Міжнародні природоохоронні переговори — це не лише про збереження рідкісних видів і екосистем. Тут держави узгоджують спільні зобов’язання, визначають глобальні пріоритети й можуть впливати на те, як світ реагує на екологічні загрози.
Для України участь у цих процесах має особливе значення: Росія використовує природоохоронну тематику, щоб відбілювати свій імідж і виправдовувати окупацію українських територій. Тому важливо не лише розповідати світові про наслідки війни для природи, а й безпосередньо реагувати на російські маніпуляції.
У жовтні 2026 року Українська природоохоронна група (UNCG) долучилася до 17-ї Конференції сторін Конвенції ООН про біологічне різноманіття (COP17) у Єревані. Організація працювала з міжнародними партнерами й провела сайд-захід про збереження біорізноманіття під час війни та відновлення після збройних конфліктів. Про значення цієї роботи розповідає голова UNCG Олексій Василюк.
Навіщо Україні міжнародні природоохоронні майданчики
Україна є стороною десяти природоохоронних конвенцій. Одна з ключових — Конвенція ООН про біологічне різноманіття, яка визначає спільні підходи до охорони природи. Міжнародні домовленості допомагають державам узгоджувати пріоритети, зокрема щодо видів і екосистем, які потребують особливої уваги.
— Люди часто думають, що найцінніша дика природа є десь далеко — в Амазонії, на Мадагаскарі чи в інших країнах екваторіального поясу. А те, що є в нас, здається буденним. Але міжнародні статуси видів і природоохоронні стандарти показують, що природа за нашим вікном може бути не менш цінною, ніж природа Амазонії чи Мадагаскару, — зазначає Олексій Василюк.
Участь у міжнародних процесах важлива і для захисту українських інтересів. Росія намагається представляти себе як державу, що дбає про природу навіть на окупованих територіях, водночас звинувачуючи Україну в неналежній охороні довкілля.
— Російська Федерація дуже активно використовує такі майданчики, щоб демонструвати, ніби Росія добре охороняє природу, зокрема в Криму та на Донбасі, а Україна цього не робить. Іншим державам, які не дуже добре знають нашу ситуацію, вони намагаються показати Росію як дбайливу й кваліфіковану в природоохоронній діяльності, — говорить Олексій Василюк.
UNCG є членом Міжнародного союзу охорони природи (IUCN) і має статус спостерігача Конвенції ООН про біологічне різноманіття. Ці майданчики дають змогу українським фахівцям представляти власну позицію, долучатися до дискусій і відповідати на неправдиві твердження.
— Якщо українських представників не буде на таких заходах, де потрібно відповідати на неправдиві заяви агресора, ми будемо програвати. Росія використовуватиме кожну можливість показати себе в кращому світлі, — пояснює природоохоронець.
За словами Василюка, під час конгресу IUCN у 2025 році українським представникам вдалося протидіяти спробі Росії домогтися перегляду її статусу в організації та послаблення наслідків санкцій. Цей досвід підтвердив, що присутність українських фахівців важлива не лише для обміну досвідом, а й для протидії політичним маніпуляціям.
COP17: від розмови про наслідки війни до спільних рішень
На COP17 у Єревані UNCG працювала разом з офіційною українською делегацією. Представники організації розповідали про шкоду, якої російська агресія завдає природоохоронним територіям, зокрема про наслідки руйнування Каховської греблі.
— Ми розповідали про наслідки повномасштабного вторгнення для природоохоронних територій України, про унікальний випадок екоциду, пов’язаний із руйнуванням Каховської греблі. Долучалися до різних дискусій. Для нас було дуже важливо, що голос України звучить, — розповідає Олексій Василюк.
За його словами, українських представників вітали оплесками, а одне із засідань почалося зі слів «Слава Україні».
— Але найважливіше не саме враження. Найважливіше, що ми навчилися доносити до інших країн те, що насправді відбувається з природою в Україні, — зазначає природоохоронець.
Однією з головних подій для UNCG став сайд-захід «Biodiversity Conservation as a Foundation in Peace, Peacebuilding, and Conflict Recovery» («Збереження біорізноманіття як основа миру, миробудування та відновлення після збройних конфліктів»), який відбувся 23 жовтня 2026 року.
Організаторами разом з UNCG стали Earth Law Center, Center for Large Landscape Conservation, Ekuanitshit Innu Council та Ukraine War Environmental Consequences Work Group. Також до нього долучилася офіційна делегація України. Учасники обговорювали, як враховувати потреби природи під час миробудування та відновлення територій після збройних конфліктів.
Окрему увагу приділили Каховській катастрофі. Руйнування греблі докорінно змінило екосистеми регіону, а на території колишнього водосховища почалося природне відновлення, зокрема формування заплавних лісів. Цей процес став важливим прикладом того, як природа змінюється після масштабного руйнування.
Також учасники говорили про природоохоронні території, які через окупацію, мінування або обмежений доступ фахівців неможливо повноцінно досліджувати й охороняти. Ще однією темою стали права річок і права природи — правові підходи, які можуть посилювати захист довкілля.
— Ми провели окрему сесію про Каховку разом з американськими партнерами. На неї прийшли люди з багатьох країн світу. Вони цікавилися темою та долучалися до обговорення. Наші вороги не знайшли ресурсу організувати контрсесію проти України, щоб поширювати напівправдиві твердження чи провокації, — розповідає Олексій Василюк.
На інших сесіях COP17 також згадували українські природоохоронні досягнення, зокрема роботу зі Смарагдовою мережею. Отже, участь України охоплювала не лише розповідь про руйнування, а й представлення напрацювань у сфері охорони природи.
Що дає ця участь
Міжнародні природоохоронні майданчики допомагають Україні доносити факти про наслідки війни, знаходити партнерів і впливати на рішення, що стосуються збереження біорізноманіття. Водночас вони дають змогу не залишати російські маніпуляції без відповіді.
— Росія дуже широко працює в багатьох напрямках, і її вплив потрібно обмежувати в кожному з них. Зараз ми маємо можливість протидіяти її наративам у природоохоронній сфері. Було б дивно, якби ми цим не скористалися. Навіть наші, здавалося б, незначні дії, виступи й доповіді стають реальною перешкодою для Росії, коли вона намагається створити образ держави, яка нібито дбає про природу, — підсумовує Олексій Василюк.
