Концепція щодо включення Великого Лугу до Попереднього списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО

Робоча назва: Великий Луг Нижнього Дніпра: культурно-природний ландшафт Запорозьких Січей

Вступ

Конвенція ЮНЕСКО про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини, ухвалена у 1972 році, створила міжнародний механізм для визнання та збереження об’єктів, значення яких виходить за межі окремої держави та становить цінність для людства в цілому. Такі об’єкти можуть бути визнані такими, що мають виняткову універсальну цінність – тобто культурне та/або природне значення настільки виняткове, що їхнє збереження є важливим для нинішніх і майбутніх поколінь усього людства.

До Списку всесвітньої спадщини можуть бути включені культурні, природні та змішані об’єкти. Для цього вони мають відповідати щонайменше одному з критеріїв ЮНЕСКО, демонструвати належний рівень автентичності та/або цілісності, а також мати ефективну систему правової охорони й довгострокового управління. Змішаними визнаються об’єкти, які одночасно відповідають визначенням культурної та природної спадщини. Саме така категорія є особливо релевантною для територій, де історичний розвиток і природні процеси утворюють нерозривну цілісність.

Першим обов’язковим кроком на шляху до можливої номінації є включення об’єкта до Попереднього списку держави-учасниці. Включення до Попереднього списку не є гарантією подальшого внесення до Списку всесвітньої спадщини, однак воно створює офіційну основу для системного опрацювання потенціалу об’єкта: уточнення його можливої виняткової універсальної цінності, визначення критеріїв, меж і атрибутів, проведення необхідних досліджень та формування підходів до охорони й управління.

Ця концепція має на меті попередньо обґрунтувати доцільність розгляду Великого Лугу для включення до Попереднього списку України, визначити його потенційні культурні та природні цінності, окреслити найбільш перспективні критерії ЮНЕСКО та сформулювати ключові питання, що потребуватимуть подальшого дослідження в разі розвитку номінаційної ініціативи.

У разі подальшого успішного номінування та внесення до Списку всесвітньої спадщини Великий Луг міг би отримати міжнародне визнання як об’єкт, важливий не лише для України, а й для ширшого осмислення взаємодії людини з великими річковими ландшафтами, історії прикордонних політичних спільнот та сучасного відновлення трансформованих екосистем. Такий статус міг би посилити суспільну й інституційну увагу до збереження цієї території, підтримати науково обґрунтований підхід до її майбутнього управління та сприяти ширшій міжнародній співпраці.

У разі подальшого розвитку цієї ініціативи буде необхідно доопрацювання номінації. Зокрема, необхідними будуть: точне визначення меж об’єкта й буферної зони, деталізація культурних і природних атрибутів, що мають видатну універсальну цінність, порівняльний аналіз із подібними об’єктами, оцінка автентичності й цілісності, аналіз стану збереження, розробка системи управління й моніторингу, а також підготовка картографічної, наукової та правової документації.

 

Загальна концепція об’єкта

Великий Луг пропонується розглядати як потенційний змішаний культурно-природний об’єкт світового значення, у якому нерозривно поєднані три взаємопов’язані складові: історичний річково-заплавний ландшафт Нижнього Дніпра; територія заселення різними археологічними культурами починаючи з періоду пізнього палеоліту; формування пізньоскіфської культури пізньоелінистичного та римського часу, Запорозьких Січей як автономних військово-політичних центрів ранньомодерної Європи; ареал традиційного господарювання українського населення XVІ-XIX ст.; сучасний масштабний процес природного відновлення великої заплавної системи після зникнення Каховського водосховища.

Центральна ідея концепції полягає в тому, що Великий Луг не був лише географічним тлом козацької та української історії. Його природна структура рукавів Дніпра, озер, боліт, очеретяних масивів, заплавних лісів, островів, піщаних арен і природних підвищень безпосередньо вплинула на просторову організацію давніх городищ та Січей, їхню обороноздатність, мобільність і можливість тривалого існування в прикордонному просторі між великими державними утвореннями Європи.

