Екологічний слід туриста: як не наслідити?

Розпочався туристичний сезон, незабаром завершиться карантин і завзяті туристи знову вирушать у мандри. Експерти Української природоохоронної групи зібрали найцінніші поради, які допоможуть туристам не лише зменшити свій екологічний слід, перебуваючи на природі, але й навчать допомагати їй, зберігаючи красу й різноманіття.

Про екослід

Екологічний слід – це міра потреб людини в екосистемах планети. Кожен з нас споживає харчові продукти, носить одяг, користується засобами гігієни чи різноманітними приладами. Зрозуміло, що для вирощування овочів та фруктів, які ми споживаємо, потрібна певна площа землі. Спробуйте порахувати, скільки продуктів ви з’їдаєте щороку (навіть якщо ви на веганській дієті або маєте інші обмеження раціону) та уявити, яка площа землі необхідна, щоб виростити все це різноманіття. Утім, часто ми про це не задумуємось, адже ця площа не очевидна, вона розкидана по планеті: десь на півдні Херсонщини, де вирощують зерно, у Коста-Ріці, де ростуть банани, у Єгипті, звідки везуть овочі, в Індії на чайних плантаціях чи в далекому Тихому океані, де виловлюють тунців та кальмарів.

А ще не забуваймо про площу заводів, де виготовляють усі прилади, якими ми користуємося. Також – про площу лісів і родовищ, де видобувають потрібне для нашого життя пальне та матеріали. Виходить, екологічний слід для кожного з нас має надзвичайно велику площу. Усі ці гектари земної поверхні відібрані від природи. І вона не встигає відновлювати ресурси, вилучені нами протягом року. Тож з певного дня ми починаємо забирати в природи те, що вже не відновиться.

У багатьох державах призначають День екологічного боргу. Цей день вираховується для кожної з країн залежно від рівня споживання. Для України минулого року День екоборгу настав 20 липня. Тобто, умовно, 20 липня ресурси нашої природи (з її водами, ґрунтами й лісами, що природа могла відтворити протягом року) закінчилися. Тож після цієї дати ми беремо в борг ресурси планети з наступного року. З кожним роком наш екологічний борг зростає, а ресурси вичерпуються. Ми використовуємо їх швидше, ніж вони відновлюються… І якщо цей процес складно усвідомити, просто згадайте, що всі пустелі не були раніше пустелями, а всі неродючі землі були колись родючими.

Що робити?

Аби запобігти зростанню екологічного боргу, деякі міжнародні організації рекомендують відмовлятися від м’яса, народження дітей та мандрів. На цьому наша стаття могла б бути завершена, але ми не зовсім згодні з думкою цієї організації. Принаймні тому, що туристи в Україні – це одна з небагатьох категорій людей, які дійсно можуть природі допомогти.

У багатьох країнах з перенаселенням рекомендація не народжувати дітей виглядає більш ніж виправданою. Якщо в Уганді в родині з 12 дітей виживає 6, очевидно, що раціональним є варіант, коли з 6 дітей виживають шестеро. Для України ж така рекомендація була б надто радикальною, враховуючи демографічну кризу.

Часто нам радять відмовлятися від продуктів тваринного походження. Ця рекомендація, безумовно, слушна. Адже для вирощування 1 кг м’яса потрібна площа вдесятеро більша, ніж площа для вирощування 1 кг рослинної їжі. Але навіть якщо ми споживатимемо м’ясо рідше й менше, це вже заощадить ресурси природи.

Звісно, екологічний слід має безліч проявів. Одним з них є перебування на природі.

Свідома й несвідома шкода на природі

Найбільш очевидний вплив – коли люди завдають шкоди природі свідомо. Наприклад, коли обмальовують геологічні пам’ятки, вирізають написи на деревах чи встромляють у них сокиру, замість того, щоб покласти її в траву. Через це дерева на популярних стоянках часто порубані й понівечені, а скелі спаплюжені. Відома в Україні печера «Атлантида», приміром, завжди зачинена на ключ, щоб не допустити несанкціонованих відвідин без нагляду. Адже відвідувачі виносять з печери кристали – на згадку як сувеніри. На жаль, усе перелічене туристи роблять свідомо.

