Російські війська розпочали будівництво потужного укріпрайону вздовж лівобережної частини Херсонської області в Україні. Приблизну схему “ліній оборони” (Map of the russian defense lines being built on the right bank of the dnieper 05.11.2022) опублікував канал @COUPSURE в твіттер. Аналіз супутникових знімків підтверджує таке розташування “ліній оборони” росіян.
Ця новина має не лише військове але й екологічне значення. Просте накладання “ліній оборони” на існуючі території природно-заповідного фонду Херсонської області (показані на схемі зеленим) дає зрозуміти, що будівництво фортифікацій пройде надзвичайно цінними територіями Чорноморського біосферного заповідника, а також через нацпарки “Олешківські піски” і “Нижньодніпровський”, ландшафтний заказник “Саги”, лісовий заказник “Березові Колки”, загальнозоологічний заказник “Корсунський”, ботанічні заказники “Шаби” та “Хрестова Сага”, заповідні урочища “Малокаховський бір”, “Олешківський (Цюрупинський) сосновий бір”, “Голопристанський акацієвий ліс”, “Старозбур’ївський акацієвий ліс”. До зони будівництва “оборонної лінії” потрапляє також низка пам’яток природи: зоологічна пам’ятка природи “Кринківське поселення бобрів”, ботанічні пам’ятки природи “Вікові платани”, “Деревостій акації білої”, а також оголошені пам’ятками природи природні дуби, які є залишками літописної “Гілеї” в ДП “Збур’ївське ЛМГ”. Чорноморський заповідник першим в Україні і навіть колишньому СРСР отримав сертифікат біосферного заповідника ЮНЕСКО (1980).
Постраждає велика кількість надзвичайно цінних природних ділянок запроектованих до заповідання, зокрема це: національний природний парк “Долина курганів” (про нього ми писали раніше), заказники – “Кардашинське болото”, “Короводинський”, “В’яземський”, “Ягорлицький степ”, “Забарине”, “Вільхові Саги”, “Пилипцеві озера” (детальніше про проектовані ПЗФ Херсонищини – у нас на сайті).
Непоправна шкода буде завдана Європейській природоохоронній мережі, зокрема від російської агресії вже постраждали об’єкти Смарагдової мережі “Кінбурнська коса”, “Олешківські піски”, “Каховське водосховище”, “Нижній Дніпро”, “Дніпровсько-Бузький лиман” та Рамсарські водно-болотні угіддя “Дельта Дніпра” та “Ягорлицька затока”.
Через будівництво фортифікацій продовжують знищуватися популяції понад сотні видів, що підлягають міжнародній, національній та регіональній охороні, угруповання рослин, включені до Зеленої книги України, оселища резолюції 4 Бернської конвенції. Серйозної шкоди завдано угрупованням псамофітних (піщаних) степів, унікальних березових, дубових та осикових колкових лісів, заплавних та реліктовозаплавних вільхових лісів, справжніх та засолених лук, природних боліт та озер тощо.
Особливу небезпеку ці дії становлять для псамофітного степу. Ці унікальні ділянки є місцем зосередження багатьох рідкісних видів тварин та рослин. Деякі з них є ендеміками (такими, що ніде більше не зустрічаються). Серед рослин, наприклад, постраждають такі ендемічні види, як житняк пухнастоквітковий (Світовий Червоний список МСОП), береза дніпровська (Червона книга України), волошка короткоголова (ЧКУ) та інші. Не менш цінні піски і для тварин. Наприклад, сліпак піщаний зустрічається лише на Нижньодніпровських пісках, включений до Червоної книги України та визнається видом, що має високі шанси на вимирання на глобальному рівні (згідно із Світовим Червоним списком МСОП). Унікальний підвид ємуранчика звичайного – ємуранчик Фальц-фейна – також зустрічається лише тут. За оцінкою фахівців, приблизно 60-70% світової популяції степової мишівки Нордмана також зосереджена на Херсонщині, передусім на ділянках Чорноморського заповідника, на Олешківських пісках та в урочищах Саги. Серед раритетних комах, наприклад, саме на цю територію припадає значний відсоток вітчизняних популяцій таких видів: емпуза піщана, ірис плямистий, дибка степова, турун бесарабський, велетенський мурашиний лев західний, листовійка Медведєва, сатурнія мала, зегрис Евфема, кольпа Клюге, аноплій самарський, криптохіл червонуватий, стиз двокрапковий, стиз смугастий, церцеріс горбкувата, ктир велетенський та багато інших. Про те, що лише тут зосереджена вся світова популяція мурахи тапіноми кінбурнської ми вже писали.
Будівництво траншей, ДОТів та інших споруд паплюжить і без того мізерні ділянки степу, знищує природний рослинний покрив та дуже швидко руйнує шар гумусу, що призводить до розвіювання пісків. Не треба забувати про мережу піщаних доріг, якою пересуватиметься величезна кількість надважкої техніки (зокрема масивної техніки для риття самих окопів). Глибокі траншеї стануть смертельними пастками для наземних тварин – амфібій, рептилій, ссавців та безкрилих комах.
Значної шкоди буде завдано природній лісовій рослинності – залишкам літописної “Гілеї”. Відбувається масове вирубування дерев для укріплення позицій та опалення. Практично всі природні види дерев тут є рідкісними й підлягають охороні: береза дніпровська включена до Червоної книги України, а дуб звичайний, вільха звичайна та ясен високий – до Червоного списку Херсонської області.
Риття окопів може знизити рівень ґрунтових вод, що негативно вплине на вразливі природні екосистеми колкових лісів, саг і цілинних ділянок піщаних степів цієї території. Рівень земної поверхні нам морем тут настільки низький, що регулярно затоплюється нагінними морськими водами. Окопи, напевно, легко затопляться першим же морським нагоном. Проте це також сприятиме і ерозії тутешнього берега. Більше того, на глибині хоча б 1-1,5 метри окупантів вже чекає природний рівень води.
Однак і це не всі загрози. Активні бойові дії – це багаточисельні артилерійські та авіаційні обстріли військової техніки. Все це призведе до створення “місячного пейзажу” посеред заповідних степів. Чисельні вибухи не лише будуть вбивати червонокнижних тварин та рослин, а й стануть причиною пожеж всіма Нижньодніпровськими пісками. Будуть знищені природна степова рослинність заповідних урочищ та унікальні березово-дубові та вільхові ліси, а монокультурні посадки сосни будуть слугувати “паливом” для поширення пожеж. Херсонщина і за мирного життя зазнавала масштабних пожеж через недолугу практику “степового лісорозведення” у вигляді монокультур сосни. Але пожежі 2007 року – це ніщо в порівнянні з очікуваними масштабами пожеж та руйнувань.
Псамофітний, або піщаний, степ є мабуть найбільш вразливим варіантом степів, адже його дуже легко зруйнувати й перетворити на пустелю. Відновлення антропогенних пустель триває десятиліттями. Свідченням цьому є так звана Олешківська пустеля на Козачелагерській піщаній арені Олешківських пісків, яку зараз називають “найбільшою пустелею в Європі”. Процес її заростання триває вже понад 100 років, але ще дуже далекий до завершення. Діяльність російських військових може перетворити всі Нижньодніпровські піски на подібну антропогенну пустелю, але вже в десятки разів більшу, і тоді вже не буде сумніву, що ця пустеля буде найбільшою в Європі.
Особливо небезпечною виглядає перспектива військового звільнення запланованого росіянами укріпрайону. Щиро сподіваємось на талановиті рішення українських військових стратегів, що можуть звільнити південь України без значних пошкоджень території.
• Фото Arlot, CC BY-SA 3.0
