Одна з найбільших змін у довкіллі, що сталась через російсько-українську війну – це руйнування одного із затворів греблі Оскільського вдсх на Харківщині, що сталось 2 квітня. Близько 355 500 000 кубічних метрів води стрімко вивільнились з водойми, спричинивши підняття рівня р.Сіверський Дінець та оголивши близько 9000 гектарів замуленого дна. Ми проаналізували можливі екологічні наслідки цієї події та можливі сценарії подальшої долі першого в історії України спущеного водосховища та самої річки Оскіл – другої за водністю в усій Східній Україні.
Підняття рівня води в річці Сіверський Донець, до якої впадає Оскіл, допомогло зупинити просування військ рф, яким досі не вдається переправитися через найбільшу річку Східної України так, як вони це планували. Та окрім короткострокових тактичних переваг, важливих для захисту нашої держави, є і довгострокові екологічні наслідки, які є не такими однозначними. Оскільське водосховище було створено з метою регулювати рівень води в каналі Сіверський Донець-Донбас (підтримуючи водність в літню пору, коли річка Сіверський Донець міліє). Тобто це водосховище прямо пов’язане із водозабезпеченням переважної більшості населення Донецької та Луганської областей. Між іншим, кінцевим містом призначення каналу є Маріуполь.
Отож стабільність подальшої роботи каналу і водопостачання регіону Донбасу опинилась під загрозою – це головний ракурс, під яким це питання розглядають державні органи влади. Водопостачання Донецької області нині – питання, яке є предметом особливої тривоги не лише для КП «Компанія «Вода Донбасу», а й для ВООЗ (Всесвітня організація охорони здоров’я ООН). Питної води позбавлені мільйони жителів України, в тому числі, українські громадяни тимчасово окупованих території Донецької та Луганської областей.
Проте саме екологічні наслідки фактично припинення існування Оскільського водосховища, схоже, мало кого хвилюють.
Вік Оскільського водосховища поважний – у 2022 йому виповнюється 65 років. Воно є найбільшим водосховищем на Лівобережній Україні; восьмим за площею поверхні та повним об’ємом у країні в цілому (122,6 км² й 0,474 км³ відповідно). Втім, не зважаючи на його солідні “габарити” 33,5% площі водного дзеркала – мілководдя, які, з однієї сторони, сприятливі для нересту риби, а з іншої – місце, де прогресує замулення. Середня кількість осадового матеріалу складає від 0,5 метра в низинах водосховища до 1 метра у його верхів’ях. Тож водне плесо заболочене, має високий вміст фосфору, невисоку прозорість та посередню якістю води (4-ий клас: обмежено придатна). В таких умовах не рідкістю стають випадки задухи риби. Проте люди вимушені користуватися тією системою водопостачання, яка існує вже 65 років.
Якщо й зважати на те, що насосні агрегати на каналі Сіверський Донець-Донбас за весь цей час також досягли граничного терміну експлуатації [1], то можливо витік Оскільського водосховища є гарною нагодою модернізувати систему водопостачання Донбасу й віддати природі те, що їй по праву належить – природну заплаву річки Оскіл. Між іншим, природні ландшафти заплави чудово збереглись під водами вже колишнього водосховища і добре видні навіть з космосу.
Оголені ландшафти дна водосховища станом, кінець травня 2022 року. Наступне фото – рік тому.
Щоб зрозуміти, що відбулось з точки зору дикої природи, треба усвідомити, які саме зміни відбулись:
- з одного боку переважна більшість води витекла, значна площа дна водосховища оголилась і зазнає вітрової ерозії. Рослинність берегів вже колишнього Оскільського водосховища втратила вже звичний гідрологічний режим і навряд чи зможе далі існувати як раніше. Це стосується і рідкісних видів, такі як косарики тонкі та ін. Мілководдя були місцем харчування і гніздування великої кількості навколоводних птахів, в тому числі рідкісних. Всі живі організми, що населяють товстий шар тепер оголеного мулу тепер загинуть і це спричинить окремий пласт проблем. Більшість молодих риб та й рибного населення в цілому знесло вниз по течії з водою, а достатньої площі для відновлення колишніх популяцій вже немає.