Після радикальної трансформації цього ландшафту внаслідок створення Каховського водосховища у середині ХХ століття значна частина історичного й природного середовища Великого Лугу була прихована під водою. Руйнування греблі Каховської ГЕС у 2023 році окупаційними військами росії знову відкрило цей простір для дослідження й започаткувало процес відновлення заплавних екосистем, що супроводжується поверненням видів, які перебувають під загрозою зникнення. Саме поєднання історичної ролі Великого Лугу, його культурної пам’яті, археологічної цінності та сучасної природної регенерації формує основу для розгляду цієї території в контексті Всесвітньої спадщини.

 

Короткий опис об’єкта

Великий Луг є історичним річково-заплавним ландшафтом Нижнього Дніпра. У природному сенсі він являв собою великий комплекс заплавних лісів, рукавів і проток Дніпра, озер, боліт, очеретяних заростей, луків, чагарників, піщаних кучугур і островів, що різко контрастував із навколишнім степовим простором. Ця складна, мозаїчна й сезонно мінлива система формувала особливий тип природного середовища, важкодоступного для зовнішнього контролю та надзвичайно придатного для оборони.

Територія Великого Лугу приваблювала людей з часів пізнього палеоліту і з того часу була постійно заселена носіями різних археологічних культур. Тут були розташовані стоянки первісних мисливців на мамонтів та бізонів, людей доби міді, культур доби бронзи, кіммерійського та римського часу. Тут виявлене одне з перших на півдні України укріплених поселень ямної культури – Михайлівське поселення, яке є унікальною пам’яткою Європи та України зокрема, оскільки його матеріали доводять високий рівень розвитку давнього населення та торговельні зв’язки між носіями ямної та трипільської культур.

В скіфський час на території Великого Лугу виникають землеробські поселення, тут утворюється локальний варіант пізньоскіфської культури Низового Дніпра і відбувається процес осідання кочових скіфів. Пам’ятки пізніх скіфів локального Нижньодніпровського варіанту є унікальними і внесені до переліку пам’яток національного значення України. Городища і могильники пізніх скіфів сформувалися тут лише завдяки особливостям місцевих природних умов.

Пізні скіфи Низового Дніпра утворили тут протодержавне об’єднання, яке в римський час було потужним утворенням, що існувало тут протягом 500 років і відновлення Каховської ГЕС унеможливить збереження цих унікальних пам’яток. Дані про політичну історію пізніх скіфів та сарматів, що мешкали на цих теренах доходять до нас із робіт античних авторів.

Перед затопленням Каховського водосховища на початку 1950-х рр. на цій території проводилися новобудовні археологічні дослідження, однак брак часу, коштів та особливості політики СРСР завадили тогочасним дослідникам провести ґрунтовні детальні дослідження. Через це багато пам’яток були досліджені лише частково, або залишилися поза увагою науки.

Значні площі пам’яток національного значення обох берегів Каховського водосховища піддалися затопленню та береговій ерозії. Наразі сучасним вченим відомо близько 500 пам’яток археології, що потребують археологічного дослідження та збереження, що зайвий раз доводить що територія Великого Лугу повинна мати особливий регульований статус через її цінність та унікальність.

За часів пізньої античності ці території були заселені черняхівським населенням, згадки про існування тут германських племен збереглися в Старшій Едді.

За часів середньовіччя ці території також не були порожніми. Тут мешкало населення Київської Русі, кочували половецькі орди, проходив шлях із Варяг у Греки.

Завдяки писемним джерелам нам відомо, що територія Великого Лугу – це ареал поширення традиційних типів господарювання, таких як бродництво та берладництво, що передувало утворенню січей.