Утім, буває, ми шкодимо природі без злого умислу.

Чи знали ви, що всі українські кажани занесені до Червоної книги? Ці тварини перебувають на межі зникнення. Ми можемо їм нашкодити просто перебуваючи поруч – у печерах, де вони зимують. Кажани не дарма обирають ці місця для зимівлі. Протягом року в печерах зберігається стабільна температура. За таких умов тварини можуть проспати до весни. Їхнє завдання – не прокидатися весь цей час, адже комах, якими вони харчуються, у холодну пору року немає. А ми поруч ходимо, дихаємо, говоримо. Поки 10 людей по черзі сфотографують кажана, температура зросте й кажани прокинуться. Вони почнуть літати й втратять цінні запаси енергії. Частина з них уже не доживе до весни. Саме тому в деяких печерах в Україні встановлюють загородження на входах у зали, де скупчуються кажани.

Поводження з дикими тваринами

Напевно, ви неодноразово бачили в мережі фото туристів біля гнізда, дупла чи нори. Дехто поруч ставить намети. Треба пам’ятати: якщо ви підійшли до гнізда і поставили поруч табір, власник гнізда вже до нього вірогідно не повернеться. Пташенят не буде. А якщо вони вже є – у найближчі години вони загинуть. Багато видів птахів в Україні – рідкісні. Наприклад, у “червонокнижного” чорного лелеки гніздо може бути досить низько. І якщо ви ходите на Полісся чи в Карпати, ви цілком можете його зустріти. Якщо ви поставили табір поруч з ним – виводок цього року точно загине. Тому, перш ніж ставити намет, проведіть короткий огляд місцевості на предмет наявності гнізд чи інших домівок тварин.

Часто люди підбирають пташенят. Думаючи, що пташенята потребують допомоги і їх слід врятувати, або щоб сфотографувати та відпустити. Майже всі наші птахи, як тільки в них виростають крила, злітають з гнізда і сидять довкола в кущах чи на гілочках. Це збільшує шанси вижити кожного з них, і це обов’язкова частина їхнього розвитку. У всіх них є батьки, які за ними стежать, які, побачивши хижаків поруч, будуть скрекотати, пищати та захищати малих.

Якщо ж взяти пташеня в руки, в нього буде стрес, як він буде далі жити – не вгадати. Незнання поведінки тварин легко може їм нашкодити. Куріпки, до прикладу, дуже майстерно вдають поранення, коли від пташенят треба відвести увагу хижака (людини). Пташенята десь причаїлись у траві, а мама-куріпка починає робити вигляд, що в неї підбите крило і кульгає. Якщо ви спробуєте її зловити, щоб допомогти, ви з великою вірогідністю перетопчете пташенят, адже вона далеко від них не піде.

Ще гірше – взяти з собою в похід кота. Коти на природі можуть передушити масу беззахисних пташенят, зайченят, мишенят. В Україні не так багато наземних хижаків і мало чиє дитинча пристосоване для порятунку від них. Тому поява кота дуже небезпечна для тваринного світу. Ви навіть не дізнаєтесь про це, а чимало пташенят та зайченят можуть загинути через вашу необачність.

Розкладати навколо намету їжу – погана ідея. Напевно, кожен з нас був у ситуації, коли вночі хтось усе вилизував, доїдав та перевертав начиння. Краще не привчати диких тварин до залишків людської їжі, адже вони будуть усе більше залежати від людини. Крім того, лисиці можуть переносити сказ та інші хвороби. Ведмедя шансів зустріти мало, але кабани цілком можуть до вас завітати. А цей вид уже без сумніву може становити реальну небезпеку. Тож приваблювати його доцільності не багато.

Інколи ми можемо допомогти тваринам. Наприклад, пропливаючи на байдарці, можна зняти сітки. Ніде в Україні не можна ставити сітки на рибу. У сітки потрапляє не лише риба, але й черепахи, водоплавні птахи, бобри та ондатри. Знявши сітку – випустіть живих тварин, а саму сітку краще просушити дорогою й спалити на стоянці. Лише так вона перестане становити загрозу.