- з іншого боку, дамба зруйнована не повністю. Тож проточність річки не відновлена і шанси повернення риби на нерест та вільного пересування повз греблю так і не утворилось.
Тож неповне руйнування греблі призвело до знищення тимчасових екосистем, утворених на місці штучного водосховища, але не створило умов для природного відновлення реофільної екосистеми – природного незарегульованого русла з проточною водою.
Отже, по завершенню війни ми опинимося на роздоріжжі. Один шлях: ремонтувати греблю, повертати воду до стоячого стану й ще півстоліття переправляти її на сотні кілометрів на південь, витрачаючи при цьому електроенергію, й, головне – людський ресурс, який буде залучений до неодноразового ремонту такого водопроводу. Або ж дозволити природі заселити трав’яними угрупуваннями заплаву Осколу, що відновить лучний ландшафт лівого, рівнинного берега річки та збереже від ерозії правий, високий берег. Якщо вже приймати таке рішення, і воно з точки зору дикої природи буде найбільш бажаним − слід відновити проточність річки шляхом демонтажу дамби водосховища.
Нижче коротко окреслимо ризики й потенціал кожного з варіантів.
Варіант №1. Повернути водосховище до колишнього стану з відновленням потужностей Оскільської ГЕС
Для наповнення водосховища потрібен час. Наскільки довго триватиме цей процес залежатиме від гідрологічних умов. До прикладу, перше повноцінне наповнення Оскільського водосховища до НПР (нормального підпірного рівня) тривало з 1958 до 1977 року. Як би не затягнулося його повторне наповнення – це не пройде безслідно для річища Осколу, його заплави, рослинного й тваринного світу вниз за течією. У частині течії нижче від дамби, ймовірно, буде відбуватися обміління, заростання дна піонерними рослинами. Адже річкові наноси затримуватимуться греблею, збільшуватиметься прозорість води нижче від неї, де знаходиться ландшафтний заказник “Синичинський”. Метою створення якого є збереження ділянки природного русла Осколу, прибережних, водних екосистем та рідкісних видів тварин і рослин. Перекриття річки або навіть відчутне зменшення стоку стане прямим знищенням природної цінності заказника.
Відновлення водосховища означатиме те, що наступними роками після повторного його наповнення вдасться поповнювати канал Сіверський Донець-Донбас, а ще й виробляти на Оскільській ГЕС близько 11 ГВт*год/рік електроенергії. Але така потужність фактично дорівнює середньорічній генерації одного вітряка Vestas, яких не менш як 500 встановлено в різних областях півдня і сходу України. Утім, кількість виробленої електроенергії тьмяніє в порівнянні з тою, яка необхідна для помпування води у чотирьох насосних станціях каналу Сіверський Донець-Донбас. За даними 2021 року КП “Вода Донбасу”, питома вага витрат електроенергії у загальній сумі витрат водопостачання досягла позначки 41% [2]. Можемо припустити, що при заміні обладнання принаймні кількох з 64 водопровідних насосних станцій на енергозаощаджувальні, кількість потенційно виробленої енергії Оскільської ГЕС нівелюється, адже на підтримання каналу треба значно більше електроенергії, ніж виробляє ГЕС. Донецька область є одним з найменш водозабезпечених регіонів України. Тож з відновленням діяльності водосховища будуть здійснюватися необхідні скиди води, об’ємом близько 50 млн м³ на потреби каналу Сіверський Донець-Донбас (основний об’єм водозабору припадав на промисловість). Але вражають не лише кубічні мільйони води, а й відсоток її втрати при транспортуванні каналом, що становить 65-69% [2]. Знову повертаємося до питання необхідності модернізації.
