“За добро, що робив я у світі, за усі муки й жалі я воскресну в тридцятім столітті і пройдусь по коханій землі” – слова відомого українського археолога Бориса Мозолевського. Ця людина найбільш відома знахідкою скіфської пекторалі в кургані Товста Могила на Дніпропетровщині. І де, як не в рідних краях, Борис Мозолевський міг полюбити степ: у 40-их роках минулого століття степи простягались навколо с. Миколаївка Веселинівського району. Якби Борис Мозолевський опинився хай не в тридцятому, а хоча б у нашому двадцять першому столітті й пройшовся рідною землею, що б він побачив? Імовірно, пустелю! Знищення степу, разом із курганами , яке відбувається сьогодні, є найбільшим злочином проти природи XXI століття.
Веселинівський та Вознесенський райони Миколаївської області повністю розташовані в межах Степової зони. Проте реальна площа тамтешніх степів незначна. Станом на 2020 рік вона становить 7,7% від площі цих районів. З них мало порушені степи займають орієнтовно 2%, решта – пасовища та сіножаті, що різною мірою деградували від перевипасу та випалювання рослинності в минулому або ж навпаки – переживають т. зв. мезотифізацію після припинення випасу. В обох випадках степів значно менше ніж може навіть здатись на перший погляд.
У останні роки частка збережених степовів постійно зменшується через нові нові випадки розорювання, забудову сонячними електростанціями тощо. Протягом останніх 2 років ми обстежили степові ділянки у Веселинівському та Вознесенському районах, закартографували зустрічі видів рослин і тварин, занесених до Червоної книги України, а також провели аналіз супутникових знімків за різні роки, щоб відстежити скільки степів зникло останнім часом і по якій причині.
Природні степові оселища в досліджених нами районах це представлені передусім т.зв. петрофітні степи на кристалічних породах або карбонатних субстратах у долинах річок Південний Буг та Мертвовод,, справжні різнотравно-типчаково-ковилові степи та лучні степи на чорноземах. Крім того, уздовж долини р. Південний Буг можна зустріти і степи на піщаних аренах, хоча вони майже не збереглися.
Незважаючи на наявність цінних природних територій, і навіть проектованих для створення заказників, більша частина степів у межах обох районів не перебуває під охороною. Так, наприклад, у межах Веселинівського району лише 140,4 га входять до природно-заповідного фонду, а це лише 1,3% від площі степів, що збережені на території району. У Вознесенському районі цей показник становить відповідно 1567 га або 38,8% від площі природно-заповідного фонду або 15% від площі степів району. Значна частина охоронюваних степів представлена кам’янистими степами, які краще представлені, ніж степи на чорноземах, що наразі найбільше страждають від незаконних та самовільних розорювань. Саме різнотравно-типчаково-ковилові та типчаково-ковилові степи зазнали особливо помітних змін під впливом діяльності людини. Розташовані в межиріччах на ях – плакорах з багатими чорноземними ґрунтами, вони виявилися найбільш придатними для сільськогосподарського виробництва. І оскільки більшість з них понад як на 95% розорані в минулому столітті, то їх залишки збереглись лише на крутих степових схилах, які наразі, незважаючи на пряму заборону земельного законодавства, самовільно розорюються або навіть надаються у власність громадян, хоча оранка схилів від цього не стає законною. Представленість у межах територій природно-заповідного фонду справжніх різнотравно-типчаково-ковилових степів на чорноземах дуже низька. Цей тип степів найкраще зберігся у ландшафтному заказнику «Черталківський» – 159,02 га (Вознесенський район, Прибужанівська об’єднана територіальна громада). До речі і частину цього заказника також незаконно переорали.
Ми провели ретроспективний аналіз супутникових знімків різних років. Це дозволило зрозуміти, що порівняно нещодавно тут було значно більше степових ділянок, ніж зараз.
![](https://i0.wp.com/uncg.org.ua/wp-content/uploads/2021/01/1-1.png?resize=1200%2C849&ssl=1)
Карта 1. Стан степових ландшафтів Прибужанівської ОТГ протягом 2000-2020 років.
Станом на 2020 рік у межах ОТГ частка степів становила близько 12% площі громади. На початок 2020 року ця цифра становить 3.5 % площі ОТГ. Тобто за 20 років знищено 70% степів (пасовищ). У Прибужанівській ОТГ степи охороняються лише в ландшафтному заказнику “Черталківський”, який також був пошкоджений самовільною оранкою.
![](https://i0.wp.com/uncg.org.ua/wp-content/uploads/2021/01/2-1.png?resize=1200%2C849&ssl=1)
Карта 2. Стан степових ландшафтів Веселинівської ОТГ протягом 2012-2020 років
Станом на 2012 рік у межах Веселинівської ОТГ площа степів становила близько 14.5% площі громади. На 2020 рік ця цифра становить 8.5% площі громади. Під охороною степові ділянки перебувають в межах громади в заказнику “Каньйон річки Чичиклія”, що становить всього 1.6% від збережених степів.
![](https://i0.wp.com/uncg.org.ua/wp-content/uploads/2021/01/3-1.png?resize=1200%2C849&ssl=1)
Карта 3. Стан степових ландшафтів Олександрівської ОТГ
Станом на 2012 рік в межах Олександрівської селищної ОТГ степи займали близько 12.7 % площі громади. Станом на 2020 рік степистість Олександрівської ОТГ зменшилася до 9.1%. Було додатково розорано більше 1000 га степів. В Олександрівській ОТГ наразі охороняється найбільше степових екосистем: тут знаходяться території НПП “Бузький Гард”.
![](https://i0.wp.com/uncg.org.ua/wp-content/uploads/2021/01/4-1.png?resize=1200%2C849&ssl=1)
Карта 4. Стан степових ландшафтів Дорошівської ОТГ
Станом на 2012 рік 13% площі Дорошівської ОТГ займали степові ландшафти. У 2020 році степистість громади зменшилася до 8.6%. Майже 1500 га було розорано та забудовано СЕС протягом 8 років. Частка охоронюваних степів у Дорошівській ОТГ дуже мізерна – близько 35 га, що входять до ПНДВ “Михайлівський степ”.
![](https://i0.wp.com/uncg.org.ua/wp-content/uploads/2021/01/5-1.png?resize=1200%2C849&ssl=1)
Карта 5. Стан степових ландшафтів Бузької ОТГ
Станом на 2012 рік степи в межах Бузької ОТГ займали близько 9.5%. Станом на 2020 рік 7.5% площі громади є степовими ділянками.
![](https://i0.wp.com/uncg.org.ua/wp-content/uploads/2021/01/6-1.png?resize=1200%2C849&ssl=1)
Карта 6. Степові ландшафти Вознесенської міської ОТГ
Станом на 2012 рік степистість громади становила 9.5%. У 2020 році степистість зменшилася до 8.5%. Незначна розорюваність Вознесенської міської громади пов’язана зі специфічним ландшафтом ділянок, де збереглися степи.
Збереження залишків природи сьогодні впливатиме на економічний потенціал громад у найближчому майбутньому, а також на рівень життя та здоров’я місцевих жителів. Саме тому ми відправили звернення до громад цього регіону з обґрунтуванням доцільності створення заказників за рахунок залишків степів, запровадження сталого використання земель, зокрема із застосуванням її консервації.
Сподіваємося, що наш діалог буде конструктивним, а можливість збереження останніх степових ділянок Вознесенського та Веселинівського районів буде використана.
Автор Віктор Скоробогатов