У межах Ірдинського болота вже існує близько 17 об’єктів природно-заповідного фонду — від заказників до пам’яток природи. Вони покликані зберігати вікові ліси та водно-болотні угіддя.
Саме тут зосереджені численні популяції рідкісних видів рослин і тварин, занесених до Червоної книги України.
Але є проблема: ці об’єкти існують у розрізненому вигляді, без єдиної системи управління. Їхня фрагментованість не дозволяє ефективно зберігати цілісні природні комплекси — вони втрачають зв’язки між собою, а це може призводити до деградації.
Території між ними перебувають під загрозою знищення: суцільні рубки лісів, плани повторного осушення болота та відновлення торфовидобутку. Це матиме критичні наслідки для цілісних екосистем.
Саме тому створення національного природного парку — не просто правильне, а необхідне рішення. Воно дозволить об’єднати розрізнені території, забезпечити ефективне управління та зберегти унікальні природні комплекси для майбутніх поколінь.
Міністерство захисту довкілля до своєї ліквідації встигло погодити клопотання щодо створення парку на площі майже 25 000 гектарів. Але ДП «Ліси України» вважає, що заповідний статус Ірдинському болоту непотрібен.
Набір «аргументів» у лісівників стандартний і повторюється кожного разу: «ліс всохне, пропаде і згорить». І взагалі, лісівники «краще знають і вміють».
Ага, «вміють». Якраз тиждень тому ДБР затримало керівника Черкаського надлісництва філії «Центральний лісовий офіс» ДП «Ліси України». Йому інкримінують, що під загрозами звільнення він змушував підлеглих щомісяця сплачувати відсоток від заготовленої лісництвом деревини.
Може, це і є справжня причина, чому лісівники проти створення національного парку «Ірдинське болото»?
