Користуючись війною, українська влада збільшує обсяги рубок лісу. Як повідомляє Міндовкілля та Лісагентство, планують рубати в півтора рази більше, ніж зазвичай. Що планують рубати в першу чергу? Звичайно, старі ліси. Для цього лісівники розказують, що старі ліси треба рубати, щоб «збільшити біорізноманіття» та запобігти зміні клімату. Питання старих лісів десятиліттями досліджується в західних країнах. Результати досліджень суперечать тезам українських лісівників. Тому пояснюємо, як українські лісові чиновники маніпулюють, розказуючи про «перестійні» (тобто старі) ліси.
Що таке “перестиглий” ліс?
Коли лісівники говорять про стиглий або перестійний (перестиглий) ліс, вони мають на увазі «економічну» стиглість. Тобто вік дерева, коли його найкраще зрубати, щоб заробити найбільше грошей. Бо далі деревина вже «псуватиметься» й її вартість буде падати.
Але є ще стиглість природна або біологічна. Інакше кажучи, максимальний вік, до якого доживає дерево. Між «лісівничою» та біологічною стиглістю – величезна різниця.
Наприклад, «лісівнича» стиглість для сосни звичайної від 81 року. Біологічна стиглість – під 400 років. Лісівнича стиглість дуба – від 101 року, біологічна – доходить до 600. Дерева можуть жити набагато довше, ніж їм відводять лісівники.
Скільки перестійних лісів залишилося в Україні?
На відміну від багатьох європейських країн, в Україні залишилося чимало старих лісів. Якщо оперувати «лісівничою» стиглістю, то стиглих і перестійних лісів в Україні – приблизно 17%. Але, як вже згадувалося вище, «лісівнича» стиглість – це далеко не максимальний вік дерев у лісі.
Реально старих лісів в Україні, де є хоча б окремі дійсно старі (а не просто «стиглі») дерева – зовсім небагато, менше 10%. А таких, які не сильно пошкоджені рубками – ще менше.
Старі ліси є дуже стійкими до шкідників та хвороб!
Дійсно, перестійні штучні ліси (передусім монокультури) можуть бути чутливі до хвороб, «шкідників» та навіть масово всихати (хоча далеко не завжди). Бо такі ліси створені з одновікових дерев одного виду. Тому, наприклад, для жуків-короїдів ці ліси – шведський стіл. Часто ці дерева ростуть ще й там, де в природних умовах їх не мало б бути. Тому вони ослаблені та менше опираються хворобам чи «шкідникам». Це все – наслідок застарілих уявлень, якими користувалися лісівники сто років тому (і продовжують користуватися зараз).
Натомість природні перестійні ліси найчастіше відрізняються стійкістю до всього спектру негативних факторів. Вони різноманітні на видовому та генетичному рівнях. Навіть якщо якісь старі дерева гинуть, молоді швидко займуть місце відмерлих. Навіть якщо короїди з’їдять усі дерева одного виду – залишаться інші дерева, які займуть місце загиблих. Важливо, що природні ліси можуть краще адаптуватися до зміни клімату. Також на стійкість лісів впливає їх розмір та те, з чим вони межують. Навіть природний старовіковий ліс оточений зусібіч штучною монокультурою буде менш стійким за рахунок так званого крайового ефекту. Якщо ж природня ділянка маленька або фрагментована, цей ефект може призвести до її втрати.
Старі ліси надважливі для запобігання змін клімату!
Існує уявлення, що старі ліси поглинають стільки ж вуглекислого газу, скільки й вивільняють. Найчастіше це неправда. Перестійні ліси дійсно поглинають відносно менше вуглекислого газу, ніж молоді штучні ліси, дерева в яких швидко ростуть, хоча є нюанси.
Однак не менш важливо, що ліси зберігають вуглець, поглинутий з атмосфери. А зберігається він здебільшого не в деревах, а в лісовій підстилці та ґрунті.
Старі ліси утримують значно більше вуглецю, ніж молоді штучні ліси. Найбільші його обсяги зберігаються у природних малопорушених лісах. Будь-які рубки в природних лісах – що суцільні, що вибіркові – неодмінно призводять до вивільнення в атмосферу вуглецю, що зберігався у лісовому ґрунті. Тому будь-які розмови про те, що для клімату корисно зрубати старі ліси – абсурд.
Зберегти біорізноманіття без старих лісів не вийде!
Було б цікаво побачити хоча би одне дослідження, котре свідчить, що у старих лісах знижується біорізноманіття. Безліч наукових публікацій та здоровий глузд допомагають дійти до протилежних висновків. Масштабні рубки, які зменшують площі старих лісів, є однією з головних причин деградації лісового біорізноманіття!
Старовікові ліси – провідний фактор у збереженні біорізноманіття. У старих лісах зустрічаються сотні видів тварин, рослин, грибів та лишайників, яких не знайдеш у молодих посадках. Велика кількість птахів та ссавців залежить від наявності старих дуплястих дерев, інші тварини копають нори у вивертах, які залишають старі дерева, що падають. Безліч живих організмів не можуть існувати без достатньої кількості мертвої деревини. Кора та порожнини в старих деревах слугують помешканням для багатьох тварин. Також старі дерева добре утворюють мікоризи з грибами. Тому багато видів грибів зустрічаються лише в старих лісах. Не дивно, що більшість таких видів – рідкісні та зникаючі, вони охороняються Червоними книгами багатьох країн. Для прикладу, дослідження показує, що позитивний вплив на біорізноманіття починає з’являтися в ялинових лісах у віці 80-90 років. В той час, вік стиглості ялини, на думку лісівників, визначається як 51-60 років в експлуатаційних лісах та 61-70 в інших лісах.
Влада планує збільшувати обсяги рубок. Але каже, що це не стосується заповідних лісів та інших лісів з обмеженнями. Це правда?
Ні! Бо рубати більше планують не лише за рахунок рубок головного користування, а й за рахунок багатьох інших рубок.
Наприклад, в Україні майже половина деревини отримується в ході санітарних рубок. Їх можна проводити майже всюди. Українськи заказники, нацпарки та біосферні заповідники страждають від санітарних рубок не менше, ніж ліси без жодної охорони. Те ж саме стосується багатьох інших видів рубок. Тому збільшення обсягів рубок в Україні загрожує не тільки старим лісам, які відносяться до «експлуатаційних», а й навіть багатьом заповідним лісам.
Держлісагентство посилається на результати досліджень українських “лісових” наукових установ – УкрНДІЛГА, УкрНДІгірліс тощо. Їм можна вірити?
Лісівники не дають посилання на конкретні дослідження, лише розказують, що їхні науковці щось там дослідили. Не надто переконливо, так? До того ж, якість досліджень українських лісових науковців викликає питання. По-перше, багато «лісових» інститутів напряму залежать від Держлісагентства. По-друге, їхні дослідження публікуються здебільшого у малозрозумілих українських наукових журналах, де можна надрукувати все, що завгодно. Ні про яке незалежне рецензування – а так роблять усі нормальні наукові журнали західних країн – мова не йде.
Як наслідок, українська лісова наука ніби існує в паралельному всесвіті, де старі ліси чомусь величезна загроза.
Автор фото: Antonina Vishnevska, CC BY-SA 4.0
Роман Лисенко, Єгор Гриник
