З 2013 року на території Боярської лісодослідної станції (відокремлений підрозділ Національного Університету біоресурсів і природокористування) різко зросли обсяги рубок. Ідеться про величезний масив природних і часто старовікових лісів поряд з Києвом загальною площею 17 000 га.
Наприклад, у 2015 році вирубали 1/12 лісових запасів на території. Крім того, окремі ділянки передавали під забудову.
Щоб протистояти цьому обурливому розграбуванню природи, громадські організації та активісти підготували наукове обґрунтування для створення тут нацпарку «Приірпіння та Чернечий ліс». Проект нацпарку отримав схвалення у Київській обласній раді та навіть у Міндовкіллі. Крім того, у 2019 року частина території проектованого НПП увійшла до складу Смарагдової мережі. Остаточне рішення про його створення ще не ухвалене.
І це не заважає Боярській лісодослідній станції усі ці роки вирубувати ліси на цінних територіях проектованого нацпарку та ігнорувати рішення робочої групи щодо створення об’єкту ПЗФ. Боярська лісодослідна станція уперто відмовляється погоджувати створення нацпарку. Прикривається БЛДС тим, що нібито на цій території вони «проводять науково-освітню діяльність». Таке собі товарне використання лісу під прикриттям «наукової діяльності».
І хоча Боярська лісодослідна станція думає, що може робити з лісом, що заманеться, місцеві жителі вирішили інакше. За статтею 7 Лісового Кодексу, ліс є об’єктом права власності народу, його просто передали в користування лісокористувачу.
Тому нещодавно до Білогородської сільської ради надійшло звернення, підписане 388 жителями села Бобриця Бучанського району. Жителі села дали доручення депутатам звернутися до Кабміну, щоб змінити формат лісокористування лісів навколо села Бобриця – з господарського на природно-заповідний та рекреаційний. Боярська лісодослідна станції – не лісгосп, як би їй цього не хотілось, і її земля насправді належить громаді, а не державі.
Мета рішення, ухваленого білогородськими депутатами – створити національний парк як відокремлений підрозділ університету або розірвати чинний договір про користування й передати ліс іншому лісокористувачу під природоохоронну функцію.
Подібних рішень в Україні ще ніхто не ухвалював, але юридично громада цілком може розірвати договір з безвідповідальним користувачем, який розграбовує її власність.
Що ж стосується можливостей створити нацпарк у структурі університету – це цілком перевірений досвід. Саме в такому стані існують відомі Канівський заповідник на Черкащині і заповідник “Розточчя” на Львівщині. Цілком реально утворити адмінстрацію національного парку і в структурі Міндовкілля. У всіх випадках мета зберегти найбільшу діброву Київщини буде виконана.
Сподіваємось, цю неймовірну ініціативу Білогородських депутатів підтримаюсть і сусідні громади. Проте саме це рішення вже увійшло в історію як перший прецедент, коли громада вирішила вилучити землю у лісорубів і віддати національному парку.
Фото Казкове село Бобриця
