В охороні природи чимало залежить від чиновників. І не лише на центральному рівні. Обласна влада має величезні природоохоронні повноваження. Але бажання їх використовувати часто відсутнє.
Яскравий приклад – Департамент екології та природних ресурсів Київської обласної військової адміністрації .
У 2023 році Кабмін запровадив новий інструмент для охорони природи – охоронні зони. На відміну від заповідних територій, охоронні зони не потребують згоди землекористувача. Усі рішення ухвалюються на рівні ОВА.
Ще в червні ми подали до Київської ОВА документи на створення кількох охоронних зон у лісах та степах області. Законодавство вимагає від обласних чиновників ухвалити рішення про створення протягом 30 днів.
Минуло вже понад 2 місяці. Яке рішення прийняла Київська адміністрація? А ніяке. Це нам офіційно повідомив заступник директора департаменту екології ОВА Володимир Морозов . І жодним чином не прокоментував порушення чиновниками всіх можливих термінів. Дійсно, чому б просто не тягнути час?
При цьому в інших областях охоронні зони успішно створюються: там чиновники мотивовані зберігати природу, а не плювати у стелю.
Охоронні зони – це не перший приклад бездіяльності Київської ОВА. У минулі роки ми неодноразово пропонували створювати в області заповідні території місцевого значення. Але обласних чиновників це цікавило мало. Кілька заказників в заплаві річки Рось подавали по 5-6 разів. Але ОВА знову й знову знаходила причину відмовити у схваленні клопотання. Тим часом долину річки продовжують розорювати.
Показовий приклад і з заказником “Нівецький”, історія (не)створення якого тягнеться ще з 2019 року. Лісівники на заказник категорично не погоджуються, а Департамент екології Київської ОВА вирішувати проблему вже четвертий рік не хоче, граючи на боці лісівників. На одній з виїзних нарад представники департаменту навіть не захотіли зайти до лісу і подивитися, що ж там за територію пропонують зробити заповідною.
Інша проблема – оцінка впливу на довкілля. У багатьох випадках саме ОВА дає зелене світло проектам, що проходять таку оцінку. Якість рішень Департаменту екології Київської ОВА не витримує жодної критики. Один з прикладів – проект видобутку піску на річці Любич. Київська ОВА визнала проект таким, що “має допустимий вплив на довкілля”. Для чиновників не стало проблемою, що дослідження такого впливу проводили… пізно восени, у сезон, коли все “цвіте й буяє” 😃. Ще й досліджували зовсім не там, де планують добувати пісок. Звісно, наші зауваження чиновники проігнорували.
Що з цим робити? Ми вже направили скаргу до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України. Можливо, хоч це мотивує Київську ОВА почати нарешті працювати над охороною природи.
