Ми вважаємо, що всередині всіх професійних спільнот є як порядні та чесні фахівці, так і ті, які готові використовувати свої знання та вміння для сумнівних справ.
Але сьогодні ми ставимо питання — невже землевпорядники є ворогами природи?
Бо саме нечесні землевпорядники:
- допомагають красти державні ліси, формуючи в них ділянки з цільовим призначенням «для будівництва».
- підписують вирок самосійним лісам, прописуючи вид угідь «рілля»;
- сприяють ерозії, «не помічаючи» круті схили чи деградацію ґрунтів;
- нищать заповідні території, ігноруючи їх межі;
- сприяють знищенню малих річок, «забуваючи» про їх заплави та прибережки.
У теорії боротись із такими недбалими фахівцями мали б вони самі — шляхом позбавлення сертифікату.
Це має робити кваліфікаційна комісія інженерів-землевпорядників, половину якої складають чиновники Держгеокадастру, а іншу половину — фахівці двох землевпорядних громадських організацій: «Всеукраїнської спілки сертифікованих інженерів-землевпорядників» та «Асоціації фахівців землеустрою України».
Проте на всі наші скарги належної реакції так і не було. Комісія підтримала тих, хто «не помітив» кургани та пам’ятку природи «Козацькі майдани» на Черкащині, заповідні території на Сумщині та Волині. Тих, хто написав «рілля на землях с/г призначення» на сосновий, висаджений людиною ліс на Житомирщині, та тих, хто «не помітив» річку Ковраєць.
Навіть по нашій останній скарзі, яка стосувалася ділянки площею майже 4000 га, і яку землевпорядники повністю прописали «ріллею», ігноруючи лісосмуги, степи та прибережні смуги, комісія не спромоглася притягнути винних до відповідальності. Бо, визнавши проблему, вона запропонувала нам самим пошукати винних. Уявляєте?
Ми б дуже хотіли нарешті бачити реакцію професійної спільноти землевпорядників.
Невже вони вважають такі регулярні й системні порушення, які ведуть до знищення природи, нормою?
