Руйнування дамби, що відділяла долину річки Ірпінь від Київського водосховища, і затоплення заплави Ірпеня стали вирішальними в захисті Києва в перші дні російського вторгнення в 2022 році. Вода виявилась нездоланною перешкодою для загарбників.
Утім, ці важливі для безпеки України події забуваються. Попри чимало заяв керівництва України про вірогідність повторного наступу на столицю, Державне агентство водних ресурсів погодилося виділити 5 млн грн на роботи з відбудови греблі цього року.
Цікаво, що в 2023 році така ж сума вже була освоєна: 3,5 млн грн на відновлення дамби й 1,5 млн на проєкт. Договір на будівельні роботи був укладений 11 грудня, а вже за 12 днів були перераховані кошті. Чи дійсно були виконані роботи, розбиратимуться правоохоронці.
Ми ж переконані, що такі роботи в умовах війни є недалекоглядними. Навіщо будувати греблю, яку, можливо, доведеться підривати?
Затоплена територія вже відновила значний масив водно-болотних угідь, що мають велику естетичну й природоохоронну цінність. Фахівці з України та інших держав неодноразово пропонували зберегти територію, надавши охоронний статус і присвятивши її захисникам Києва. Меморіальні парки поширені в багатьох країнах світу, вони − показник глибокої шани до видатних битв минулого та пам’яті про їхніх героїв.
Долина річки Ірпінь є частиною Смарагдової мережі Європи. Її цінність після затоплення значно зросла: тут сформувався комплекс біотопів, що охороняються на міжнародному рівні; тут же зросла кількість тварин (зокрема птахів) для збереження яких Смарагдова мережа створюється.
То що ж робити?
У наших реаліях краще було б виділити кошти на відновлення природних екосистем та створення сучасного екскурсійного маршруту, який чи не щодня відвідують міжнародні партнери України, що традиційно відвідують міста Бучанської агломерації.
Чи для Державного агентства водних ресурсів інтереси аграріїв, які незаконно розорювали заплаву річки, важливіші?
Фото Аимаина хикари, CC0
