Нещодавно ми писали про 20 видів рослин, що можуть зникнути на нашій планеті внаслідок військової агресії росії. Сьогодні розкажемо про унікальні вузькоендемічні волошки, що ростуть на останніх клаптиках піщаних степів навколо Миколаєва і ніде в світі більше не зустрічаються.
Багато видів людської діяльності так чи інакше впливають на природу, а тим більше війна, яка для природи має руйнівні наслідки. Військові дії супроводжуються безпосереднім знищенням біотопів, вирубуванням лісів, деградацією ґрунтів, забрудненням повітря, грунту чи водойм тощо. Усе це призводить до корінної трансформації або знищення останніх територій дикої природи, видів, оселищ. Наш природний світ трансформується швидше, ніж будь-коли раніше, а зміна клімату ще більше прискорює ці зміни.
На Миколаївщині зростає група так званих перлинних волошок, які є вузьколокальними ендеміками Північного Причорномор’я. Ці рослини можна зустріти лише на піщаних степах пониззя Південного Бугу та Інгулу на околицях Миколаєва. Існує три близьких види волошок: волошка перлиста (Centaurea margaritacea Ten.), волошка білоперлинна (C. margarita-alba Klok.) та волошка первинноперлинна (C. protomargaritacea Klok.). Усі вони занесені до Червоної книги України, втім, незважаючи на їх рідкісність, не включені до жодного міжнародного охоронного списку.
Проте, псамофітні степи, де вони ростуть, є унікальним оселищем, що охороняється згідно з Резолюцією 4 Бернської конвенції як E1.9 Незімкнені несердземноморські сухі кислі та нейтральні трав’яні угруповання, у тому числі континентальні трав’яні угруповання на дюнах (Open non-Mediterranean dry acid and neutral grassland, including inland dune grassland). Для їх охорони запропоновано створити території Смарагдової мережі “Галіцинівські піски”, “Миколаївське Побужжя”, “Вознесенське Побужжя”, “Долина річки Інгул”, пропозиції щодо яких зараз перебувають на розгляді комітету Бернської конвенції.
Території Смарагдової мережі в межах яких зростають нижньобузькі волошки
Волошка білоперлинна (Centaurea margarita-alba) відома з трьох місцезростань – околиць сіл Ковалівка, Михайло-Ларине та Баловне.
Волошка білоперлинна в межах проектованого заказника “Матвіївські піски” в окол. с. Баловне (фото В. Скоробогатов).
Останнє єдине місцезростання, що не охороняється і яке перебуває під найбільшою загрозою зникнення розташоване біля с. Баловне. Вже декілька років ми намагаємось домогтися надання цій території заповідного статусу. Ця ділянка знаходиться в зоні ризику через періодичні ракетні обстріли. Це місцезростання є найбільш збереженим оселищем цього виду сьогодні. Тут псамофітний степ не настільки трансформований, як в інших двох місцях зростання цієї волошки, і займає площу понад 20 га.
Нещодавно в Андріївському заповідному урочищі, де також зростає волошка білоперлинна, відбулася масштабна пожежа. Пожежа відбулася через закорочення ліній електропередач. Між штучними насадженнями сосни тут також розташовані ділянки псамофітного степу з рідкісними видами.
Пожежа в Андріївському лісовому урочищі, що відбулася 25.08. Палає сосновий ліс та піщані степові ділянки між насадженнями. (Автор фото- прес-служба ДСНС у Миколаївській області)
Волошка перлиста (Centaurea margaritacea Ten) раніше також зростала в заказнику “Петрово-Солонинський” в пониззі Південного Бугу, але внаслідок заліснення та розорювання, ймовірно, була знищена.
Волошка перлиста (Centaurea margaritacea) біля с. Михайло-Ларине, прирічкові піски долин річки Інгул (Фото Іван Мойсієнко)
Волошка перлиста – вид, занесений до Червоної книги України зі статусом “Зникаючий”. Росте в урочиші Мішково-Погорілове, яке є цінною заповідною територію, де серед штучних лісових насаджень на галявинах представлені збережені ділянки піщаних степів – єдине відоме у світі місцезростання волошки перлистої, а також територія поширення інших ендеміків піщаної флори (волошка Пачоського Jurinea paczoskiana, жовтозілля дніпровське Senecio borysthenicus, козельці дніпровські Tragopogon borysthenicus тощо). Внаслідок необудуманої державної земельної політики більша частина пісків цієї території була надана в приватну власність. За нашими зверненнями в минулому році ці землі, були повернуті державі. Проте інші, найбільш цінні, що не мали природоохоронного статусу, – вже остаточно знищені.
Волошка первиноперлиннна(Centaurea protomargaritacea) має найбільшу популяцію серед інших видів Нижньобузьких волошок.
Росте в межах Балабанівської та Галіцинівської піщаних арен, які від початку російського вторгнення внаслідок обстрілів горять чи не кожного дня.
Залишки волошки первинноперлинної (Centaurea protomargaritacea) на згарищі в межах Галіцинівської піщаної арени. На це фото ми натрапили на сторінкі ДСНС у Миколаївській області
За інформацією ДЕІ Південно-Західного округу сума збитків внаслідок викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря внаслідок пожеж на землях ДП “Миколаївське лісове господарство” становить понад 111 мільйонів гривень.
Пожежі у вже і так трансформованому та інсуляризованому оселищі призводять до появи чужорідних та інвазивних видів, зокрема грінделії розчепіреної (Grindelia squarrosa) та волошки розлогої (Centaurea diffusa). До дого ж волошка розлога – агресивний чужорідний вид рослин, що активно гібридизує з перлинними волошками, фактино розчиняючи їх у собі. Антропогенний тиск навколо таких ділянок і так є надмірним.
Найбільша кількість та періодичність пожеж припала саме на вегетаційний період та період плодоношення цього виду, що ставить під сумнів його стабільне існування. Зберегти один вид неможливо. Будь-який вид залежить від інших і може зростати в угрупованні з іншими в притаманному йому умовах.
Пожежа в період цвітіння-плодоношення означає, що цього року вони не дадуть насіння. Ми сподіваємося, що ці рослини будуть збережені для наших нащадків, а ми своїми намірами маємо дати поштовх реальному збереженню оселищ ендемічних волошок, що зростають лише тут – навколо міста-героя Миколаїв і можуть стати одним з символів, що асоціюються з містом.
Зважаючи на надмірну трансформованість територій, де ростуть ці унікальні види, постійні нерегульовані пожежі внаслідок військових дій і відсутність реальної охорони, ситуація, в якій вони перебувають, може стати точкою неповернення для них. На планеті щодня вимирає багато видів рослин і тварин. Це відбувається не лише в місцях “супербіорізноманіття”, якому присвячені фільми BBC за авторством Девіда Аттенборо, а тут в нашій вільній і незалежній Україні. І це зникнення – це втрата нашої ідентичності і це втрата унікального генофонду Життя на Землі.
Сьогодні ми вкотре направляємо запити до Міндовкілля щодо стану створення заказників на псамофітних пісках, які ми в минулому обстежували спільно з колегами Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАНУ. Ми намагаємося також пояснити лісівникам економічну доцільність заповідання таких територій. Бо, на жаль, вони часто прирівнюють цінність зникаючих видів і оселищ до цінності продукції лісової промисловості.
Заповідання цих ділянок є важливим кроком, принамні для їх збереження від знищення в тилу.
