Схоже, з грушами в українців давні складні стосунки. Спершу ці дерева стали символом розбрату у класичній літературі. А тепер ми вимушені доводити, що 200-річна груша в Охтирці заслуговує на охорону.
Історія вийшла нібито нетривіальна, але водночас печально типова. На початку серпня ми подали клопотання про створення ботанічної пам’ятки природи «Охтирська дика Груша-довгожитель». Це справді унікальне дерево: його вік — орієнтовно 180-230 років, воно має обхват стовбура 220 см, сягає близько 15 метрів заввишки. При цьому — досі цвіте й плодоносить.
Здавалося б, саме для таких об’єктів існує природоохоронний статус «ботанічна пам’ятка природи». В часи, коли це дерево почало свій життєвий шлях, місто Охтирка було значно меншим, його межі знаходились далеко від груші, яка росла тоді серед луків долини р. Машенки. Це дерево — свідок розбудови міста і однозначно є одним з найстаріших у Охтирці. Такі велетні, що пережили дві світові війни, створення і руйнування імперій, можуть виховувати у людей дбайливе ставлення до природи.
Але щойно ми подали наше клопотання, як в Охтирці зібралася комісія, яка миттєво зробила висновок, що в дерева є сухі гілки, дупло та інші ознаки поважного віку.
В акті, підписаному головним спеціалістом відділу комунального господарства та благоустрою території Управління капітального будівництва та житлово-комунального господарств Охтирської міської ради Хімченко Ларисою, начальником відділу земельних відносин Охтирської міської ради Сизоненком Володимиром і помічником начальника Тростянецького надлісництва філії «Північний лісовий офіс» ДП «Ліси України» Назаренком Олександром (залучення до обстеження якого теж викликає питання) стверджується, що дерево пошкоджене і потребує лікування.
Але якраз дерево зі статусом ПЗФ мало би більше шансів отримати кошти на лікування з екофонду від ОДА! Зараз же є ризик, що жодного лікування груша не отримає, і місцеве керівництво просто дочекається, коли дерево загине і його можна буде спиляти.
Пам’ятками природи стають не ідеальні молоді саджанці, а видатні дерева, які пережили століття й потребують догляду та охорони. Поява на дереві сухих гілок є передумовою виникнення дупел. Водночас наявність дупел у здорового дерева такого поважного віку робить його ціннішим за будь-яке молоде дерево. Дупла потрібні птахам для гніздування, тут створюють колонії рідкісні кажани та інші тварини.
Особливо дивним цей спротив здається на тлі того, що Сумська область залишається серед аутсайдерів за темпами створення нових об’єктів ПЗФ.
У часи, коли російська агресія знищує природу, ми намагаємося допомогти зберегти хоча б ті цінні об’єкти, які ще можна вберегти — навіть якщо це одне видатне дерево. Натомість одразу після появи клопотання збирається цілий консиліум, який пояснює, чому дерево, що десятиліттями росло на своєму місці, саме зараз не варто охороняти.
Звісно, ми не збираємося здаватися і продовжуємо працювати над цим випадком. Зараз ми закликаємо Департамент захисту довкілля та природних ресурсів Сумської ОВА та Державну екологічну інспекцію у Сумській області провести повторне обстеження із залученням фахівців національних природних парків та ботаніків.
Бо якщо навіть 200-річна дика груша не заслуговує на охорону, то що тоді заслуговує?
