11 серпня 2026 року Президент України підписав указ про створення національного природного парку «Чорний Ліс» на Кіровоградщині. Це рішення стало не тільки новим початком, але й логічним завершенням історії, яка тривала рівно сто років.
Ще у 1926 році науковці обґрунтували необхідність охорони Чорноліського та Чутівського лісових масивів. Тоді цю ідею зупинили політичні репресії. Ініціаторів створення національного парку розстрілювали, інкримінуючи їм «очікування повернення царя» і «збереження панських лісів». Але навіть попри такі трагічні обставини ідея зберегти цей лісовий масив не зникла.
У 2023 році Кіровоградська ОВА офіційно довірила Українській природоохоронній групі розробку наукового обґрунтування створення нацпарку. Наша команда разом із колегами дослідила територію, підготувала обґрунтування та пройшла з цим проєктом довгий шлях погоджень. Ця робота була б не можлива без спеціалістів Інститутів зоології і ботаніки НАН України, Черкаського та Херсонського університетів.
У 2025 році відбулася важлива виїзна зустріч за участі керівництва Держлісагентства (зокрема, тодішнього голови агентства Віктора Смаля), Кіровоградської ОВА та представників природоохоронної спільноти. Саме тоді Чорний ліс вдалося показати не на карті, а наживо — разом із його природною та історичною цінністю. Після цього необхідно було розробити проєкт створення національного парку та погодити його з усіма вищими органами виконавчої влади. Особливу роль у цій роботі відіграла очільниця Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко. Погодження надали всі урядові органи влади, а сам проєкт був розроблений без будь-якого спеціального фінансування.
І вже сьогодні маємо указ Президента. До складу НПП «Чорний Ліс» увійшло 13 710,2441 га земель державної та комунальної власності. Це Чорноліський і Чутівський лісові масиви, лучні ділянки у витоках Інгульця та частина РЛП «Боковеньківський».
Тут збереглися старовікові дерева, велика кількість рідкісних видів і один із найпівденніших великих масивів широколистяних лісів України — буквально ліс на межі зі степом. Чорноліський і Чутівський масиви є одними з найбільших природних широколистяних лісів на південній межі їхнього поширення у Східній Європі.
T
Водночас Чорний ліс — це не лише про природу. Це місце українського спротиву. Тут тривала національно-визвольна боротьба, а опір радянській владі продовжувався ще багато років після її встановлення. Збереження Чорного лісу — це також збереження пам’яті про людей, які боролися за Україну. З усім цим особливо важливо, що парк отримав історичну назву — «Чорний Ліс», яка нагадує про героїчне минуле.
Сто років тому ця територія мала стати заповідною. Сто років знадобилося, щоб ідея нарешті стала реальністю.
Дякуємо всім, хто допомагав довести цю справу до кінця. Велика подяка Тетяні Тимочко, Юлії Овчинниковій та Віктору Смалю. Вдячні всім авторам наукового обґрунтування та людям, які працювали над створенням парку протягом останніх років: Івану Мойсієнку, Олександру Ходосовцеву, Анні Куземко, Роману Лисенку, Олександру Шиндеру, Віктору Скоробогатову, Василю Шевчику, Олександру Спрягайлу, Ігорю Балашову, Віктору Пархоменку, Сергію Шайді — науковцю і військовослужбовцю, який працював перебуваючи на реабілітації після поранення, Олексію Василюку і Петру Тєстову.
На цьому наша робота не закінчується. Продовжуємо працювати над розширенням природно-заповідного фонду України.
На Чорний ліс також попереду чекає багато роботи — від організації охорони до розроблення планів його розвитку та збереження природи.
Бажаємо наснаги всім, хто працюватиме в новому національному природному парку. Ми ж продовжимо робити все, щоб таких історій зі щасливим фіналом в Україні ставало більше.