У природі ви можете натрапити на капкани або почути тварин, які в них потрапили. Часто люди ставлять саморобні петлі, тварини в них потрапляють і душаться, що може відбуватися дуже довго. Це означає, що є багато часу, щоб врятувати тварину.

У Польщі є організація “Зелена свобода”, яка рятує таких тварин. Її члени ходять по лісу, знімають петлі та допомагають тим, хто в ці петлі потрапив. Одного разу члени цієї організації натрапили на козулю. Тварина не рухалася й не дихала, але в неї ще билося серце. Їй почали робити штучне дихання. Усі стояли в сльозах, коли тварина встала й пішла. Єдина проблема: коли тварина помирає в агонії, вона буде захищатися. Усі тварини в природі небезпечні і точно не готові до контакту з людиною. Тому за подібної ситуації тварину треба чимось накрити (наприклад, курткою), щоб їй стало темно й вона не бачила ваших рук, і міцно тримати.

Інколи вам може трапитись рідкісна тварина, наприклад, вам пощастило – знайшли гніздо орлана-білохвоста. Оприлюднюючи фото, ніколи не вказуйте його точне місце розташування. Цим ви вбережете його від надмірного інтересу з боку інших туристів. Наприклад, у США місця зростання найбільших секвой тримають у секреті від туристів. А от повідомити точне місце знахідки рідкісного виду науковцям вкрай бажано, адже вони ведуть ретельний їхній облік.

Про поводження з деревами

У лісах дуже часто можна натрапити на трухляві дерева. Найчастіше це саме берези, адже в них найкоротше життя з усіх дерев. Біологи називають березу піонерним видом – такі види першими виростають на місці, що “звільнилось” від лісу. Наприклад, після пожежі, вітровалу або вирубки. Дехто полюбляє завалювати трухляві дерева: їх можна просто штовхнути, і вони летять додолу з гуркотом. Однак такі дерева – одне з небагатьох місць, де харчується рідкісний червонокнижний чорний дятел – жовна.

Він великий і яскравий, його легко побачити. Чорний дятел дістає комах з трухлявих стовбурів. Якщо ми завалимо кілька дерев, то позбавимо дятлів джерела харчування — хробаків, які в них живуть.

Про неочевидні речі. Фрагментація природи.

У Канаді дослідили курсування рисі лісами. Рись ходила з датчиком, а науковці вивчали, де саме. Виявилося, що вона не наближалась до доріг та не ходила в місцях, де ліс був вирубаний. Перенісши її маршрути на великий масштаб, науковці зрозуміли: рись насправді мало де ходить (лише там, де не ходять люди та не їздять машини). Навіть коли ми просто палимо багаття, частина тварин піде якнайдалі від полум’я. Виходить, для тварин природи набагато менше, ніж для нас. Вони не підуть туди, де шумно, де є дим, де світиться вогонь.

Мандри промаркованим маршрутом шкодять природі менше. Якщо є можливість, чому б не поставити намет у місці, де туристи зупинялися до нас? Або, ще краще, де це передбачено та наявні спеціальні місця. Не варто кожного разу розчищати собі ділянку там, де тварини до нас не звикли. Це одна з причин, чому в західних державах намети можна ставити лише в спеціально відведених місцях. Через це туристи з європейських країн не рідко їдуть у мандри саме в Україну, адже в нашій державі досі можна поставити табір і розвести багаття де заманеться.

У більшості українських національних парків є запропоновані маршрути. Як правило, вони прокладені там, де є що побачити, а до цікавих та красивих місць обов’язково ведуть стежки. Якщо користуватися цими маршрутами, шкоди природі буде заподіяно менше.

