Річки, як і будь-яка частина природи, — це жива система, що працює за своїми законами й принципами рівноваги.
Вони не існують окремо від ландшафту: русло, заплава, прибережні смуги та підземні води утворюють єдиний механізм, який регулює водний баланс, підтримує життя, очищує воду й захищає території від паводків.
У природі все пов’язано з усім: порушення однієї ланки неминуче запускає наслідки в іншій. Однією з найпоширеніших проблем, що руйнує цей баланс, є розорювання заплав річок — фактичне вирощування сільськогосподарських культур у межах територій, які природно затоплюються під час паводків.
Заплава — це територія, що має приймати надлишок води та виконувати захисну функцію. Коли луки та природний трав’яний покрив знищуються, зникає природний бар’єр, який мав би стримувати та поглинати воду.
У результаті опади й талі води швидко стікають у русло, береги розмиваються, а вода виходить з берегів і підтоплює дороги, мости та населені пункти.
І яскравий приклад — ситуація з річкою Велика Вись. Вона вийшла з берегів між селами Потоки Калинопільської громади на Черкащині та Надлак у Кіровоградській області, що спричинило підтоплення мосту. При цьому достатньо відкрити супутникові знімки, щоб побачити: значні площі заплави та берегів розорані. Там, де мали б бути луки й природний трав’яний покрив, — рілля. І коли природний бар’єр знищений, вода просто не має, де безпечно розливатися — вона знаходить шлях через інфраструктуру.
Для збереження балансу природних систем необхідно дотримуватися правил їхнього використання та охорони: заплави повинні залишатися луками, пасовищами та природними екосистемами.
Тільки так можна зменшити ризики підтоплень, зберегти біорізноманіття та забезпечити безпеку для громад і інфраструктури.