Вода в Оскільському водосховищі через велику площу мілководь та застійний режим невпинно “цвістиме”, а в умовах багаторічних кліматичних прогнозів, ця проблема буде погіршуватися. Згідно з гідробіологічними вимірюваннями 2016 року, у пробі води чисельність фітопланктону перевищувала 100 клітин/см³. Період «цвітіння» синьо-зелених водоростей до аварії на греблі мав досить тривалий характер через аномально високі температури повітря та води. Ця історія повториться, якщо водойму наповнити знову. Тоді буде не рекомендовано ані відпочивати на узбережжі, ані здійснювати вилов риби. Якщо у водосховищі буде що ловити: евтрофікацію риба помирає від задухи, а в період межені на початку літа (тим паче, під час аварійного спуску водосховища) мальки не здатні вижити. Цифри говорять самі за себе: якщо в 2017 році фактичний вилов риби у водосховищі становив 13,61 т/рік (при затвердженому ліміті вилову 19,58 т/рік), то в 2020 році він зменшився майже вдвічі, до 6,076 т/рік. Клімат теплішає і для мілководних водойм, таких як Оскільське водосховище, це призводить до негативних наслідків, позбутись яких можна шляхом відновлення повної проточності річки. Особливо з урахуванням того, що показник ККД (коефіцієнт корисної дії) водойми після можливого відновлення роботи водосховища є досить низьким. Якщо буде обрано шлях відновлення − це буде відновлення неефективної, екологічно проблемної та економічно збиткової споруди.
Варіант №2. Остаточно демонтувати греблю Оскільського водосховища та відновити природне русло та заплаву річки Оскіл
Практика позбуватися старих та мало/нефункціональних дамб давно є прийнятною на території ЄС та США та активно поширюється в наші дні. 2021 рік став рекордним – 239 занедбаних або ж стрих дамб було демонтовано в ЄС; по кожній з них проводилося ґрунтовне дослідження перед- та післяумов виведення їх з експлуатації.
Відновлення проточності Осколу вирішує одразу кілька проблемних питань регіону, висвітлених у доповіді про стан навколишнього середовища в Донецькій області у 2019 році [3]. Там зазначено, що “Згідно ТЕО “Поліпшення гідрологічного режиму та покращення екологічного стану р. Сіверський Донець в Харківській, Донецькій та Луганській областях”, коефіцієнт зарегульованості стоку 95% забезпеченості ставками та вдсх у басейні р. Сіверський Донець становить 1,54, що свідчить про надмірне зарегулювання”. Одним з варіантів усунення проблеми було запропоновано “визначити доцільність експлуатації гідротехнічних споруд на водосховищах”. Ця опція є абсолютно доречною у випадку з Оскільським водосховищем.
Пофантазуємо, що буде в разі, якщо після експертного аналізу подальша експлуатація водосховища та ГЕС буде визнана недоцільною (у нас для цього є всі підстави, викладені в короткому огляді варіанту повернення вдсх до роботи вище), а гребля – демонтована. Дуже важливо аби таке рішення, спрямоване на розв’язання екологічних проблем, дійсно було екологічним. Наприклад, щоб не вийшло, що після спуску водосховища, громади почнуть освоювати не доступні раніше “земельні ресурси” розорюючи чи забудовуючи звільнені від води території. Дно колишнього водосховища залишатиметься оголеним лише тимчасово, і вже невдовзі заплавні луки відновляться і стануть природною оазою для людей і тварин.
