Верховна Рада України ухвалила у першому читанні законопроект 7475. Ціль законопроекту – посилення охорони державного кордону України, насамперед шляхом розширення прикордонної смуги до 2 кілометрів.Для цього законопроектом визначається процедура вилучення відповідних земель із природно-заповідного фонду (ПЗФ), проте без зміни статусу, та передача їх Державній прикордонній службі (ДПС). Таким чином, надавши ДПС можливість зробити прикордонну смугу більш захищеною та конрольованою. Безперечно, захист кордонів України є одним з головних завдань національної безпеки нашої держави. Посилення державного кордону є необхідним, але чи прийняття даного законопроекту дійсно цьому сприятиме?
Державний кордон України не просто лінія на карті, яка в уявленні постає мінералізованою смугою розмежування. У дійсності, в залежності від місцевості, – це також може бути русло річки, середина непрохідного болота чи хащі глибоко в лісі.
Так, практично всі прикордонні території з країнами-агресорками на півночі України – ліси та непрохідні болота, – створюють непереборну перешкоду для просування військової техніки. Збереження територій у природному заболоченому стані є найкращим запобіжником широкомасштабного повторного вторгнення в майбутньому. Ми вже докладно описували як наступ на Київ удалося зупинити саме шляхом створення водної перешкоди – затоплення долини річки Ірпінь. У дні вторгнення російських військ на північ України (у лютому-березні 2022 року) десятки одиниць танків та інших бойових машин не змогли їх подолати. Ці факти доводять, що для підвищення обороноздатності слід обводнювати болота на півночі України. Чим краще зберігатимуться ці ландшафти в природному стані – тим краще виконуватимуть функцію захисту України від військового вторгнення. Проте, на диво, не була запропонована така очевидна ідея з реалізації природоорієнтованого рішення – обводнення боліт Полісся і переведення їх до статусу природно-заповідного фонду з метою посилення обороноздатності .
Наразі у двокілометровій смузі вздовж державного кордону України з рф та рб розміщені 120 000 гектарів земель природно-заповідного фонду. Крім того, понад половина площі цієї смуги на кордоні з РБ – об’єкти Смарагдової мережі – природоохоронні території міжнародного значення, оголошені за клопотанням України Радою Європи.
Аналогічно, до кордону з Україною тяжіють природоохоронні території з білоруського боку. Це не є випадковістю, адже прикордонна зона між Україною і Білоруссю знаходиться у природній зоні Полісся вздовж долини р.Прип’яті, від водності якої залежить м’який клімат всієї центральної Європи. Саме тут, в зоні обмеженої господарської діяльності, де значно більше непорушених природних екосистем знаходяться одні з найцінніших і найбільш диких та важкодоступних природних куточків півночі України.
Смарагдові і заповідні території, розміщені вздовж державного кордону України і рб
Україна має чудовий досвід створення природоохоронних територій внаслідок суворого обмеження перебування на них людей. Йдеться про створення в зоні відчуження Чорнобильської АЕС, територія якої за останні 30 років перетворились на найбільшу природну територію Центральної Європи, біосферного заповідника. Наразі – це найбільша заповідна територія з усіх розміщених уздовж кордону. Даний приклад доводить, що відновлені болота і землі лісгоспів, розташовані в прикордонній смузі, незабаром можуть стати непрохідними оазами біорізноманіття, якщо дозволити їм відновлюватись. Ми вже рахували що 174,4 тис. га прикордонної смуги вздовж межі з країнами-агресорами – це природні території не в складі природно-заповідного фонду. Ніщо не заважає Україні оголосити їх територіями ПЗФ з особливо суворим режимом охорони і додати до вже наявних 120 тис га заповідних земель. Таке рішення буде надзвичайно корисним для збереження біорізноманіття, оскільки найголовнішим чинником втрат дикої природи є господарська діяльність, якої тут тепер не буде. І від такого рішення жодним чином не постраждає економіка держави. Міністерство фінансів України у своєму висновку зазначає, що законопроект не має достатнього фінансово-економічного обґрунтування. Але ініціатори законопроекту вважають інакше.