У XVI–XVIII століттях Великий Луг став одним із ключових регіонів де запорізькі козаки створювали незалежні самоврядні республіки, відомі як «січі». Природні підвищення серед заболочених і розгалужених заплавних територій, близькість до річкових шляхів, захищеність від швидких атак із суходолу та складність наступу з води створювали сприятливі умови для існування Запорозьких Січей. У цьому сенсі природна структура Великого Лугу не лише забезпечувала фізичний захист, а й визначала особливий спосіб просторової організації козацьких осередків, пов’язаний із мобільністю, автономністю та ефективним використанням річково-заплавного середовища.

Після ліквідації Запорозької Січі Російською імперією у 1775 році Великий Луг зберіг виняткове значення в українській історичній пам’яті як простір козацької свободи, самоврядування, військової звитяги й державотворчих прагнень. Його образ закріпився в історіографії, фольклорі, літературі, мистецтві та ширшому національному символічному просторі. Водночас матеріальна основа цього ландшафту зберігалася через локалізації Січей, археологічні комплекси, історичну топоніміку та просторову структуру Нижньодніпровської заплави.

У середині ХХ століття Великий Луг зазнав радикальної трансформації внаслідок створення Каховського водосховища радянською владою. Під водою опинилися значні ділянки історичної заплави, місця давніх поселень, кургани, цвинтарі, природні острови, заплавні ліси, болота та інші елементи культурного й природного середовища. Це призвело не лише до зміни гідрологічного режиму території, а й до часткового затоплення та втрати видимості історичного ландшафту, який протягом століть був пов’язаний з історією козацтва.

Після руйнування росією греблі Каховської ГЕС у червні 2023 року значні площі колишнього водосховища знову стали суходолом. Це відкрило можливість для вивчення раніше недоступного археологічного й ландшафтного шару, а також для спостереження за масштабними природними процесами відновлення. Уже в перші роки після осушення було зафіксовано швидкий розвиток рослинного покриву, формування нових заплавних угруповань, відновлення мілководних і болотистих ділянок, а також повернення просторової мозаїки, типової для річкової заплави. Мігруючі риби, такі як критично загрожений російський осетер (Acipenser gueldenstaedtii), повернулися до своїх історичних нерестовищ на острові Хортиця. Ці процеси не відтворюють минулий ландшафт у буквальному сенсі, але відновлюють низку його ключових структурних та функціональних особливостей.
У природному вимірі Великий Луг є частиною ширшої системи заплави та дельти Нижнього Дніпра, що простягається до Чорного моря та охоплює цінні водно-болотні, заплавні й дельтові екосистеми. Така просторово й екологічно пов’язана система має значення для підтримання гідрологічних процесів, збереження заплавних біотопів, міграції водно-болотних птахів, нересту риб та загального біорізноманіття Азово-Чорноморського регіону. Визнання її виняткових універсальних природних цінностей бере початок із праць Геродота про Гілею – великі ліси вздовж річки Бористен (Дніпро).

 

Потенційна виняткова універсальна цінність і попередньо запропоновані критерії ЮНЕСКО

Поняття виняткової універсальної цінності
Оперативні настанови ЮНЕСКО визначають виняткову універсальну цінність як культурне та/або природне значення, настільки виняткове, що воно виходить за межі національних кордонів і становить спільну цінність для нинішніх і майбутніх поколінь усього людства. Саме тому довгострокова охорона такої спадщини визнається справою особливої важливості для міжнародної спільноти. Водночас ЮНЕСКО наголошує, що Список всесвітньої спадщини не призначений для всіх об’єктів великого національного чи регіонального значення, а лише для тих, що є справді видатними в міжнародному вимірі.

У цьому контексті розгляд Великого Лугу потребує доведення не лише його виняткової ролі в історії України, а й потенційного значення для ширших тем світової спадщини: взаємодії людини з великими річковими ландшафтами, формування автономних політичних спільнот у прикордонних просторах, вразливості історичних ландшафтів до масштабних інженерних трансформацій і сучасного відновлення великих заплавних екосистем.
Потенційна виняткова універсальна цінність Великого Лугу.

