Вкотре бачимо, як кризові рішення починають загрожувати непродуманими наслідками дикій природі.
Новинні ресурси активно поширюють інформацію, що Польща до середини наступного року побудує понад 5-метровий паркан у 127 км на відрізку кордону з Білоруссю. Раніше Україна неодноразово заявляла про намір реалізації проекту “Стіна” (зокрема у східних областях) для зміцнення державного кордону з росією.
Разом з тим, такі амбітні проекти не лише є сумнівними в умовах війни важких озброєнь і високоточних ракет, але й створюють значні загрози для дикої природи.
Відомим прикладом є американо-мексиканський мур, який простягається на сотні кілометрів (наразі його довжина – 1053 км). Мета цієї споруди – перешкоджання нелегальним мігрантам. Разом з тим, петицію проти продовження американо-мексиканського муру підписали кілька тисяч науковців з усього світу. І справа не лише в величезній ціні (1 кілометр паркану – 1-1,5 млн доларів), а в негативному впливі на природу.
Тепер нові прикордонні стіни анонсуються як запобігання військовому вторгненню в Україну і Польщу.
До яких наслідків для дикої природи це може призвести? Однією з п’яти головних причин вимирання життя на Землі є фрагментація дикої природи. Розділення природних територій на дрібні ізольовані частини призводить до ізоляції наземних тварин, перешкоджає міграціям, обміну генетичним матеріалом. І як наслідок – ізольовані частини популяції вироджуються і вимирають. Що стосується крупних ссавців, наприклад хижих, то кожна пара або особина більшості з них потребує сотень квадратних кілометрів для підтримання себе. В той же час копитні перебувають у постійному русі і протягом року переміщуються в межах свого ареалу, який часто охоплює кілька країн. Жодна природна перепона не може зупинити тварин, коли інстинкти примушують їх пересуватись. Саме через це всі дикі тварини добре вміють плавати.
Проте жодна наземна тварина не зможе подолати прикордонний мур.
Слід зауважити що кордони Польща/Білорусь і Сумщина/росія – це території, де розміщені важливі природоохоронні об’єкти. На півночі Сумської області − національний парк “Деснянсько-Старогутський”, що разом з російським заповідником “Брянський ліс” формує транскордонний Деснянський біосферний резерват. На кордоні Польщі і Білорусі − біосферний заповідник ЮНЕСКО “Біловезька Пуща”.
Створення транскордонних природоохоронних територій, за задумом ЮНЕСКО, є важливим заходом не стільки для співпраці держав (дійсно, тепер це вже в минулому), а насамперед для збереження природи, оскільки саме на периферії держав завжди залишаються найбільш збережені природні масиви і поєднання їх з двох боків кордону є більшою природоохоронною справою, ніж створення заповідника у окремій державі. Створення в заповідниках ЮНЕСКО 5-метрових стін зведе нанівець міжнародну природоохоронну роботу, що велась кілька десятиліть.
Окрім того, такі стіни хочуть тримати під електронапругою, що спричинить травмування та загибель багатьох тварин, наприклад, птахів, що сідатимуть на стіну.
Обороноздатність як України, так і Польщі проти тактичних ракет і важких танків аж ніяк не зміниться, оскільки такі мури розраховані лише на перешкоджання нелегальним мігрантам. У той же час природа держав, що оточать себе парканами, гарантовано стане біднішою.
Якщо ж і будувати подібні споруди, варто взяти досвід з будівництва стін вздовж доріг, які робляться з переходами та тунелями для забезпечення міграції тварин.
