Учора Верховна Рада України підтримала в другому читанні провідний для земельної реформи законопроект №2194. Не підтримавши жодну з «екологічних» правок. Ми вже неодноразово писали про всі можливі ризики даного законопроекту, але, на жаль, не були почуті.
Тому зупинимось на одному з основних ризиків – передачі до комунальної власності державних земель. І мова не тільки про орні землі – тут жодних заперечень немає – але й про степи, луки, самосійні ліси та водно-болотні угіддя.
За даними Світового Банку, Україна займає третє місце за рівнем розораності серед всіх країн світу, оранки займають 56.8% території нашої країни. У той же час, середній показник по країнам ЄС – 24.7%, а по найбільш розвиненим країнам світу (OECD) – 10.7%. В абсолютних цифрах ситуація ще гірша – за площею розораних територій ми взагалі восьмі в світі, випереджаючи найближчу європейську країну (Францію) майже в 2 рази.
Водночас за показником лісистості (15.9% у порівнянні з 40% по ЄС) та за показником природоохоронних територій (7% у порівнянні з 12% по США та 18% по ЄС) Україна є одним з аутсайдерів. При цьому, і керівництво ЄС, і новий Президент США Джо Байден прямо заявляють, що цього дуже мало, і ставлять амбітні цілі – до 2030 року заповісти 30% своєї території! Бо розуміють, що зупинення зміни клімату та деградації біорізноманіття є обов’язковою умовою для успішного майбутнього їх країн.
Але Україні зростання заповідності й лісистості тепер не світить – на відміну від зростання рівня розораності!
Як же на це вплине передача земель громадам?
Світовий досвід показує, що приватний чи комунальний власник є більш ефективним з точки зору економіки, але він керується в першу чергу власними інтересами, а не загальнодержавними пріоритетами.
Наприклад, у США, які є іконою вільного ринку та економічної свободи, це зрозуміли ще в першій половині 20-го століття, зупинивши продаж федеральних земель та створивши спеціальні агенції з їх управління. У результаті, 28% території США перебуває у федеральній власності, і це не тільки ліси, але й, наприклад, малопродуктивні сільськогосподарські землі під управлінням Bureau of Land Management.
Для багатьох громад надходження від оренди землі та сплати податків аграрними підприємствами – одне з основних джерел наповнення бюджету. Водночас екосистемні послуги від степів, луків чи лісів і досі ніхто не оцінює. Тому коли перед радою ОТГ буде стояти вибір «зберегти природу» чи «отримати додаткові кошти в бюджет» – рішення очевидне. Це підтверджує і статистика: за 2014-2021 роки в Україні було створено п’ять нових національних природних парків загальною площею близько 134 000 га. З яких лише 8997 га (6%!) – землі комунальної власності (та й це ліси дочірнього підприємства Львівської обласної ради), решта – державні землі.
Інший приклад – самосійні ліси.
Аби створити 1 га лісових культур і довести їх до 15-20 річного віку необхідно витратити понад 15000 гривень на гектар. За різними оцінками експертів, площа самосійних лісів становить від 300 000 до 500 000 га, тобто держава на їх створення мала б витратити від 4.5 до 7.5 млрд гривень. Не кажучи вже про той факт, що самосійні ліси, які утворилися природним шляхом, є набагато стійкіші до шкідників чи зміни клімату в порівнянні зі штучними лісами.
Проте прибуток від реалізації деревини з цих лісів можна буде отримати лише за 20-30 років, а створення комунального лісгоспу та догляд за цими лісами – дуже вартісна річ. Та й практика показує, що комунальні лісгоспи є значно менш ефективними власниками лісів, ніж лісгоспи державні.
А от витрати з розкорчовування окупляться аграрію за 2-3 роки. Тому вибір ОТГ і тут є очевидним – і приклади з Чернігівщини, де масово знищують самосійні ліси в комунальній власності, тут є підтвердженням.
Тому нас в найближчому майбутньому чекає масове знеліснення – сотні тисяч лісів будуть перетворені на ріллю. Явище буденне для бідних країн Африки чи Азії, але відсутнє в економічно розвинених європейських країнах!
Звісно, на місцях є багато активістів, які боряться за збереження довкілля в своїх громадах – але в переважній більшості місцева влада їх не чує й керується винятково економічними інтересами.
Знищення самосійних лісів на Чернігівщині
Залишення зайнятих природною рослинністю земель (луки, степи, самосійні ліси, заплави річок тощо) у державній власності при наявності політичної волі дозволило б вивести їх всі з господарського використання й зберегти для природи, хоча б частково підтягнувши показники заповідності й лісистості до європейських, і докластись до боротьби зі змінами клімату. Зекономивши мільйярди гривень, які в майбутньому все одно доведеться витрачати на відновлення природних екосистем!
Проте цього не сталось, і ухвалення законопроекту №2194 – це крок до світового лідерства в розорюванні земель та європейського лідерства у знелісненні та збільшення викидів парникових газів.
І ніякі акції «Озеленення планети» з висадкою мільйона дерев (переважно, на місці свіжих зрубів), фотографії чиновників зі сміттєвими пакетами на суботниках чи біля сонячних панелей не компенсують шкоду довкіллю від знищення сотень тисяч гектарів природних екосистем в інтересах аграрних олігархів.
Ми закликаємо Президента України Володимира Зеленського накласти вето на даний законопроект, а Прем’єр-міністра Дениса Шмигаля та Міністра захисту довкілля та природних ресурсів Романа Абрамовського вжити термінових заходів з передачі степів, луків, самосійних лісів державної власності до установ природно-заповідного фонду та лісгоспів.
Інакше – усі обіцянки, які керівництво держави роздає світовим лідерам щодо бажання України боротись зі зміною клімату та захищати природу, залишаться лише порожніми словами.
