Екологи-економісти розробили методики оцінки вартості того, скільки коштує чисте повітря, красивий краєвид, шелест листя, спів пташок. Ці такі звичні для нас природні блага стають усе більш коштовними й бажаними на фоні стрімкого руху життя в столиці. Якщо спробувати порахувати вартість того, чим завдячуємо дикій природі, то вийде, наприклад, що кожен мешканець Києва мав би сплачувати щодня близько 7 тис гривень до державної скарбниці за роботу, яку дика природа здійснює замість складних технологій. Кияни завдячують цим безкоштовним багатствам національному природному парку «Голосіївський».
Париж, Відень, Берлін, Прага, Будапешт, Хельсінкі, Рим, Лондон, Люксембург, Брюссель, Варшава, Тірана, Софія, Київ, Тбілісі… що є спільного між цими європейськими столицями? Поряд з кожним з цих місць або прямо на їх території розміщені національні парки. Саме ці території в кожній з держав є найдорожчими землями, забудова яких принесе найбільші прибутки. Проте кожна з держав вирішила ці території залишити природою. І це не питання престижу або виконання міжнародних угод. Створення природоохоронних територій поряд з великими столичними агломераціями – це показник рівня життя. Природні території в центрі великих місць створюють більш сприятливі умови життя мешканців мегаполісів. І це – звичайна світова практика! Економічне зростання великого міста, нарощування його функцій, збільшення кількості населення, щоденна трудова міграція, гіперпопуляційний стрес… − усе це неминуче тягне за собою стрімке зниження рівня життя. Виправити цей неприємний тренд дуже важко, оскільки зниження рівня життя автоматично тягнеться за розвитком великого міста. Кращого шляху й мабуть, деякою мірою, найдешевшого й найпростішого, щоб виправити цю ситуацію, окрім як зберегти поряд з містом великі природні території, – поки ніхто не вигадав.
Першими про створення національного парку біля столиці задумались французи. На вимогу художників, парк Фонтенбло отримав охоронний статус у 1861 році. Художники вимагали залишити недоторканим ліс, у якому людське може відпочити від міської метушні. З тих часів лишились тисячі картин химерних хащ Фонтенбло і навіть відома картина художника Каміля Коро «Художник, що малює ліс Фонтенбло».
Каміль Коро
Українські прогресивні мислителі минулого також неодноразово вказували на це. Наприклад, засновник «Асканії-Нова» Ф.Фальц-Фейн бідкався на життя в місті, де «навіть не видно, як сідає сонце», після чого оголосив свої землі «заповідником до обрію».
А Ви колись задумувались, чому будинок коштуватиме дорожче біля лісу або парку, ніж серед мережива сірих вулиць? Чому ціна на квартири з видом на парк або озеро вища за ціну квартири з видом на трасу чи промзону? Відповідь очевидна і ті, хто придбали саме таке житло, зробили свідомий вибір на користь мальовничого краєвиду, чистого повітря й міцного здоров’я. З іншого боку, ми заплатили неабияку суму за якість життя, яка створена не самим забудовником, а природою за вікном, екосистемою, яка позитивно впливає на наше самопочуття, створює затишок, чисте повітря, робить клімат м’яким, а вітер повільнішим. І наче все зрозуміло – ми готові платити за послуги, які нам надала природа. Але чому ми не згадуємо про цю просту істину, коли виходимо на прогулянку в ліс і псуємо дерева задля непотрібного багаття, коли викидаємо сміття на узбіччя й коли проходимо повз, коли лісоруби валять дерева?
Природні блага, які населення отримує від природи, називаються екосистемними послугами. Цей термін є визнаним і загальновживаним у всьому світі. Важливо, що від екосистемних послуг прямо залежать усі фундаментальні потреби людини. Час і нам дізнатись трохи більше про них.
Класифікувати екосистемні послуги можна за чотирма групами відповідно до їхніх функцій.
Перша група – це послуги з ресурсозабезпечення. До них можна віднести лікарські рослини, гриби і ягоди, деревину, диких тварин, інші матеріальні блага, ціну на які можна визначити в грошовому еквіваленті. Ті, які мають реальну ринкову ціну.
Друга група – це водорегулювання, очищення повітря, стабілізація ґрунту. Так, кожен гектар лісу поповнює річковий стік поверхневих вод, підтримуючи тим самим виробництво електроенергії та іригацію. Очищує певний об’єм повітря, стримує вітрові потоки.
Третя група екосистемних послуг представлена культурними та соціальними функціями. Наприклад, це може бути милування природою, отримання просвітницьких знань під час екскурсій тощо. Вважається, що спілкування з природою є невід’ємною частиною особистого досвіду, необхідного для нормального розвитку особистості в дитини. На початку 18 століття американський мислитель, засновник трансценденталізму Ральф Уолдо Емерсон писав, що «у містах завжди не вистачає місця для людських почуттів. І день за днем ми прагнемо за їх межі, щоб втамувати погляд видовищем обрію». За наступні два століття після Емерсона кількість міст на планеті збільшилось на два порядки і нестача природи стала значно актуальнішою, ніж можна було собі уявити ще кількома десятиліттями раніше.