Великий Луг має потенціал відповідати вимозі виняткової універсальної цінності як змішаний культурно-природний річково-заплавний ландшафт, у якому природна структура Нижнього Дніпра стала визначальною передумовою формування одного з найвиразніших військово-політичних феноменів ранньомодерної Східної Європи — Запорозьких Січей, а сучасне відновлення великої заплавної екосистеми після зникнення Каховського водосховища надає цьому простору додаткового природного й наукового значення.

Потенційна універсальна цінність Великого Лугу полягає насамперед у винятковій взаємозалежності природного ландшафту та історичного розвитку. Система заплавних лісів, проток, островів, боліт, мілководь і природних підвищень не лише забезпечувала ресурси для життя, а й формувала просторову, оборонну та комунікаційну логіку давніх городищ та Запорозьких Січей. Таким чином, Великий Луг може розглядатися як рідкісний приклад історичного ландшафту, де природне середовище безпосередньо сприяло виникненню та тривалому функціонуванню автономних військово-політичних спільнот у прикордонному просторі між великими державними утвореннями Європи.

Це значення виходить за межі національної історії України. Великий Луг потенційно репрезентує ширшу для світової історії тему — роль великих річкових ландшафтів у формуванні політичної автономії, оборонних систем і специфічних форм суспільної організації на фронтирі. На відміну від імперських укріплених ліній або монументальних центрів влади, цей об’єкт демонструє іншу модель історичного розвитку: виникнення політичної та військової організації, суттєво залежної від складної, динамічної та важкодоступної природної заплави.

Особливість Великого Лугу посилюється історією його радикальної трансформації та сучасного повернення. У середині ХХ століття створення Каховського водосховища приховало значну частину його природних і культурних атрибутів. Після руйнування греблі Каховської ГЕС у 2023 році цей простір знову став доступним для дослідження, а на колишньому ложі водосховища розпочалися масштабні процеси природної регенерації. Відновлення заплавної рослинності, мілководних і заболочених ділянок, а також поступове повернення річкової мозаїки створюють підстави розглядати Великий Луг як важливий сучасний приклад відновлення великого історичного річкового ландшафту після тривалої індустріальної трансформації.

У цьому сенсі потенційна виняткова універсальна цінність Великого Лугу є подвійною за складом, але єдиною за змістом. З одного боку, це історичний ландшафт, що зберігає матеріальні, просторові та асоціативні свідчення формування Запорозьких Січей. З іншого — це велика річково-заплавна система, у якій нині розгортаються важливі екологічні процеси відновлення. Саме поєднання цих вимірів — історичного, ландшафтного та природного — дозволяє розглядати Великий Луг не як окрему культурну пам’ятку або суто природну територію, а як потенційний змішаний об’єкт Світової спадщини, цінність якого може мати значення для людства в цілому.

 

Критерії ЮНЕСКО

Виходячи з наведеної потенційної виняткової універсальної цінності, для Великого Лугу на нинішньому етапі найбільш релевантними видаються критерії (iii) і (v) та (ix). Додатково можуть розглядатися критерій (x) і (vi), однак їх застосування потребуватиме подальшого посилення доказової бази.

Критерій (iii)
«Бути унікальним або принаймні винятковим свідченням культурної традиції чи цивілізації, яка існує або зникла».

Великий Луг може відповідати критерію (iii) як виняткове свідчення безперервної історичної традиції з давніх часів до доби Запорозького козацтва – специфічної військово-політичної та соціальної системи, що сформувалася в умовах річково-степового прикордоння Східної Європи. Його значення полягає в тому, що ця традиція представлена не лише через окремі події чи локалізації давніх городищ та Січей, а через цілісний історичний ландшафт, який пояснює природні передумови існування козацької автономії.
Давні городища та Запорозькі Січі виникли й функціонували в безпосередньому зв’язку з природною структурою екосистеми заплави Великого Лугу. Система проток, островів, боліт, заплавних лісів і природних підвищень створювала умови для оборони, мобільності, самоорганізації та відносної незалежності козацьких осередків. Саме тому Великий Луг може розглядатися як ландшафтне свідчення культурної традиції, що має значення для ширшого розуміння історії автономних військово-політичних спільнот у європейському прикордонному просторі.

