«Сьогодні можу сказати вам: у нас немає запасної України. Вона має бути квітучою, мальовничою, з прекрасними лісами, чистими морями, річками, озерами та чистим повітрям, яким на повні груди будуть дихати наступні покоління українців. А всі, хто заважає цьому – від злочинців до державних службовців, що їх прикривають, мають споглядати чисте українське небо через ґрати».
Це цитата з вчорашнього звернення Президента до учасників спільної наради керівників правоохоронних та інших державних органів з питань додержання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Проте, в той самий час поки частина високопосадовців обговорювали, як боротись з злочинами проти довкілля – інша займалась фактичним узаконенням цих злочинів, протягуючи чинну редакцію законопроекту №2194!
На цій же нараді Генеральний Прокурор України Ірина Венедіктова констатувала покращення результатів ефективного застосування представницьких повноважень на захист інтересів держави у сфері охорони навколишнього природного середовища та активізацію протидії злочинам у сфері земельних правовідносин. Це проявляється як в кількості поданих та виграних позовів у захисту інтересів держави в частині припинення незаконного використання лісів, природно-заповідного фонду, так і в частині поданих обвинувальних актів щодо осіб, винних у дерибані природних ресурсів.
Дійсно, останнім часом новинні ресурси ряснять новинами про повернення тих чи інших лісових ділянок державі – «Касаційну скаргу прокуратури Київської області на незаконне рішення апеляційного суду у справі щодо повернення 4,5 га лісу в державну власність задоволено Верховним Судом», «Місцева прокуратура домагається повернення державі 34 га земель лісового фонду вартістю понад 200 мільйонів гривень, «На Вінничині прокуратура повернула у комунальну власність ліс вартістю майже 300 млн грн», «Прокуратура вживає заходів до повернення у комунальну власність земель лісового фонду», «Через суд заблокували рішення Волинської ОДА»
Якщо проаналізувати судові рішення та іншу інформацію по більшості цих випадків – то незаконно ліси у приватну власність під будівництво чи інші цілі надавали різні органи: сільські та міські ради, районні та обласні державні адміністрації.
А основними аргументами прокуратури щодо незаконності надання було те, що, за статтею 187-1 Земельного Кодексу, проекти землеустрою щодо відведення земельної лісогосподарської ділянки повинні погоджуватись з Держлісагенством, а вилучення лісів для нелісогосподарських потреб та розпорядження лісами є повноваженням Кабінету Міністрів України згідно зі статтями 122 та 149 Земельного Кодексу.
Але Законопроект №2194 пропонує… взагалі вилучити статтю 187-1 та радикально змінити статті 122 та 149.
За задумом авторів законопроекту, Кабінет Міністрів України має втратити свої повноваження щодо лісів, а одноосібне право розпоряджатись лісами державних лісгоспів отримають обласні державні адміністрації, комунальним лісами – органи місцевого самоврядування. А ліси, які надані не лісгоспам, а, наприклад, освітнім закладам чи аграрним підприємствам, взагалі втратять свій спеціальний статус.
Незважаючи на запевнення лобістів №2194, що, мовляв, за ліси немає що переживати, фактично це є узаконенням дерибану. По-перше, як показує практика, саме місцеві ради та ОДА зловживають незаконним наданням лісу в приватні руки. «Домовитись» на рівні органу місцевого самоврядування чи ОДА набагато простіше, ніж на рівні Кабінету Міністрів, для рішення якого необхідно отримати погодження всіх профільних міністерств і пройти необхідні юридичні експертизи.
А по-друге, норма Лісового Кодексу, за якою підставою для підтвердження права користування землею є матеріали лісовпорядкування, поширюється винятково на державні лісогосподарські підприємства. Під це не потрапляють, наприклад, ані ліси київських комунальних лісопаркових господарств, ані приміські ліси Боярської лісодослідної станції.
Тим більше, у кінці 2019 року Законом з гучної назвою «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» дія цієї статті була обмежена лише тими лісгоспами, які оформили відповідні матеріали до 2006 року…
І тепер умовна Київська чи Бучанська міська рада зможе цілком законно і офіційно надати своїм рішенням без жодних погоджень під забудову багатоповерхівками комунальні ліси, а умовна Волинська ОДА передати сотні гектарів лісу під видобуток торфу чи бурштину. І якщо зараз правоохоронці з перемінним успіхом можуть боротись з цими порушеннями – то надалі така можливість просто зникне.
Забудова лісу в Ірпіні, джерело фото – https://ua.news/ua/irpinska-miskrada-za-dopomogoyu-titushek-legalizuvala-nezakonnu-zabudovu-lisu/
Про інші ризики законопроекту №2194 для довкілля ми вже неодноразово писали та відповідали на аргументи аграрних лобістів, які, до речі, майже слово в слово повторили Мінекономрозвитку та Мінагро в своїй рекламній статті.
Тому чинна редакція законопроекту №2194 – це не про квітучу та мальовничу Україну, а про никлі степи та луки, забудовані маєтками ліси та прибережні смуги й квадратні кілометри суцільної оранки зі знищенням залишків природи. І мільярди в кишенях аграрних олігархів.
Тому ми сподіваємось, що у Президента України слова не розійдуться зі справою і правки, підготовлені до законопроекту №2194 депутатами «Слуги Народу» з екологічного комітету, будуть підтримані в залі, а у випадку їх не підтримання закон буде відхилений.
