Якщо зайти на сайти українських банків, можна побачити, що багато кредитних програм, зокрема «5–7–9%», передбачають дотримання позичальниками екологічних стандартів. Для цього банки мають системи оцінки ризиків ESG і повинні перевіряти не лише подані підприємством документи, а й достовірність інформації. І це не просто добровільна ініціатива банків. Таких перевірок вимагають міжнародні партнери, які через різні механізми підтримують кредитування банками українського бізнесу.
Після того як техніка, придбана за кредитні кошти Ощадбанку, почала працювати на забудові Карпат вітряками, ми вирішили дослідити, як банки враховують екологічні ризики під час кредитування іншого сектору — аграрного. Бо розорювання прибережних смуг і крутих схилів, самозахоплення земель та викорчовування самосійних лісів — на жаль, звичайна практика в діяльності багатьох агропідприємств. Ми неодноразово про це писали. Щоб виявити такі випадки, не обов’язково бути суперекспертом: є відкриті супутникові знімки, державні реєстри, судові рішення та акти перевірок екологічної інспекції. Проте реальність виглядає інакше. Наприклад, державний Укрексімбанк кредитував ФГ «Аделаїда» на придбання техніки та трубопроводу для зрошення. При цьому саме підприємство здійснювало зрошення незаконно — що було підтверджено не лише актом екоінспекції, але й подальшими судами! Що широко висвітлювалося і в ЗМІ. Інший приклад — агрошоу на базі агрофірми «Маяк» на Черкащині, партнерами якого стали кілька банків. Інформація про можливі порушення, пов’язані з агрофірмою, є не лише в публікаціях громадських організацій чи ЗМІ, а й у реєстрі судових рішень. Участь у заході сама по собі не означає, що банки кредитували «Маяк». Але чи перевіряли вони цю інформацію, ухвалюючи рішення про партнерство з агрофірмою?
Ми звернулися до банків по пояснення. Відповів лише Ощадбанк. Посилаючись на банківську таємницю, він відмовився надати інформацію про кредити «Маяку» чи іншим аграрним підприємствам. Водночас запропонував нам повірити на слово, що всі екологічні та соціальні стандарти дотримуються, а необхідні перевірки проводяться. Не отримали ми відповіді й від Національної асоціації банків України та Національної установи розвитку.
Ми розуміємо, що існує банківська таємниця. Розуміємо й те, що банки зацікавлені видавати кредити, а не відмовляти клієнтам. Але якщо банк бере на себе зобов’язання дотримуватися певних екологічних і соціальних стандартів, їх виконання має бути реальним, а не формальним, просто для перевірки критеріїв. Інакше проблеми, які не були виявлені або враховані під час перевірки позичальника, рано чи пізно можуть стати публічними — і створити ризики вже для самого банку. Тому звертаємося публічно до українських банків: перевірка екологічних ризиків під час кредитування аграріїв та інших підприємств має бути реальною, а не формальною. Зі свого боку ми готові допомагати виявляти потенційні порушення. Якщо невелика громадська організація може знаходити їх у відкритих джерелах, чому це має бути складно для банків?