І нарешті, четверта група – це підтримуючі послуги з регулювання мікроклімату, загального екологічного балансу, циклів кругообігу та інших глибинних екосистемних процесів.
Відсутність економічної оцінки таких нематеріальних екосистемних послуг призводить до суто ресурсного розуміння більшістю населення користі від створення національного парку або просто збереження якоїсь території невирубаною або незабудованою.
Згідно з дослідженнями американських вчених[1], повна загальна вартість лісових екосистемних товарів та послуг сягає 4,7 трл доларів щорічно, з них повна загальна вартість бореальних лісів (помірного поясу) складає 894 млрд дол щорічно. Залежно від регіону вартість послуг гектару лісу зі стабілізації ґрунту коливається від 1,94 до 5,5 млн дол за тонну. За очищення повітря від твердих дрібнодисперсних речовин (пил, сажа) та шкідливих газів кожне дерево в середньому щорічно вартує 4,16 дол. Для біологічного різноманіття ліс є середовищем існування, 17,5 тис дол коштує гектар лісу, якщо рахувати участь птахів у боротьбі з комахами-шкідниками. Цінність послуг з опилювання становить від 19,23 тис дол до 33,65 тис дол на рік.
У більшості ж випадків, щоб порахувати екосистемні послуги, слід імпровізувати. Наприклад, скільки коштує формування лісом літньої прохолоди й вологості? Припустімо, що отримати таку послугу можна від кондиціонерів. Купуємо кондиціонер, читаємо в інструкції до нього, на який об’єм кімнати він розрахований. На виході – маємо заплатити за разову покупку і за його енергоспоживання протягом спекотних годин у всі спекотні дні року. А тепер рахуємо висоту дерев і площу потрібного для обрахунку лісу й отримуємо об’єм, який вже не складно перевести в кількість кондиціонерів, виходячи з того, на скільки кубометрів простору розрахований кожен з них. За нашими підрахунками, кожен гектар українського лісу за середньої висоти дерев надаватиме до 450 тис грн послуги з утворення та утримання прохолоди. При цьому ліс буде значно економнішим, бо утворений ним затінок природньо утримує прохолоду й не потребує постійної її генерації. Тобто той саме ефект ліс отримає шляхом енергозбереження, а кондиціонер – шляхом енергоспоживання.
Відповідно, якщо скласти вартість усіх послуг, можна умовно оцінити, яку їх кількість надає один гектар лісу. Це будуть досить умові цифри, та їх порядок чітко вкаже нам на ціну питання.
На жаль, для України не проводилися подібні комплексні дослідження з оцінки екосистемних послуг. Але принаймні в частині лісів ми можемо використовувати простий перерахунок.
Проста математична задачка: беремо площу вашого лісу. Множимо її на умовну оцінку послуг з одного гектару і ділимо на кількість населення вашої адміністративної одиниці.
Площа * послуги / населення
Провівши таку просту оцінку, ми одразу виявимо найважливішу властивість екосистемних послуг. Чим більше природи відносно кількості людей, тим більше ростиме частка послуг на одного жителя.
Наприклад, в українських широтах, за світовими оцінками, 1 гектар лісу надає екосистемних послуг на суму приблизно 6 млн доларів на рік, або ж – 150 млн грн на рік. Але споживачів таких послуг чимало й тому очевидно, що є сенс поділити блага на тих, хто їх споживає.
Зробивши так, ми отримаємо дивовижний результат. Наприклад, у Києві є 53 000 гектарів лісу і 3 млн постійних і тимчасових мешкаців. Перемножимо 150 млн на 53 тис і поділимо на кількість мешканців. 2,65 млн вигоди кожного щороку.
А тепер візьмемо Олевський район Житомирщини. Місце, де розміщене Камінне село, Поліський заповідник і де планується видобуток берилієвих руд. Населення району − всього 41423 людей. Площа лісів 164100 га. Екосистемні послуги в Олевському районі становитимуть 600 млн на рік для одного жителя і 1,6 млн на день.
Отож, далекий поліський район має в 224 рази більше потенціал екосистемних послуг. Менше населення, більше природи: рецепт очевидний. Те саме матимемо й обрахувавши цифри для карпатського регіону. Розуміючи це, ми маємо почати усвідомлювати, чому ми їдемо відпочивати саме в такі місця. Навіть якщо ми ніколи про це не думали, глибоко в душі відповідь є у кожного.
Ці космічні цифри поки важко уявити як реальність для України. Але ми – остання країна Європи, яка досі не почала враховувати екосистемні послуги під час ухвалення рішень.
Отже, зберігаючи природні території в дикому стані, ми отримуємо значно більше, ніж відбираючи від них ресурси.
Автор Олексій Василюк
_________________________________________________________________________________________
[1] Constanza R., d’Arge R., de Groot R., Farber S., Grasso M., Hannon B., Limburg K., Naeem S., O’Neil R.V., Paruelo J., Raskin R.G., Sutton P., van den Belt M. The Value of the World’s Ecosystem Services and Natural Capital. – Nature, 1997. – 387: 253-60.
