Ідея створення заповідників розпочалася від думки про те, що не варто втручатися в природні процеси, бо матінка природа сама досягне балансу. Та в наш час науковці думають ще й про необхідність розумного менеджменту. А де менеджмент, там закон, положення та проєкти з наказами та розпорядженнями.
Усі непорозуміння, які є в заповідній справі України, віддзеркалюються у Михайлівській цілині – унікальному зразку лучного степу в Сумській області між Лебедином та Недригайловом. Заповідний режим на 200 га цілинного степу встановлено 90 років тому. На Михайлівській цілині НІКОЛИ не оралося! Тут майже все так, як було в доісторичні часи. Зберегти цей реліктовий найпівнічніший степ – не просто в наших реаліях. 200 га Михайлівської цілини перебувають у віданні Національної академії Наук України і оформлені як відділення Українського степового природного заповідника (адміністрація наразі на окупованих росіянами територіях).
У 2009 році Указом Президента України створили окремий Природний заповідник «Михайлівська цілина», який мав би включати ці 200 га, загальною площею 882,9 га. У розширений заповідник мали б увійти охоронна зона та степові заказники довкола. І тут почалося… Спеціальну адміністрацію новоутвореної «Михайлівської цілини» спромоглися створити майже за 9 років (4 вересня 2018 ). Розмістилася вона аж в обласному центрі за кілька десятків кілометрів від самого заповідника і була підпорядкована Міндовкілля. При цьому 200 гектарів так і залишилися у віданні Академії наук. Отже, з 2009 року так і не вирішено фактичного об’єднання заповідних земель.
До того ж «підмінили» заказники, які мали б увійти до складу новоствореного заповідника. Планували включити «Довге», «Грушевський», «Лозовогрушевський», «Пристайлівський» та «Катеринівський», а по факту включили «Катеринівський» та «Саївський». Управлінські рішення не забарилися − заказник «Грушевський» вже розпайований і чи не повністю розораний, «Пристайлівський» аби не наполовину…
Залишається з’ясувати, що сталося раніше: розпаювання чи невключення до заповідника? Як таке взагалі могло трапитися із заказником? Загроза нависає і над іншими ділянками новоствореного заповідника: вони й надалі є землями комунальної та державної власності і відносяться до категорії земель сільськогосподарського призначення!
Ситуація зі збереженням природно-заповідного фонду в Сумській області неодноразово вибухала резонансними справами. То у зв’язку із фактичним знищенням дендропарку загальнодержавного значення «Сумський», то із бурхливими подіями навколо створення адміністрації регіонального ландшафтного парку «Сеймський». В останньому, після створення адміністрації (через 20 років), розорали щонайменше 5-7 тисич га безцінних лук довкола річки Сейм.
У час, коли питання євроінтеграції та вступу України до НАТО достатньо тісно пов’язані зі збереженням дикої природи, такими унікальними заповідниками як «Михайлівська цілина» варто перейматися, не нехтувати.
