розорювання та лісорозведення.
«Олександрівська балка»: заказник, який міг бути втричі більшим
Найбільший із трьох нових заказників — «Олександрівська балка» площею 105,7 га. Він розташований у межах Привільненської громади.
Це одна з найцінніших степових територій Миколаївщини. Тут зростають 16 видів рослин, занесених до Червоної книги України, а також 8 регіонально рідкісних видів. Серед них ендемічні — астрагал одеський, карагана скіфська, дрік скіфський, шоломниця весняна та пустельниця головчаста.
Не менш важлива ця територія для тварин. Ентомофауна балки налічує близько 300 видів. Тут трапляється занесений до Червоної книги України полоз жовточеревий. Орнітофауна представлена 46 видами птахів, серед яких є рідкісні види, включені до Червоної книги України та Бернської конвенції.
Водночас історія створення цього заказника — приклад того, як цінна природна територія може втрачати площу просто під час багаторічних погоджень.
Ще у 2022 році тодішнє Баштанське лісове господарство погодило створення заказника площею майже 270 га. Загалом разом із землями, які погодила Привільненська громада, йшлося про понад 330 га. Проте поки тривала процедура створення, частину степу почали заліснювати. Це продовжувалося навіть тоді, коли проєкт створення заказника вже був готовий і ми чекали, поки облрада ухвалить рішення. У 2023-2024 роках лісівники розорали під лісорозведення понад 100 га степових ділянок та висадили на них дерева. Частина знищених територій була особливо цінною для біорізноманіття — там, зокрема, зростали горицвіт весняний, шафран сітчастий і брандушка різнобарвна.
Ще одна частина майбутнього заказника, площею 63 га, яку Привільненська громада погодила для заповідання у 2023 році, навесні 2026 року була розорана орендарем, який сам погоджував її включення до заказника.
В результаті замість понад 330 га, про які йшлося на початку процедури, сьогодні створено заказник площею 105,7 га — приблизно втричі менший.
При цьому Олександрівська балка була відома своєю природоохоронною цінністю задовго до нинішнього заповідання. Ще на початку 2000-х років її пропонували використати для розширення природного заповідника «Єланецький степ».
Попри таке суттєве зменшення, ми раді, що принаймні збережені частини цієї унікальної степової території отримали офіційний охоронний статус і захищені від подальшого знищення.
«Старогороженський»: степ на вапняках і стоянка давніх людей
Ландшафтний заказник «Старогороженський» площею 65,84 га також розташований у Привільненській громаді. Це цінні степи на вапняках на лівому березі долини річки Інгул.
Тут зафіксовано низку рослин, занесених до Червоної книги України: астрагал одеський, дрік скіфський, зіновать гранітна, кілька видів ковили, горицвіт весняний, карагана скіфська та інші.
Природна цінність цієї території доповнюється культурною. Тут розташована стоянка мезолітичної доби — археологічна пам’ятка, що датується X–IV тисячоліттями до н. е. Її виявила Інгульська експедиція ще у 1969 році.
Відзначимо, що до підготовки документів для створення заказника долучився директор Баштанського краєзнавчого музею, військовослужбовець Олег Требух.
OLYMPUS DIGITAL CAMERA
«Новоукраїнський»: ще одна збережена ділянка степу
Третій новий заказник — «Новоукраїнський» площею 37,77 га. Він розташований у межах Врадіївської громади.
Його створили для збереження степових оселищ, де зростають рідкісні рослини, занесені до Червоної книги України. Серед них — горицвіт весняний, астрагал шерстистоквітковий та кілька видів ковили.
Створення цих трьох заказників — важливий крок для збереження степів Миколаївщини, адже природні степові ділянки області продовжують потерпати від розорювання та заліснення. Для степових екосистем обидва ці способи використання земель означають втрату природних оселищ і пов’язаного з ними біорізноманіття.
Фото Марини Романенко і Олега Требуха