Критерій (v)
«Бути видатним прикладом традиційного поселення, землекористування або морекористування, що є репрезентативним для культури чи культур, або взаємодії людини з довкіллям, особливо коли воно стало вразливим під впливом незворотних змін».

Великий Луг може відповідати критерію (v) як видатний приклад історичної взаємодії людини з динамічним річково-заплавним середовищем. Йдеться не лише про використання природних ресурсів, а про глибоку залежність просторової організації, оборонної логіки та способу функціонування пізньоскіфських та козацьких осередків від особливостей ландшафту.

Заплава Нижнього Дніпра визначала розміщення давніх городищ та Січей, формувала їхню захищеність, забезпечувала річкові шляхи сполучення й підтримувала специфічний спосіб життя в умовах прикордоння. У цьому сенсі Великий Луг репрезентує рідкісний історичний приклад того, як природне середовище не просто обрамлює культурний феномен, а безпосередньо формує його просторову, функціональну й політичну логіку. На острові Томаківка у Великому Лузі 1648 року було обрано на гетьмана Богдана Хмельницького і з того почалася Визвольна війна та створення Української гетьманської держави.

Хоча політичні та військові утворення Січей були ліквідовані у XVIII столітті російською імперією, сформовані своєрідні форми природокористування у заплаві, що практикувалися нащадками козаків, продовжували розвиватися аж до затоплення території водосховищем у середині ХХ століття.

Вразливість цієї взаємодії особливо виразно проявилася у ХХ столітті, коли створення Каховського водосховища радикально трансформувало заплавний ландшафт і приховало значну частину його культурних та природних атрибутів. Саме ця історія масштабного втручання та сучасного часткового повернення ландшафтної структури посилює релевантність критерію (v).

Критерій (ix)
«Бути видатними прикладами, що представляють значні триваючі екологічні й біологічні процеси в еволюції та розвитку наземних, прісноводних, прибережних і морських екосистем та угруповань рослин і тварин».

Великий Луг має потенціал відповідати критерію (ix) як один із найбільш значних сучасних прикладів процесу самовідновлення великої річкової заплави після припинення існування штучного водосховища. Після руйнування греблі Каховської ГЕС у 2023 році росією на значній площі колишнього водосховища розпочалися інтенсивні процеси природної регенерації: формування рослинного покриву, розвиток заплавних лісів, відновлення мілководних і заболочених ділянок, а також повернення мозаїчної структури річково-заплавного середовища.

Потенційне значення Великого Лугу за критерієм (ix) полягає не лише в винятково великому масштабі цих процесів, а й у їхній науковій цінності для розуміння здатності великих трансформованих річкових систем до природного відновлення. У подальшому цей критерій потребуватиме особливо ретельного доведення через довгостроковий екологічний моніторинг, порівняльний аналіз із іншими великими річковими системами та визначення тих конкретних процесів, які можуть вважатися винятковими в глобальному контексті.

Критерій (x) – можливий як допоміжний
«Містити найважливіші та найзначніші природні оселища для збереження біологічного різноманіття in situ, включно з такими, що містять види, яким загрожує зникнення та які мають виняткову універсальну цінність з погляду науки або збереження».

Великий Луг і ширша Нижньодніпровська заплавно-дельтова система мають потенціал бути розглянутими в контексті критерію (x) завдяки значенню цієї території для водно-болотних, річкових і дельтових екосистем Азово-Чорноморського регіону. Особливий інтерес становлять її функції як середовища існування для птахів, риб та інших видів, пов’язаних із великими заплавними й дельтовими комплексами.

