Уявіть ситуацію: ви їдете проспектом Перемоги в Києві. Їдете від Святошино й аж до цирку. І весь цей час бачите фури з деревиною, які стоять одна за одною. Майже сім кілометрів, це десь 350-400 фур з лісом. Уявили? Саме стільки Боярська лісова дослідна станція планує вирубати за кілька місяців 2020 року в двох заповідних лісах – заказниках «Дзвінківський» та «Жорнівський». Точніше, уже майже вирубала.
Біля Києва залишилося не так багато лісів, які можна назвати природними. Більшість приміських лісів хоча б раз суцільно вирубувалася, а на місці вирубок висаджували сосну рядочками. Ділянки лісу, які ніколи не зазнавали такого нищівного впливу людини, є особливо цінними. Саме такі ліси становлять значну частину двох природоохоронних територій неподалік від Боярки – заказників «Дзвінківський» та «Жорнівський». В обох заказниках ще збереглися старезні сосни та дуби віком під 200 років, а разом з ними купа тварин та рослин, які мешкали в лісах біля Києва ще до активного втручання людини.
Так наразі виглядають заказники «Дзвінківський» та «Жорнівський»
Лісгосп, який проводить рубки в заказниках, – Боярська лісова дослідна станція (Боярська ЛДС). Це не звичайний лісгосп. Боярська ЛДС є відокремленим підрозділом одного з великих вишів країни – Національного університету біоресурсів та природокористування (НУБіП). Саме цей університет вважається одним з провідних у галузі підготовки спеціалістів з лісового господарства. Не дивно, що репутацію Боярської ЛДС намагаються формувати відповідно. Цей лісгосп часто називають одним з найкращих в Україні. Співробітники лісгоспу полюбляють згадувати про «екологічний» сертифікат FSC, який вони отримали ще в 2012 році. Один із заступників директора Боярської ЛДС офіційно вказаний як «заступник директора з інноваційного лісівництва та сталого розвитку».
Боярські лісівники пишаються сертифікатом «екологічного» ведення лісового господарства
Яке ж воно, «інноваційне» лісівництво Боярської ЛДС? Цього року лісгосп вибірковими санітарними рубками вилучить 11304 кубометрів деревини в заказниках «Дзвінківський» та «Жорнівський». Одразу зазначимо: мова не йде про вирубку живих дерев. Переважна більшість деревини, яка вилучається, є мертвою деревиною: це або сухостій, або вже повалені дерева. На перший погляд може здатися, що це непогано, мовляв, «ліс чистять від захаращеності». Насправді ж, такі рубки можуть стати фатальними для лісових екосистем заказників.
Мертва деревина є невід’ємним компонентом будь-якого природного лісу. З мертвою деревиною пов’язані сотні різних видів комах, грибів, мохів, лишайників та інших організмів. Уявіть собі будь-який ліс, де не хазяйнувала людина. Вірогідно, там буде купа мертвої деревини. Класичний приклад – червонокнижний жук-олень, личинка якого багато років розвивається в мертвій деревині листяних дерев, зокрема дуба. Вилучення мертвої деревини тягне за собою зникнення всіх видів, з нею пов’язаних.
Більше того, чимало сухостою, який рубає Боярська ЛДС, – це дерева з дуплами. У них мешкають птахи (наприклад, сови) та кажани, усі види яких в Україні занесені до Червоної книги. Ні сови, ні кажани не здатні зробити собі дупло власноруч. Тварини зникають у ході саме таких безглуздих санітарних рубок. Цю тему можна продовжувати нескінченно, ось посилання для тих, кому цікаво дізнатися більше.
Одне з численних дуплистих дерев, вирубане у заказниках
Десятки досліджень науковців західних країн демонструють, що вилучення мертвої деревини в заповідних лісах є абсолютно недоцільним, має негативний вплив на біорізноманіття лісів. А що ж українські науковці? Жодні рубки в заповідних лісах загальнодержавного значення, до яких і належать ці заказники, не можуть бути проведені без наукового обґрунтування. Не дивно, що розробниками такого обґрунтування на санітарні рубки для Боярської ЛДС виступили поважні науковці з НУБіП. Чотири професори та два доценти. Чим же вони обґрунтовують необхідність санітарних рубок у заказниках?
По-перше, тим, що на місці дерев, які загинули, будуть з’являтися чужорідні дерева – дуб червоний та робінія псевдоакація. Науковці чомусь не згадують, що пошкодження ґрунту та знищення підліску з наших, аборигенних видів – прямий шлях до поширення видів-чужинців.
По-друге, санітарні рубки сухих дерев начебто не дадуть змоги шкідникам лісу поширитися на сусідні ділянки. Чудова ідея, але більшість шкідників, які загрожують живим деревам, у мертвих деревах не мешкають. Вилучення сухостійних дубів та сосен жодним чином не впливає на поширення шкідників у лісі. Більше того, використання терміну «шкідник» відносно до заповідних лісів є абсурдним, у природі жодних шкідників немає.
Діаметр окремих зрубаних дерев сягав майже метра
По-третє, науковці вважають, що старі та сухі дерева заказників уже не поглинають парникові гази, а значить, не відіграють ролі в боротьбі зі зміною клімату. Теж чудова ідея. Була б, якби більшість з тих 11 тисяч кубометрів, що вирубуються, не були дровами. Замість того, аби лежати в лісі і спокійно собі утримувати вуглець, ця деревина буде використана для опалення, а значить, увесь накопичений вуглець буде викинуто в атмосферу.
По-четверте, науковці побічно згадують і про біорізноманіття. Чомусь вважаючи, що сухі дерева з дуплами не є важливими для птахів через «втрату надійності стінок дупла». Цікаво, які нормативи «надійності стінок дупла» вони використовували? Мабуть, це секретні наукові розробки НУБіП.
Ну і наостанок класика – санітарні рубки в заказниках є важливими для запобігання пожеж. Замість того, аби впроваджувати протипожежні заходи, які не шкодять біорізноманіттю, – розчищати квартальні просіки, тренувати лісових пожежників, покращувати матеріальну базу, боярські лісівники просто вилучають сухостій із заповідних лісів. Ще й спалюють порубкові рештки прямо в заказнику.
На жаль, проведеними рубками завдана непоправна шкода лісовим екосистемам заказників. Пошкоджено ґрунтовий покрив, вилучено унікальні сухостійні сосни майже метрового діаметру. З малопорушених ліси заказників перетворюються на типові деградовані внаслідок безглуздих рубок. Така ж ситуація спостерігається з десятками інших лісових заказників по всій Україні. Інноваційність на практиці виявляється банальною жагою грошей, помноженою на радянські підходи до лісівництва, які відбуваються під егідою провідних лісових науковців країни та «найкращої» в світі системи сертифікації FSC.
Посилання на повну версію наукового обґрунтування: Повна версія наукового обґрунтування