Про сміття

• Винести або спалити? Коли ми говоримо про шкоду від спалювання листя, то найгірше, коли за рослинною сировиною тліє поліетилен. Під час тління через різницю температур утворюється велика кількість хімічних речовин (до 70). Жодна з них не корисна для здоров’я. Закинути в жар велику кількість пакетів – це найгірше, що можна зробити для себе та всього живого навколо. Замість того, щоб залишити пакет тліти, краще швидко його спалити в полум’ї за високої температури. Але найкращий варіант – винести сміття. Виносити сміття слід не в гірські населені пункти чи до першого смітника: так воно майже гарантовано опиниться в річках. Краще вивезти його до обласних центрів (Івано-Франківська, Ужгорода) чи до Києва. Якщо ви можете собі дозволити довезти сміття до Києва – це дуже добра справа на користь природи, бо тут воно скоріше за все піде на переробку. Якщо ви змогли нести упаковку з макаронами чи гречкою, 100% зможете донести її порожню до обласного центру чи столиці 🙂
• Беріть з собою мінімум речей, щоб і сміття було якомога менше. Якщо брати в похід пів рюкзака пива в пластикових пляшках, то в результаті у вас буде пів рюкзака пустих пластикових пляшок. Лайфхак: чому б не спакувати всі харчові продукти (крім консерв) у папір? Вийде дуже компактно.
• Пакетів не беріть або беріть по мінімуму.
• Бляшанки можна обпалити в багатті. Вони гарно обгорають. Якщо їх прикопати, вони розкладуться найближчим часом без шкоди для довкілля.
• Скло в природі не розкладається. Хоча і не шкодить їй.
• Справді небезпечні вологі серветки. Вологі серветки не слід брати з собою в мандри, а якщо вже взяли – їх слід винести. Як і пластик, вони дуже повільно розкладаються в природі й не переробляються взагалі.

Засоби гігієни в поході

Не бажано використовувати на природі засоби гігієни. Намилюючись шампунем чи милом, стоячи в річці чи джерелі, ми створюємо серйозний фактор забруднення. До того ж, усі ми, не лише тварини, п’ємо воду з цієї річки. Краще митися поряд з річкою, ніж у ній. Господарче мило найменш шкідливе. Також існують безпечні засоби гігієни з натуральних складників.

Багаття

Завжди можна спалити менше. На сухих гілках ростуть мохи й лишайники. Обираючи, з чого розпалити багаття, віддавайте перевагу гілкам без лишайників. Якщо ви користуєтеся газом – усі мешканці лісу будуть вам удячні.

Звісно, газовий балон теж має значний екослід: газ і метал видобули з-під землі, що є руйнівним процесом. А продукти згоряння не покращують ситуацію з глобальним потеплінням. Газові балони також потрібно утилізувати, але перевага в тому, що їх можна перезаряджати.

Розпалюючи багаття, не обов’язково збирати всі гілки довкола. Споживаючи ресурси природи, намагайтеся споживати якомога менше.

Важливі моменти: вибір місця для багаття. Щоб зменшити шкоду, багаття можна розкласти на великому камінні, скелі або на платформі, побудованій з камінців. Так шкода рослинному покриву буде мінімальною, а ризик виникнення пожежі – меншим.

Можна принести платформу для багаття з собою! Людям, які дійсно люблять природу, зайвих 200 г у наплічнику зовсім не зайві 🙂

На фото приклад такої платформи. Її можна виготовити вдома зі шматка стальної сіточки. За стовпчики можуть зійти металеві дротики (підігнуті згори) або дерев’яні.

Ще одна гарна ідея – користуватися пальниками-трісочницями: вони безпечні, потребують мало дров і не залишають шрамів на землі.

До речі, про шрами. Залишаючи табір, залийте багаття водою чи засипте землею. Ви маєте бути впевнені, що повністю його загасили. Далі нагорніть листя, накрийте дерном чи мохом, щоб залишити місце в такому стані, у якому ви його знайшли.

Про багаття і тварин

Існує давня легенда про те, що саламандра виходить з вогню і може всіх, якщо не вбити, то проклясти. Саламандру дійсно можна побачити в багатті, навіть якщо ви її туди не кидали. Пояснити це просто: тварина харчується червами та слимаками й живе в трухлявих колодах. Звісно, якщо таку колоду покласти в багаття – саламандра може встигнути вискочити з неї…. у полум’я.