Водночас для переконливого використання критерію (x) необхідно довести, що територія потенційного об’єкта містить не просто цінні оселища, а саме найважливіші природні місця для збереження біорізноманіття міжнародного рівня. Це потребуватиме окремого аналізу видового складу, наявності рідкісних і загрожених видів, значення території для міграційних шляхів, нересту й підтримання життєздатних популяцій, а також її порівняння з іншими природними територіями регіону. У цьому контексті відновлення нерестових популяцій осетра руського (Acipenser gueldenstaedtii) є важливим прикладом повернення великих за площею оселищ для критично загроженого виду (це також може бути справедливим для кількох інших мігруючих видів риб).

Критерій (vi) – можливий як допоміжний
«Бути безпосередньо або матеріально пов’язаним із подіями чи живими традиціями, з ідеями або віруваннями, з художніми й літературними творами виняткового універсального значення. Комітет вважає, що цей критерій бажано застосовувати у поєднанні з іншими критеріями».

Великий Луг може розглядатися в контексті критерію (vi) через його тривалу присутність у працях давніх та середньовічних авторів, культурній пам’яті як одного з ключових образів Запорозької Січі, козацької свободи, самоврядування й української державотворчої традиції. Його значення відображене в історіографії, фольклорі, літературі та ширшому культурному уявленні про козацький простір.

Водночас використання критерію (vi) потребуватиме особливої обережності. Самого національного символічного значення недостатньо: для його застосування необхідно буде переконливо обґрунтувати, що асоціації Великого Лугу мають ширше, універсальне значення й доповнюють, а не замінюють матеріальні й ландшафтні атрибути об’єкта. Тому на цьому етапі критерій (vi) доцільно розглядати як потенційно допоміжний, насамперед у поєднанні з критеріями (iii) і (v).

 

Наукова доказова база та питання, що потребують подальшого опрацювання

Наявна доказова база

Попередня оцінка потенціалу Великого Лугу як об’єкта всесвітньої спадщини може спиратися на вже наявний корпус історичних, археологічних, природничих і природоохоронних джерел. Сукупно вони дають підстави розглядати Великий Луг не лише як важливий для України історичний простір, а як складний культурно-природний ландшафт, що потребує подальшого системного осмислення в міжнародній рамці.

Питання, що потребують подальшого опрацювання

Наявна доказова база дозволяє обґрунтувати доцільність включення Великого Лугу до Попереднього списку, однак для розвитку повноцінної номінаційної ініціативи необхідне подальше цілеспрямоване дослідження кількох ключових напрямів.

Культурно-історичний та археологічний напрям

Першочерговим завданням є створення системної доказової бази щодо давніх городищ та Січей і пов’язаних із ними культурних атрибутів. Необхідно уточнити перелік локацій, що мають безпосередній зв’язок із історичним Великим Лугом, оцінити ступінь їхньої археологічної вивченості, описати наявні матеріальні залишки та визначити, які з цих об’єктів є принциповими для вираження потенційної виняткової універсальної цінності.

Напрям біорізноманіття

Для можливого застосування критерію (x) необхідно підготувати окрему оцінку природоохоронного значення території. Вона має включати аналіз ключових оселищ, рідкісних і загрожених видів та екосистемних процесів для об’єктивної характеристики значення нижньодніпровської системи для міграційних шляхів птахів, нерестових територій риб і підтримання життєздатних популяцій видів, що мають міжнародне природоохоронне значення.

Порівняльний і номінаційний напрям

Не менш важливо провести повноцінний порівняльний аналіз з іншими річковими культурними ландшафтами, змішаними природно-культурними об’єктами та прикордонними ландшафтами, представленими у Списку всесвітньої спадщини й поза ним.

 

Автентичність, цілісність і попереднє бачення меж

Автентичність культурної складової

Для культурної складової Великого Лугу питання автентичності полягає в тому, чи здатні наявні матеріальні, просторові й асоціативні атрибути правдиво передати його значення як історичного річково-заплавного ландшафту формування Запорозьких Січей. До таких атрибутів належать підтверджені локалізації Січей, археологічні залишки, історичні топоніми, письмові та картографічні джерела, а також просторовий зв’язок цих місць із природною структурою заплави Нижнього Дніпра.

