Органи місцевого самоврядування знову продають природоохоронні території. Зокрема прибережні захисні смуги та заплави річок, 427 га яких виставлено на продаж у 2022 році. 102 га вже встигли розорати. З переліком земельних ділянок і річками, на берегах яких вони розташовані, можна ознайомитися тут.
Річки та їх околиці – надзвичайно цінні екосистеми. Вони є як екологічними коридорами (шляхами міграції), так і постійними місцями перебування тварин. Навіть національне законодавство визнає природну цінність навколоводних земель.
За Водним і Земельним кодексами, прибережні захисні смуги є природоохоронною територією, де обмежена господарської діяльності і які заборонено розорювати (зокрема, щоб у воду не потрапили пестициди, гербіциди тощо).
Прибережні захисні смуги є визначеними й встановлюються на ділянках, зокрема, сільськогосподарського призначення. Їх ширина залежить від площі водозбірного басейну річки й становить 25 м для малих річок, 50 м – для середніх, 100 м – для великих, а якщо крутизна схилів перевищує 3 градуси, то ширина цієї захисної смуги подвоюється. Про площу басейну всіх річок можна дізнатися в Державному водному кадастрі, але чомусь про це забули земельники і не встановили водоохоронні обмеження в проектах землеустрою.
Частина ділянок, що виставляються на продаж мають вид угіддя “пасовища” або “сіножаті”. По-суті, помірне випасання та сінокосіння не зашкодить прибережним територіям, але в Україні є практика, коли не зважають на призначення ділянки, її природну цінність, законодавчі заборони і розорюють всі недоторканні землі, оскільки система покарання не налагоджена, а екосвідомість відсутня.
Що стосується заплавних земель – це ті ділянки, що можуть затоплюватися під час підняття рівня води. І Водний кодекс обмежує господарську діяльність саме для малих річок: заборонено розорювати їх заплави, а також зменшувати природний рослинний покрив і лісистість басейну. Тому постає питання щодо законності використання ділянок для випасання та сінокосіння. На жаль, ця норма лишається декларативною: межі заплав ніде не визначені де-юре.
Місцеві часто запитують: «Як сталося, що наша річка зацвіла, замулилась і майже пересохла?». Відповідь проста. Оскільки Держгеокадастр, землевпорядники, ОТГ та аграрії ігнорують Закон України та міжнародні зобов’язання, розораними берегами річок та заплавами до водойм під час опадів, затоплення, вітру при кропленні потрапляють добрива та пестициди. Вони і сприяють цим процесам. Це одна з причин, чому зникають малі річки, які дуже чутливі до змін у довкіллі. Тому ми звернулися до громад з проханням не продавати ділянки, які є прибережними захисними смугами та заплавами річок.