Але трухляві вологі колоди найменш придатні для багаття. Їх не слід використовувати для вогню, вони фактично вже стали ґрунтом. Набагато краще палити сухі гілки (це завдає менше шкоди), ніж спалювати колоди з грибами, лишайниками й іншими організмами, які витратили роки на те, щоб цю колоду обернути на ґрунт.

Чужорідні рослини

Прокладаючи нові й нові маршрути, ми поширюємо інтродуценти — чужорідні рослини. Ми розносимо їхнє насіння на ногах, одязі, у безліч інших способів. Чужорідні або інвазивні рослини — це рослини родом не з нашого регіону чи навіть континенту. Для них у нас зазвичай немає шкідників. Під ними не ростуть наші рідні, аборигенні рослини. Як з ними боротися – ніхто не уявляє.

Чужорідні рослини не дуже бояться хімії й дуже швидко поширюються. Там, де вони є, — мертва зона. Якщо взяти 1 кв. метр нашого природного степу, то на ньому може зростати до 120 видів різних рослин. А там, де росте золотарник канадський (чужорідний вид), не росте більше нічого.

Допомагати цим рослинам поширюватися – погана справа.

Наші рослини також є інтродуцентами (чужорідними) на інших континентах. Наприклад, у США наш звичайний подорожник – злісний інтродуцент, адже там у нього немає природних ворогів. Ви можете допомогти природі, уберігши її від інтродуцентів. Яскравими представниками деревних чужорідних рослин в Україні є айлант, акація та маслинка. Пригадайте акацієву лісосмугу – під нею нічого не росте. Під маслинкою – лише амброзія та 6-7 видів карантинних рослин, які викликають алергію. Ці три рослини дуже успішно захоплюють нашу територію, витісняючи місцеві види. Сміливо беріть для багаття ці рослини, жодна наша українська жива істота не постраждає.

Шкода від місцевих жителів

Руками місцевих жителів часто робиться найгірше, що приносить природі туризм. Традиційно саме місцеві шукають можливості отримати вигоду від природи. І традиційно саме місцевий колорит і є непоправними втратами природи. Так, туристам у Криму продають підставки для чашок і гребінці з ялівцю, який є вимираючим видом.

У Закарпатських ресторанах готують жаб’ячі лапки з червонокнижних кумок. Або візьмемо за приклад чорниці. Немає нічого поганого в збиранні ягід. Але тільки, якщо це не промислове збирання (коли здираються усі гілки), від якого чорниці зникають.

Ще один приклад. У Карпатах у «лікувальних цілях» продають настоянку на зміях. Але біологи знають, що користі від цього мало. Жодних лікувальних властивостей така настоянка не має. Більше того, вона містить небезпечну трупну отруту. Отрута формується в пляшці, адже горілка не може проникнути крізь шкіру змії і тому не запобігає розкладанню.

Фото з мавпочкою і не тільки

Фотографування з тваринами – ще одна поширена форма заробляння на туристах, цього разу незаконна. Найчастіше пропонують фото з хижим птахом. Усі українські орли занесені до Червоної книги. У Карпатах, скоріше, вам запропонують сфотографуватися з беркутами, яких пташенятами позабирали з гнізд. Що можна зробити? Ви можете сфотографувати людей, які пропонують фотопослуги, надіслати скаргу в Держекоінспекцію та домогтися того, щоб цих беркутів відправили до реабілітаційного центру, а потім випустили на волю. Такі успішні випадки непоодинокі.

Часто це стосується і рослин. Долина нарцисів – єдина рівнинна популяція дикого нарциса в Україні. Більше їх ніде немає. Та скільки не стараються працівники Карпатського біосферного заповідника, люди забігають в поле нарцисів та топчуться по квітах заради гарної фотографії. Місцеві діти продають їх відвідувачам, тож квіти нещадно виривають. Якщо ви це бачите, завжди можете зробити зауваження. І звісно ж, не купуйте цих квітів.

Але є й більш рідкісні рослини. Наприклад, едельвейс – чи не найбільша ботанічна рідкість у горах. Ми ніколи не знаємо, чи поталанить науковцям побачити ще бодай раз цей рідкісний вид. Побачили – не зривайте.