Особливе значення має не лише збереження окремих матеріальних слідів, а й можливість прочитати ландшафтну логіку їх існування. Для Великого Лугу принциповим є те, що козацькі осередки мають розглядатися в контексті ширшого заплавного середовища, яке забезпечувало оборону, комунікацію та функціонування Січей. Асоціативна й символічна присутність Великого Лугу в культурній пам’яті України та інших держав Східної Європи, може посилювати автентичність об’єкта, але не повинна підміняти його матеріально-просторову основу.

Цілісність об’єкта

Цілісність Великого Лугу має оцінюватися в культурному й природному вимірах одночасно. З культурного погляду важливо, щоб потенційний об’єкт охоплював ключові локалізації Січей, пов’язані з ними археологічні комплекси та ті ділянки історичного річкового середовища, без яких неможливо пояснити їхню просторову й оборонну логіку. З природного погляду об’єкт має включати достатньо пов’язану заплавну систему, здатну передавати процеси регенерації, сезонної динаміки затоплення, формування заплавних біотопів і зв’язок із нижньодніпровськими водно-болотними комплексами.

Особливо важливим є те, що потенційна виняткова універсальна цінність Великого Лугу не може бути виражена через окремі ізольовані пам’ятки або фрагментарні природні ділянки. Його значення розкривається саме через взаємодію культурних і природних атрибутів у межах великого історичного ландшафту.

Попереднє бачення меж

На нинішньому етапі доцільно розглядати два взаємопов’язані сценарії потенційних меж.

Сценарій 1
Він зосереджується на історичному Великому Лузі та найбільш репрезентативних ділянках, безпосередньо пов’язаних із Запорозькими Січами, включно з ключовими ландшафтними зонами, що пояснюють їхню оборонну й просторову логіку. Такий підхід виглядає сильнішим з погляду культурних критеріїв (iii) і (v).

Сценарій 2
Він охоплює ширшу заплавно-дельтову систему Нижнього Дніпра, де Великий Луг є центральним історичним ядром, а природна складова розкривається у повнішому гідрологічному та біорізноманіттєвому контексті, включно зі зв’язком із нижньодніпровськими водно-болотними комплексами. Такий сценарій може бути переконливішим для природних критеріїв (ix) і потенційно (x).

Ще однією перевагою Сценарію 2 є те, що практично всі ключові екосистеми Нижнього Дніпра нижче колишньої Каховської греблі мають правовий статус національних парків та інших природоохоронних територій, що одночасно демонструє цінність цієї території та рівень уже досягнутого її захисту.

Попередній порівняльний аналіз
Порівняльний аналіз є одним із ключових інструментів для визначення того, чи має потенційний об’єкт окрему нішу у Списку всесвітньої спадщини. Для Великого Лугу він має охоплювати не один окремий тип аналогів, а кілька тематичних груп, оскільки його потенційна цінність поєднує культурний, природний і ландшафтно-історичний виміри.

1. На попередньому етапі доцільно виділити чотири групи об’єктів для порівняння:
   великі річково-заплавні та водно-болотні природні системи, важливі для розуміння природної складової Великого Лугу;
2. змішані культурно-природні об’єкти, де історичне значення не може бути відокремлене від природного середовища;
3. прикордонні військово-політичні ландшафти, що дозволяють оцінити унікальність Великого Лугу як простору формування автономної спільноти;
4. річкові культурні ландшафти Європи та регіону, зокрема ті, де природне середовище відігравало визначальну роль у формуванні історичних практик і колективної пам’яті.