Збереження природно-заповідного фонду, як національного надбання України, визначене законами України і до 2022 року в Україні не виникало запитань, чи прикордонна смуга може узгоджуватися з територіями природно-заповідного фонду. Проте, тепер це питання винесене на найвищий рівень прийняття рішень – на рівень внесення змін до законодавства.
У час, коли на порядку денному стоять передусім питання оборони України, думка фахівців, що могла б узгодити завдання оборони і охорони природи не запитується. Так, зараз в Україні розроблений і готується до повторного першого читання законопроект 7475, який за своїм призначення покликаний посилити охорону державного кордону України, але за змістом – в першу чергу присвячений процедурі вилучення земель з природно-заповідного фонду.
Цілі оборони: скасувати те що мали обороняти?
Дослідимо законопроект №7475, а саме до його версію, прийняту у 1 читанні 21 вересня 2022 (тут слід сказати що екологічний комітет Верховної Ради України заперечував проти цього законопроекту і пропонував його доопрацювати). Відповідно до пояснювальної записки до Законопроекту, його метою є забезпечення розвитку та поліпшення загальнодержавної системи охорони і захисту державного кордону, уточнення повноважень Державної прикордонної служби України та інших військових формувань та правоохоронних органів України до виконання завдань з посилення охорони державного кордону.
Разом з тим, деякі норми законопроекту можуть призвести до втрати природно-заповідного фонду України і тим самим поставлять під загрозу збереження (а можливо і стануть безпосередньої причиною знищення) національного надбання України. Розглянемо пропоновані зміни.
Законопроектом пропонується внести зміни до Закону України «Про природно-заповідний фонду України» установивши, що на період дії воєнного стану та протягом одного року з дня припинення або скасування воєнного стану в Україні зміна меж або скасування статусу територій природно-заповідного фонду з метою будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій у межах прикордонної смуги проводиться Державним органом, уповноваженим приймати рішення про створення чи оголошення територій природно-заповідного фонду на підставі клопотання центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону України.
Цією нормою фактично передаються повноваження Міндовкілля та місцевих органів влади щодо зміни меж та скасування статусу територій та об’єктів природно-заповідного фонду до Держприкордонслужби та встановлюється нова процедура, яка передбачає участь у процесі лише Держприкордонслуби та Президента України (для територій та об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення), Держприкордонслуби та обласних рад (для місцевого значення відповідно). Відповідно, жодна біологічна та екологічна складова більше не має значення і прийняття рішень щодо територій, створених для охорони особливо цінних природних об’єктів більше не потребують будь-якої оцінки такої цінності, адже апріорі нівелює таку цінність незважаючи на об’єктивні умови. Природоохоронна цінність території більше не матиме значення при прийнятті рішень щодо скасування чи скорочення площ заповідних територій.
Така норма може призвести до ліквідації або завдасть надзвичайної шкоди спроможностям наступних заповідних територій у виконанні покладених на них функцій за збереження природи: національний природний парк (НПП) Шацький і НПП «Прип’ять-Стохід» в межах Волинської області, Нобельського НПП та Рівненського ПЗ в межах Рівненської області, Поліського та Древлянського ПЗ в межах Житомирської області, Чорнобильського радіаційно-екологічного БЗ в межах Київської області, НПП «Деснянсько-Старогутський» та Гетьманського в межах Сумської області, НПП «Дворічанський» в Харківській області і багатьох інших природоохоронних територій. Загалом, пропонована законопроектом 2-кілометрова смуга на кордоні з білоруссю містить приблизно 65 тисяч га у межах заповідних територій і ще 56 тисяч га таких територій вздовж кордону з росією. Усього вздовж сухопутного кордону з країнами-агресорами розміщено 90 об’єктів природно-заповідного фонду різних категорій.
Крім того, важливо зазначити, що законопроект передбачає, що такі зміни запроваджуються лише на період дії воєнного стану та протягом одного року з дня припинення або скасування воєнного стану в Україні, проте, при цьому він пропононує приймати остаточні рішення про вилучення територій з природно-заповідного фонду. Отож виходить “тимчасове прийняття остаточних рішень”?