Покатухи

Багато хто пропонує подорожі на джипах та квадроциклах. У національних парках та заповідниках це заборонено. Так само як ралі чи інші змагання. Зрозуміло, що люди, які мають позашляховик, хочуть випробувати свій транспорт не на асфальті. Але потрібно усвідомлювати й шкоду від цього.

Як тільки дороги в Карпатах поповняться водою, у дорожніх коліях будуть сидіти всі місцеві саламандри й тритони. Їм треба якийсь час висидіти в воді, щоб відкласти там ікру. З неї мають вирости пуголовки до такого стану, щоб потім вийти з води (лапки в них виростають далеко не одразу). Це триває 2-3 місяці. Уявіть цю ж саму колію, але якою їде 40 джипів. Звичайно, ці тварини скоріше за все загинуть. Тому змагання на джипах дуже шкідливі. У всіх національних парках та заповідниках вони заборонені повністю.

Поступова деградація природи

Треба пам’ятати про поступову деградацію природи. Коли ми часто десь буваємо, природа не встигає відновитися. Найкращим прикладом деградації природи є Олешківські піски. Їх виникнення з туристами не пов’язане, але пов’язане з топтанням по траві. Раніше це були піщані степи, але там років 120-130 тому випасали овець, вони розтоптали і з’їли рослинний покрив, і за ці роки піски не змогли вкритися рослинами. Регулярний будь-який вплив у великій кількості може призвести до деградації природи. Ми кажемо: «Класно, найбільша пустеля Європи!». Але це не настільки гарна новина, як здається. Там пустелі історично не має бути. Тому славнозвісні піски – величезна мертва рана на карті України.

Найкраще, коли ми буваємо на природі, не лише, коли ми їй не шкодимо, але й коли активно робимо щось, щоб вона такою ж лишалася й надалі.

Як віддячити природі?

За надзвичайні краєвиди природи ми не платимо, за екстрим не платимо, за враження не платимо. Хоча все це ми будемо згадувати решту життя. Як можна віддячити природі?

1. Зменшити виробництво, через яке страждає природа. Якщо купувати якісний одяг, користуватися ним можна довше. Неякісний одяг викидається частіше, адже швидше псується. Ресурси планети, витрачені на створення якісної речі, не набагато більші за ресурси, витрачені на створення неякісної речі.
2. Можна дбайливо ставитися до речей.
3. Окремі речі можна використовувати повторно.
4. Можна не використовувати те, що є одноразовим.
5. Автостоп – це супер, адже ваш проїзд не потребує додаткового ресурсу. Людина все одно їде. Жоден транспорт окремо не витрачає пальне для вас.

Вибирайте натуральні матеріали, коли це можливо

Не купуймо бездумно те, що рекламують. Кажуть, що синтетичний одяг – це найкращий вибір для туриста, а бавовна вбиває (англ. “cotton kills”). Але насправді одяг з бавовни чи інших рослинних матеріалів зовсім не такий смертельний, як про нього пишуть виробники синтетичного одягу. Дійшло до того, що туристи бояться бавовни, як вогню, а виробництво синтетиків зросло в рази.

Але ж протягом століть, навіть тисячоліть, люди досліджували нові території без синтетичного одягу! Звичайно, це було нелегко. Але природа вам буде вдячна.

Не всі туристи усвідомлюють реальну шкоду синтетичного одягу: мікроволокна з нього знаходять у повітрі, водоймах і навіть живих організмах — рослинах, рибах і… людях. За дослідженнями університету Плімуту та Каліфорнійського університету, під час прання одної флісової куртки 250 000 синтетичних волокон (1,7 грама) потрапляють у каналізаційну систему. Це прирівнюється до 500 000 метричних тон (= 50 млрд пластикових пляшок) у наших океанах щороку. Частка пластику в світовому океані від прання синтетичного одягу – 35% від загальної кількості пластику в океанах. А є ще й забруднення повітря, ґрунтових вод тощо.

