21 квітня відбулася робоча зустріч щодо створення однієї з багатьох «нестворених» заповідних територій Київщини – заказника «Нівецький». Результати зустрічі ще раз наочно демонструють, що Київське ОУЛМГ вперто ігнорує численні вимоги законодавства з охорони лісового біорізноманіття.
У 2018 році в рамках проекту WWF-Україна «Збереження старовікових дубових лісів Київського Полісся як оселищ червонокнижних видів» команда науковців, зокрема з Інституту зоології та Інституту ботаніки, обстежила десятки гектарів старих дубових лісів Київської області. У результаті була виявлена низка лісів, які потребують негайного заповідання, адже ці ліси зазнали лише незначного впливу людини, а в їхніх межах виявлені численні види Червоної книги України.
Одна з таких цінних ділянок розташовується на межі з Чорнобильською зоною відчуження, на схід від села Нівецьке. Мова йде про понад двісті гектарів заболоченого природного лісу. Науковці виявили тут червонокнижні види (як мінімум 4 види охоронюваних грибів, кілька видів охоронюваних орхідей та птахів тощо). Найголовніша ж цінність лісового масиву – його малопорушеність. Тут ліс здебільшого виглядає так, як мав би виглядати без втручання людини: не «сосна рядочками», а природна екосистема з деревами різного віку та купою мертвої деревини.
Територія проектованого заказника «Нівецький»
Українське законодавство передбачає, що створення будь-якої заповідної території потребує згоди власника чи користувача певних територій. У 2019 році наша Група розробила клопотання про створення заказника – була запропонована назва «Нівецький». У ході подальших переговорів з лісокористувачем території – ДП «Поліське лісове господарство» – вдалося домовитися про створення заказника, хоча й у трохи «обрізаному» вигляді, площею 150 гектарів. Однак потім, з абсолютно невідомих причин, Поліський лісгосп погоджувати створення заказника відмовився. Процес створення було заморожено.
Нарешті в квітні 2021 року за сприяння народного депутата України Юлії Овчинникової та Департаменту екології Київської ОДА вдалося організувати робочу зустріч щодо створення заказника «Нівецький». Окрім представників Поліського лісгоспу, Департаменту екології Київської ОДА та експертів нашої групи, на зустрічі також було присутнє керівництво лісівників Київщини (Київське ОУЛМГ) та помічники народного депутата Юлії Овчинникової.
Територія проектованого заказника «Нівецький»
Думаєте, вдалося конструктивно поговорити та погодити створення заказника? По-перше, одразу стало зрозуміло, що рішення приймає аж ніяк не Поліський лісгосп, а безпосередньо перший заступник Київського ОУЛМГ.
По-друге, ми вислухали низку цікавих аргументів проти створення заказника. Ось кілька з них:
- «Заказник не можна створювати через пожежну небезпеку». Так, дійсно, усі ми були свідками масштабних лісових пожеж 2020 року. Територія проектованого заказника дійсно межує із Зоною відчуження, а рівень води в лісових болотах – мінімальний. Однак на місцевості вже давно зроблені мінералізовані смуги. А пропозиція зробити певну «буферну зону» між заказником та зоною, почистивши її від горючих матеріалів, була відкинута. Та й взагалі доволі дивно, що саме вузька територія заказника (який є лише частиною лісового масиву, і частиною дуже невеличкою) є головною пожежною проблемою;
- «Заказник не можна створювати, адже потрібні нові наукові дослідження». Під час зустрічі представники Київського ОУЛМГ неодноразово говорили, що потрібні нові «незалежні» наукові дослідження території, із залученням представників лісгоспу. Так, дійсно, до проведених досліджень лісгосп не залучався. Однак це не вимагається жодними нормативними актами й жодним чином не вплинуло на результат роботи. Дізнатися, чим погані дослідження, проведені провідними науковими установами в 2018 році, не вдалося;
- «Територія проектованого заказника не є цінною». Робоча зустріч складалася з двох частин: спочатку у конторі лісгоспу, потім – безпосередньо в лісі. Але ще до виїзду в ліс представники Київського ОУЛМГ виступали проти створення заказника, навіть не бачивши лісу. Виїзд на місце їх також не переконав. На думку керівництва лісівників Київщини, малопорушений ліс не має жодної цінності, а рідкісні гриби можна «кудись пересадити» або «огородити парканом». Парадоксально, що сам лісгосп при цьому вказав територію проектованого заказника як «особливо цінну для збереження» у рамках сертифікації FSC, тобто фактично визнав її природну цінність;
- «Заказник потрібно погоджувати з місцевими громадами». Дійсно, залучення місцевих громад до створення заповідних територій – це позитивна практика. Однак у даному випадку мова йде про невелику ділянку лісу, яка розташовується у найбільш глухих лісах Київщини. Відстань від проектованого заказника до найближчих сіл складає кілька кілометрів, а в кожному з цих сіл залишилося лише кілька жилих хат. До того ж, режим заказника ніяк не обмежує відвідування лісу місцевим населенням. Найбільш абсурдним в цьому є те, що представники Київського ОУЛМГ заявляли, що місцеве населення «обуриться створенням заказника та підніме лісгоспу ставку земельного податку»;
- «Заказник не потрібен, адже там ніхто не планує рубати». Так, зараз не планує. Однак територія проектованого заказника належить до експлуатаційних лісів, і наміри все зрубати можуть виникнути будь-коли. Не надто переконливо виглядає й «охорона» цього масиву в рамках FSC-сертифікації, адже нам відомі десятки прикладів, коли такі «охоронювані» ділянки були потім зрубані. Тільки режим заповідної території гарантує збереження цього лісового масиву.
Це лише кілька аргументів проти заказника, однак жоден з них не витримує критики. Очевидно, існують певні приховані інтереси, які так і не були озвучені в ході зустрічі. Цікаво, що економічний інтерес тут явно відсутній: вирубка дерев у межах проектованого заказника буде збитковою, адже їхня ринкова вартість не перевищуватиме витрат на побудову нових доріг. До того ж, у межах лісгоспу площею понад 16 тисяч га зараз існує лише одна (!) заповідна територія площею лише дев’ять (!) га.
Отже, процес створення заказника «Нівецький» знову зайшов у глухий кут. Насправді, аналогічні аргументи можна почути під час створення будь-якої заповідної території в українських лісах. За ними приховується банальне нерозуміння важливості збереження лісового біорізноманіття, а також (хоча й не завжди) – жага наживи.
Сподіваємося, що керівництво Київської області все ж відстоюватиме майбутнє громадян, а не незрозумілі інтереси керівництва лісівників Київщини.
