Сьогодні наша команда повертається з навчального візиту країнами Балтії — Литвою, Латвією та Естонією. Ми вивчали досвід впровадження природоохоронного законодавства ЄС, організації моніторингу біорізноманіття, управління природоохоронними територіями та відновлення природних екосистем.
У Литві ми відвідали Aukštaitijos nacionalinis parkas. Тут облаштована чудова інфраструктура для велотуризму, а на маршрутах справді багато велосипедистів. Водночас існують і знайомі Україні проблеми: попри встановлені заборони мотоцикли й автомобілі часто їздять веломаршрутами та ділянками, забороненими для проїзду. Як нам розповіли працівники парку, джипінг залишається нагальною проблемою для національних парків країни.
Також ми зустрілися з представниками Aplinkos ministerija та ознайомилися з національною системою збору даних про біорізноманіття SRIS. Вона має значно суворіший режим доступу, ніж українські аналоги. Вносити інформацію можуть лише мешканці Литви, а для отримання точних локацій рідкісних видів необхідно подавати офіційний обґрунтований запит. На нашу думку, такий підхід посилює захист чутливих відомостей, але дещо обмежує залучення громадськості до дослідження та збереження біорізноманіття і зменшує ефективність її застосування.
Картуванням природних оселищ у Литві займається близько 100 фахівців. Для цього вони співпрацюють із науковими установами, профільними громадськими організаціями та колегами із сусідньої Латвії. В масштабах України нам необхідно буде мати таких фахівців сотні!
Цікавим є і досвід реалізації Спільної сільськогосподарської політики ЄС (CAP). Завдяки вимогам належного сільськогосподарського та екологічного стану земель — GAEC — у країні системно контролюють порушення екологічного законодавства аграріями, а випадки незаконного розорювання трапляються вкрай рідко. За добровільні, додаткові до обов’язкових, зобов’язання зі збереження лук, водно-болотних угідь та оселищ птахів аграрії отримують адресні виплати. Крім того, діють добровільні схеми фінансування, які передбачають компенсації за переведення орних земель у постійні пасовища.
У Латвії нас особливо вразив національний парк «Кемері». Його верхові болота облаштовані дерев’яними настилами, завдяки яким відвідувачі можуть милуватися унікальними ландшафтами та фотографувати види обабіч маршруту, не витоптуючи вразливий сфагновий покрив. На маршрутах також установлені зручні вежі для спостереження за птахами.
Такий підхід до рекреаційного облаштування було б дуже доречно застосовувати і на українських водно-болотних територіях — наприклад, для збереження та популяризації Ірдинського болота та верхових боліт у поліських національних парках.
В Естонії ми зустрілися з представниками Keskkonnaamet. Спектр типових порушень тут подібний до українського: спалювання сухої рослинності, стихійні сміттєзвалища, браконьєрство та незаконний вилов риби. Водночас контроль організований на дуже високому технологічному рівні. Інспектори системно використовують дрони для аеромоніторингу, QGIS та ArcGIS, оперативно інтегрують, документують і перевіряють отримані матеріали про порушення, у тому числі через ГІС-системи.
Також ми відвідали національний парк «Лахемаа» і поспілкувалися з працівниками, які працюють над розширенням його території.
Окрему увагу в Естонії приділяють відновленню боліт на ділянках колишнього торфовидобування. На одній із таких територій після завершення строку дії дозволу на видобуток компанія, яка здійснювала видобування торфу, проводить рекультивацію шляхом відновлення болота. Для цього перекривають осушувальні канали, створюють невеликі греблі, підвищують рівень води та видаляють деревну рослинність, яка поширилася внаслідок осушення. Це набагато більш дружній до природи спосіб рекультивації родовищ, і варто його впроваджувати в Україні замість існуючих практик передачі колишніх торфовищ під сільське господарство чи лісівництво.
Дякуємо нашим друзям із країн Балтії за чудовий прийом, а Юлія Овчинникова, Evgeniy Medvedovskiy — за сприяння в організації поїздки.
Знайомство з досвідом колег дозволяє не тільки спробувати запровадити найкращі практики, але й уникнути їхніх помилок на євроінтеграційному шляху.
