У ході проекту “Збережемо екосистеми заради клімату в сталому майбутньому” наші колеги – доктор біологічних наук, професор Іван Мойсієнко та кандидат біологічних наук Олександр Шиндер – підготували для трьох громад-учасниць (Білогордської на Київщині, Краснокутської на Харківщині та Мирноградської на Донеччині) рекомендації з озеленення їх території.
Але виникає питання, чому Міндовкілля, яке відповідає за співпрацю з Програмою ООН з навколишнього середовища (UNEP), не надає інформацію в міжнародну базу даних про природно-заповідний фонд України?
Верховна Рада України має не лише відхилити цей законопроект, але й до повної деокупації та до проведення ретельних наукових досліджень запровадити мораторії на вилов риби і інших гідробіонтів в акваторіях, що постраждали від воєнних дій.
Звертаємо увагу, що до складу Бюро Асамблеї UNEP входить і заступник Міністра захисту довкілля та природних ресурсів України, який мав би відслідковувати питання роботи UNEP.
Заказник “Сирівський” пропонується створити на місці єдиної відомої в області колонії бабака степового, яка утворилася шляхом міграції бабаків з сусідньої Одещини, куди цей вид був переселений в минулому сторіччі.
Найкращим рішенням для пошкоджених війною територій, на нашу думку, має стати ренатуралізація – природне відновлення біотопів, так би мовити, здичавіння цих територій.
Допомогу надавали деокупованим природоохоронним територіям або тим, які перебували у зоні, близькій до бойових дій.
Під час війни збір даних про біорізноманіття може мати безцінне значення для визначення в майбутньому втрат біорізноманіття через воєнні дії.
Члени UNCG шукають можливості отримати додаткову підтримку для українських науковців. Збереження даних досліджень дозволить Україні зберегти напрацювання багаторічних польових досліджень і тим самим зберегти наукову основу для використання та розвитку України у післявоєнний період.
Як ЄС, так і карпатські країни можуть і мусять зберегти ліси Карпат. Але не дуже хочуть. Тож маємо їх змусити!