До кола релевантних міжнародних компараторів попередньо можуть бути включені: Danube Delta, Mana Pools, Tugay forests of the Tigrovaya Balka Nature Reserve, Historic Sanctuary of Machu Picchu, Ancient Maya City and Protected Tropical Forests of Calakmul, Ecosystem and Relict Cultural Landscape of Lopé-Okanda, Paraty and Ilha Grande – Culture and Biodiversity, Frontiers of the Roman Empire – The Danube Limes, Upper Middle Rhine Valley та Fertő / Neusiedlersee Cultural Landscape.

Попередній аналіз свідчить, що окремі характеристики Великого Лугу мають аналоги серед уже визнаних об’єктів: заплавна екосистема — серед природних водно-болотних комплексів; взаємозалежність культурного й природного — серед змішаних об’єктів; frontier history — серед прикордонних військово-політичних ландшафтів. Водночас жоден із цих об’єктів не поєднує в межах однієї території велику історичну річково-заплавну систему, формування автономної військово-політичної інституції, просторово залежної від цієї системи, та сучасний масштабний процес природного відновлення після тривалого штучного затоплення.

Саме ця комбінація може стати головним аргументом на користь окремішності Великого Лугу в міжнародному порівняльному контексті. Водночас повноцінний порівняльний аналіз потребуватиме окремого дослідження, яке має врахувати не лише об’єкти, уже внесені до Списку всесвітньої спадщини, а й потенційно подібні об’єкти поза ним, зокрема річкові ландшафти Східної Європи, великі заплавні комплекси України та природні оборонні ландшафти історичного фронтиру.

Співвідношення з іншими міжнародними механізмами визнання

Окремі складові цінності Великого Лугу справді можуть бути посилені через інші міжнародні механізми визнання та охорони, однак жоден із них не охоплює повною мірою комплексний характер цього об’єкта. Водно-болотні угіддя Рамсарської конвенції можуть відобразити значення окремих заплавних і дельтових екосистем для збереження біорізноманіття (фактично в Нижньому Дніпрі розташовано 2 водно-болотних угідь міжнародного значення за Рамсарською конвенцією, зокрема одне з них має назву «Великий Луг») ; біосферний резерват ЮНЕСКО — підтримати інтегрований підхід до збереження природи, наукового моніторингу та сталого розвитку території; механізми нематеріальної культурної спадщини можуть бути релевантними для окремих живих традицій, пов’язаних із козацькою пам’яттю.

Водночас ці інструменти спрямовані на окремі аспекти цінності й не дозволяють представити Великий Луг як єдиний історичний культурно-природний ландшафт, у якому матеріальна спадщина Запорозьких Січей, структура річкової заплави та сучасні процеси екологічного відновлення формують нерозривну цілісність. Саме тому Конвенція про всесвітню спадщину є найбільш відповідною міжнародною рамкою для розгляду потенційної виняткової універсальної цінності Великого Лугу, тоді як інші механізми можуть виконувати важливу додаткову, але не замінну функцію.

 

Подальші кроки для розвитку номінаційної ініціативи

Для переходу від концепції до підготовки матеріалів для Попереднього списку доцільно зосередитися на кількох першочергових кроках:

1. вибрати та доопрацювати робочу модель номінації до Світової спадщини як потенційно змішаного культурно-природного об’єкта;
2. визначити попередній перелік ключових культурних і природних атрибутів, що можуть виражати його потенційну виняткову універсальну цінність;
3. підготувати науково обґрунтовану схему можливих меж із порівнянням компактного та розширеного сценаріїв;
4. сформувати доказову базу щодо Січей і культурного ландшафту Великого Лугу;
5. систематизувати природничі дані про сучасну регенерацію заплави, гідрологічні процеси й біорізноманіття;
6. провести поглиблений порівняльний аналіз із релевантними міжнародними та регіональними об’єктами;
   започаткувати структурований консультаційний процес із ключовими зацікавленими сторонами.

Саме ці дії дозволять підготувати обґрунтоване подання до Попереднього списку та визначити, чи має ініціатива достатній потенціал для подальшої розробки повноцінної номінації до Списку всесвітньої спадщини.