Що ж робити — відмовитися від сучасного спорядження? Ні, але кожного разу подумати, чи дійсно вам потрібні синтетичні штани чи бавовняних/вовняних буде достатньо? Купувати ще одні синтетичні чи, може, купити нові рослинного походження? У несинтетичному одязі дійсно більш небезпечно в мокру чи холодну погоду. Але за бажанням, можна навчитися безпечно для себе використовувати одяг з натуральних матеріалів. До того ж, бавовняний чи вовняний одяг набагато важче спалити біля багаття. От вам і заощадливість. Між іншим, у туристичних крамницях також можна знайти речі з натуральних матеріалів.

Якби “бавовна вбивала”, то в Радянському Союзі й в усьому світі була б дуже сумна статистика смертей серед туристів! Так, вони мали поліетиленові дощовики — може й ми, сучасні туристи, так можемо?

Усе вищесказане стосується й спорядження. Спробуйте користуватися тканинними мішечками замість поліетиленових, спробуйте дерев’яні миску, кружку, ложку — ви навіть можете спробувати вирізати їх самі з дерева! Так звані сублімати (продукти, що були висушені через замороження) чи суху їжу можна зробити вдома, замість того, щоб купувати в упаковках.

Головна думка: де можливо, замініть синтетику на натуральні матеріали, особливо рослинного походження.

Заповідні території

В Україні є 11 різних категорій природно-заповідного фонду. Усього – 8532 об’єкти. Це — пам’ятки природи, заказники, національні парки, біосферні заповідники, природні заповідники, дендропарки, зоопарки, ботсади та інші. Відвідування туристів обмежене в природних заповідниках. В Україні їх 19. У жодному з них немає якихось унікальних пам’яток, пропустити які було б поразкою для туриста. Вони дуже маленькі, ви нічого не втратите, якщо не побачите їх.

Про рубки лісу

На жаль, часто рубки лісу не є порушеннями, бо виявляються законними. Тому, щоб ідентифікувати порушення при проведенні рубок лісу, варто наперед готуватись. Якщо ви бачите якесь велике звалище, рубку чи щось, що, як вам здається, шкодить природі, обов’язково фіксуйте. Якщо реагувати, є шанс, що порушення зупинять. Лише в туристів є можливість зафіксувати порушення, яке потай вчиняють десь у горах, лісах і болотах місцеві жителі, лісівники чи інші несвідомі люди..

Про рідкісні рослини

Якщо ви розбирається в рослинах і побачили якусь рідкісну, а там, де вона росте, нема ні заказника, ні національного парку, ви можете дещо зробити…

Усі 8532 заповідні об’єкти в Україні були кимось створені. Запропонувати створити заказник може будь-то, і є шанс, що його створять. Будь-хто в Україні може бути ініціатором. Приміром, члени нашої організації ініціювали й добились створення близько сотні заказників і національних парків. Це не щось унікальне, але мало хто цим займається. Тому ви також можете стати ініціатором створення заказника.

Як це зробити? Можна просто сфотографувати рослину й запитати на ФБ у групі «Флора України», чи цінна вона. Потім можна обговорити в групі “Створимо ваш заказник разом”, що робити з вашим майбутнім заказником.

Також ваші фото заповідних територій можна відправити на конкурс «ВІКІ любить Землю». Цей конкурс від Вікіпедії існує з 2013 року, збираючи світлини заповідних об’єктів України. За ці роки людьми, які просто гуляють і фотографують (зокрема заповідні об’єкти), вдалося зібрати 80 000 світлин. Будь-хто з науковців чи природоохоронців може знайти за допомогою цих фото масу цінної інформації. За 100 років ваші фотографії будуть неоціненними свідченням того, якою насправді була наша природа. Фото можна завантажувати через сайт конкурсу (інструкція). Утім, стати переможцем конкурсу можна лише за умови завантаження світлин протягом травня кожного року. Чим більше, тим краще. До речі, фото, зібрані у ВЛЗ – прекрасна колекція, яка може допомогти обрати місце для мандрівок.

Сподіваємося, наша стаття була корисною для вас! Ви завжди можете підтримати нашу групу в прагненні зберегти природу. Приєднуйтеся до нашої кампанії із захисту степів та луків – https://uncg.org.ua/step/

Над текстом працювали О.Василюк, Т.Шаміна, А. Недря, М.Гаврилюк