В результаті створюється прецедент позбавлення Міндовкілля раніше виняткових повноважень у питаннях відтворення і охорони природно-заповідного фонду. Виходить, що Міндовкілля відповідатиме за збереження того, що без узгодження з ним будуть скасовувати інші державні органи. У тому числі, така відповідальність є і на міжнародному рівні, адже саме Міндовкілля – орган, що займається природоохоронними територіями міжнародного значення.
Виникає питання що буде далі? Не виключено, що в найближчому майбутньому можливі будуть прецеденти скасування об’єктів природно-заповідного фонду рішеннями Мінрегіонбуду або Мінінфраструктури, з метою видобутку щебня, піску та заготівлі деревини для цілей оборони. Проте не варто забувати, що природно-заповідний фонд є національним надбанням України (це є законодавчою нормою) і сама його охорона є задачею оборони України. Коли ж мета оборони держави стає засобом її оборони, який знищується в процесі, державність як така стає безсенсовною, та саморуйнівною.
Серед іншого Законопроектом пропонується доповнити статтю 46-1 Земельного кодексу України новою частиною третьою, згідно з якою землі територій та об’єктів природно-заповідного фонду вздовж лінії державного кордону передаються військовим частинам Державної прикордонної служби України для здійснення будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік і комунікацій.
Тут варто зазначити, що автори законопроекту схоже не є фахівцями у земельному праві, адже Стаття 46-1 визначає обмеження у використанні земель територій та об’єктів природно-заповідного фонду і не регулює питання надання у користування земельних ділянок природно-заповідного фонду.
Враховуючи, що Законопроектом пропонується в рази збільшити лінію державного кордону вздовж лінії державного кордону з Республікою Білорусь і Російською Федерацією, дана норма призведе до передачі земель заповідників та національних парків, територій та об’єктів природно-заповідного фонду інших категорій до Державної прикордонної служби України, у функції якої не входить управління природно-заповідним фондом. Це може призвести до знищення природних цінностей територій та об’єктів природно-заповідного фонду, який охороняється в державі як національне надбання. Також це стосується і об’єктів, що входять до міжнародних біосферних резерватів і охороняються ЮНЕСКО. При цьому до функцій ДПС не передаються всі повноваження Міндовкілля щодо охорони територій ПЗФ, тобто функцію охорони та управління природоохоронним територіями автори законопректу не планують передавати до Державної прикордонної служби разом з землями. Таким чином, ця функція буде втрачена.
До чого може призвести затвердження закону саме у такій редакції?
Передбачені законопроектом зміни призведуть до того, що державі протягом багатьох років потрібно буде витрачати величезні суми коштів на розроблення проектів рішень щодо зміни цільового призначення земельних ділянок, ліквідації статусу природно-заповідного фонду, розроблення проектів землеустрою, вирішення інших земельних питань. Відповідні фінансово-економічні розрахунки до Законопроекту не надані.
Багато територій та об’єктів природно-заповідного фонду, що розташовані в межах прикордонної лінії входять до складу природоохоронних територій міжнародного значення (водно-болотні угіддя міжнародного значення, що охороняються Рамсарською конвенцією, території Смарагдової мережі, що охороняються Бернською конвенцією, біосферні резервати програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера»). Виконання норм Законопроекту може призвести до порушення міжнародного законодавства та втрати міжнародного іміджу нашої держави. При цьому, законопроект ніяк не призведе до зміни міжнародного статусу цих територій і навіть в разі запровадження змін в рамках України, на міжнародному рівні це розцінюватиметься порушенням зобов’язань України перед ЄС, ЮНЕСКО та Радою Європи.
Що ж робити?
Вихід з непорозуміння між заповідним і прикордонним статусом є. Питання будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік і комунікацій в межах природно-заповідного фонду можна врегулювати шляхом встановлення особливого режиму цих територій, встановлення права земельного сервітуту на окремі ділянки, розроблення чіткого алгоритму співпраці між державними органами влади та підпорядкованим їм організаціям. У пропонованій редакції не доведеться ліквідовувати об’єкти природно-заповідного фонду чи змінювати межі їх території, наражаючи Україну на міжнародний скандал та послаблюючи євроінтеграційну спроможність держави.
#ПрямуємоРазом #MovingForwardTogether #EU4USociety
