Нам відомо що Україна денонсувала Угоду між Кабінетом міністрів України і урядом Республіки Білорусь про судноплавство внутрішніми водними шляхами, укладену 05.02.1998 у м. Мінську. Публічно йшлось лише про те, що ця Угода визначала порядок та умови плавання суден України і Білорусі, що здійснюють перевезення пасажирів та/чи вантажів, транспортування плавучих об’єктів і перегін суден внутрішніми водними шляхами. В рамках однієї з наступних угод Україна взяла на себе також шкідливі для довкілля, а нині й для обороноздатності зобов’язання, які виконує й досі. Ми вітаємо розірвання даної угоди й пропонуємо рішення, яке пом’якшить її негативні наслідки.
Зокрема, згідно з угодами, прийнятими раніше, Україна забезпечувала постачання води до Жировського водосховища, розміщеного на території Республіки Білорусь.
Наповнення Жировського водосховища, призначеного для підтримання водності в Дніпро-Бузькому каналі, повністю забезпечується шляхом осушення боліт України, в тому числі озер національного природного парку “Прип’ять-Стохід”. Наведемо цитати з документації білоруської сторони (Джерело, с.25-29).
“Для можливості підтримки гарантованих габаритів судноплавства на Дніпро-Бузькому каналі в навігаційний період і додаткового регулювання обсягів водного потоку в паводковий період, перспективним рішенням є будівництво водосховища «Жирівське» в Дрогичинського районі у с. Малинівка із заповненням його з р. Прип’яті через каскад озер (Святе, Волянське і Біле) по вже реконструйованому Жирівському каналу. Проектом передбачені параметри Жирівського каналу з урахуванням пропуску розрахункових витрат води 20 м3/с і самопливного заповнення майбутнього водосховища. Місцезнаходження водосховища прийнято на підставі попередніх погоджень з усіма службами Дрогичинського райвиконкому і розміщення його на землях запасу (465 га) і лісового фонду (155 га)”.
“Білозерська водоживляча система слугує для підживлення водою Дніпро-Бузького каналу на вододілі в періоди межені і відведення частини повеневих вод Верхньої Прип’яті з української території. Білозерська система складається з Вижівського каналу, що відходить від р. Прип’ять в районі с. Почапи Волинської області України і впадає в озеро Святе, з каскаду озер Святого, Волянського і Білого, з’єднаних Волянським каналом, а також Білозерського каналу протяжністю 15 км, який впадає на водороздільній ділянці в Д-БК. Основне живлення система отримує за рахунок стоку Верхньої Прип’яті. Канал отримує воду з більш ніж 46 дренажних систем, що регулюють земельну ділянку площею понад 20 000 га”.
“Дане проектне рішення було розглянуто і схвалено на засіданнях білорусько-української Робочої групи співпраці з питань експлуатації Білозерської водоживлячої системи Дніпро-Бузького каналу в рамках виконання угоди між урядом Республіки Білорусь і Кабінетом Міністрів України про спільне використання та охорону транскордонних вод від 13.08.2010 року та 23.11.2012 року. Архітектурний проект узгоджений з Україною лист № 2024 від 14.11.2012 року”.
Схема живлення Дніпро-Бузького каналу шляхом осушення території України (Джерело, с.26)
Схема живлення Дніпро-Бузького каналу шляхом осушення території України (Джерело, с.27)
Для порівняння можна побачити територію НПП “Припять-Стохід”, щоб зрозуміти, що канал саме здійснює осушення найбільшого болотного нацпарку України.
Станом на зараз Україна продовжує постачати воду до Дніпро-Бузького каналу в Республіці Білорусь. Як наслідок у верхів’ї річка Прип’ять потерпає від маловодності через збільшення дренування та відтоку води на периферії її басейну. Порушення гідрологічного режиму Західного Полісся також руйнує природну заплаву річки Прип’ять. Заплава належить до переліку водно-болотних угідь міжнародного значення, її територія включена до НПП «Припять-Стохід».
Забезпечення водності водно-болотних угідь прикордонної зони України з Республікою Білорусь є також вкрай важливим для безпеки України. Угіддя створюють природний бар’єр, захищаючи північно-західний кордон країни від можливого повторного вторгнення військ росії чи білорусі.
Ми переконані, що найбільш раціональним рішенням після розірвання угоди з білоруською стороною в умовах реальної загрози військового вторгнення з білоруського боку є НЕГАЙНЕ ПЕРЕКРИТТЯ каналу, що постачає воду з Білозерської водоживлячої системи на територію білорусі. Оптимальним місцем для перекриття, на нашу думку, є с. Хабарище Ратнівського району Волинської області. Таке рішення дозволить одночасно зупинити постачання води в білорусь і не допустить втрату її українськими водоймами.
(головне фото – EnergyButterfly)