Насамперед відновлення природного стоку Осколу дасть шанс повернутися у своє середовище існування багатьом видам риб, для існування яких необхідна проточна вода і не перегороджене річище. Вони ж стануть гарною кормовою базою для птахів, які гніздувалися в очеретяних заростях колишнього водосховища, або ж тих, які повернуться у відновлені заплавні ландшафти. Серед видів, які охороняються Червоною книгою України й потребують проточного русла річки: водна папороть, сальвінія плаваюча, тварини: видра річкова, шуліка чорний, орлан-білохвіст, черепаха болотяна. Також у навколишніх лісах, прилеглих до долини Осколу, мешкають борсуки та лосі європейські, життя яких було б більш зручним, якби річка залишалась річкою, а не стоячою водоймою.
На жаль, згубний вплив водосховища позначився не лише на представниках живої природи. Правий, високий берег річки, покритий мальовничими крейдяними оголеннями, за період існування водосховища зазнавав значних руйнувань від штормових хвиль висотою до 1 м. Роздамбування річки допоможе зберегти унікальний рельєф прибережжя від масивних зсувів (іноді понад 100 метрів у довжину) й глибоких тріщин. Після повернення проточності води підвищиться і її якість – кількість фосфатів буде регулюватися природним чином. Це дозволить викорінити проблему евтрофікації, адже такі органічні домішки, як фосфати (кількість яких у пробах з водосховища була значно більша за норму) слугували своєрідними добривами для зростання фотосинтезуючих водоростей.
Якщо економічну рентабельність експлуатації водних ресурсів водосховища та генерованої енергії на Оскільській ГЕС можна поставити під сумнів (деталі викладені у “Варіанті №1. Повернути водосховище до колишнього стану”), то актуальною залишається водорегулюча функція дамби. Вода в Осколі підіймається до 5 м (в середньому) під час весняного водопілля, що не повинно загрожувати підтопленням прибережних сіл. Однак, від аномальних паводків ніхто не застрахований, особливо в умовах потепління клімату. Вивчаючи досвід штату Каліфорнія в США, можна сказати, що саме природні заплави, а не перекривання русла, є стійким рішенням протидії змін клімату. Після звільнення річки від дамби проектуються нові системи очищення стічних вод та водовідведення. Тут є кілька варіантів: будувати зливові басейни,або ж, у випадку збереження трав’янистих рослин на місці колишнього водосховища, споруджувати фільтраційні буферні смуги. Цей підхід є реформаційним для України й раніше не застосовувався, але у США та Європі є достатня кількість успішно завершених проєктів і людей, готових ділитися досвідом.
Окремо про Харківську область. Харківщина наразі остання в списку за темпами створення нових територій природно-заповідного фонду й одна з останніх за їх кількістю: заповідність Харківщини − 2,38%, хоча до 2021 року цей показник мав зрости до 9% (Постанова Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2017 р. № 1089). Площу ПЗФ Харківщини можна буде поповнити за рахунок звільнених від води територій водосховища. Утім, частина водосховища вже включена до площі деяких природоохоронних об’єктів. 4000 га заповідається в Червонооскільському регіональному ландшафтному парку (приблизно 30% від загальної площі водосховища); 10 082,00 га (82% від площі водосховища) належить до Смарагдової мережі Європи (Chervonooskilske Reservoir, UA0000104). Проте реального охоронного статусу смарагдові території поки не мають і традиційно охорона їх здійснюється шляхом оголошення територій природно-заповідного фонду.
Можливе відновлення природного русла річки Оскіл – це перший свідомий крок для звільнення річок від дамб в Україні. Ним ми можемо затвердити свою екологічно свідому позицію найбільшої за площею країни Європи, поглибити зв’язки та обмінятися досвідом з дружніми до нас країнами. Рішення демонтувати дамбу допоможе прискорити ухвалення рішень щодо модернізації систем водопостачання Донбасу. Але окрім безперечно важливих комунікаційної та економічної функцій позбутися греблі насамперед означає повернути у природне місцеперебування десятки представників рослинного та тваринного світу. Це крок людини назустріч природі.
Валерія Колодежна, Олексій Василюк
[2] https://mrpl.city/blogs/view/virishuemo-pitannya-zabezpechennya-donechchini-vodoyu
