Повномасштабне вторгнення росії, розпочате 24 лютого 2022 року, призвело до окупації близько 18% території України. Поряд із руйнуванням інфраструктури та масштабними людськими втратами, війна завдала безпрецедентної шкоди природним екосистемам. Особливо вразливими виявилися території, що охороняються у межах національної системи природно-заповідного фонду (ПЗФ), адже саме тут зосереджені ключові фрагменти дикої природи степової, лісостепової та поліської зон України.
Тема впливу війни на ПЗФ неодноразово піднімалася українськими та міжнародними авторами. Проте більшість оцінок мали екстраполятивний характер і базувалися переважно на офіційних заявах Міністерства захисту довкілля України. В основі такого підходу лежало припущення, що всі заповідні території в зоні окупації автоматично втрачають природоохоронний статус, оскільки держава не може здійснювати там управління і контроль. Хоча юридично ця логіка є зрозумілою, вона не дозволяє відокремити реальні фізичні руйнування від формального статусу «окупованої території» та не дає змоги оцінити, чи відбувалися фізичні пошкодження екосистем узагалі.
У своєму дослідженні ми застосували інший підхід, метою якого стало отримання просторово точних даних, які дозволяють чітко відмежувати прямі фізичні руйнування від непрямих наслідків, таких як втрата управління, мінування та обмеження доступу до територій. Ще у 2022 році UNCG озвучували оцінку у 44% найбільш цінних природоохоронних територій, що постраждали або опинилися в окупації. Тоді йшлося насамперед про національні парки, біосферні та природні заповідники. Від цих оцінок, на жаль, ми не відмовляємось і з часом вони лише підтвердились новими фактами. Але про інші території ПЗФ жодних детальних даних не існувало. Сьогодні ж з’явилася можливість перейти від узагальнених заяв до точних кількісних показників, які можуть бути використані для планування відновлення та міжнародної оцінки збитків.
Методологія «зони випаленої землі»
Для моделювання наслідків війни використовувалося середовище QGIS та набір відкритих геопросторових даних. У модель були інтегровані межі об’єктів ПЗФ, карти фортифікаційних споруд, дані про динаміку лінії фронту, база даних бойових подій ACLED та супутникові знімки пожеж сервісу NASA FIRMS.
У результаті було створено інтегрований полігональний шар, який ми умовно назвали «зоною випаленої землі». У межах цього контуру природні екосистеми з високою ймовірністю були або повністю знищені, або зазнали таких деградаційних змін, що їхнє відновлення без тривалих спеціальних заходів є неможливим. Цей контур сформовано як просторову суму кількох ключових факторів впливу, зокрема зафіксованих бойових дій, зон будівництва фортифікацій, територій, затоплених унаслідок руйнування Каховської ГЕС, а також так званої «сірої зони» — смуги, в межах якої лінія фронту неодноразово змінювалась протягом повномасштабної війни. Для кожного з цих факторів у моделі застосовувалися буфери їх імовірного впливу на біорізноманіття, визначені експертною оцінкою.
Окремі фактори не включені до моделі
Очевидним є питання щодо мінування та пожеж. Хоча ці чинники безперечно впливають на стан екосистем, на стартовому етапі моделі вони не використовувалися як окремі просторові шари. Міни, попри смертельну небезпеку для людей і копитних тварин, фактично не завдають прямої шкоди більшості компонентів екосистем до моменту вибуху. Їхній основний вплив полягає в блокуванні можливостей охорони територій, гасіння пожеж і контролю за порушеннями, тобто вони виступають радше джерелом непрямих, ніж прямих екологічних наслідків. Крім того, достовірні карти мінних полів відсутні, а публічні оцінки часто автоматично зараховують до замінованих усі окуповані або прифронтові території, що суттєво перебільшує реальні масштаби проблеми. Тож якісно врахувати цей фактор неможливо і важко вирішити, якою є його роль для екосистем.
Типовий вигляд території в районі «зони випаленої землі»
Пожежі є ще складнішим чинником. Вони справді становлять серйозну загрозу для екосистем, однак не завжди мають військове походження. Особливо це стосується випадків, що фіксуються далеко від лінії фронту. Дистанційно визначити причину займання в більшості випадків неможливо, тому було застосовано інший підхід. Усі пожежі, зафіксовані супутниками NASA FIRMS у межах «зони випаленої землі», вважалися такими, що мають військове походження, адже на цих територіях практично відсутня господарська діяльність, і джерелом займання могли бути лише бойові дії або боєприпаси. Водночас пожежі на окупованих, але віддалених від боїв територіях не автоматично відносилися до наслідків війни.
Просторова класифікація постраждалих територій
Розроблена геопросторова модель дозволила вперше розділити всі території ПЗФ України на кілька принципово різних категорій. Частина об’єктів потрапила безпосередньо до «зони випаленої землі» (зона активних бойових дій і обстрілів). Інша частина перебувала під тимчасовою окупацією, але поза прямою зоною бойових дій, що призвело до втрати управління та потенційного мінування. Окрема група представлена деокупованими територіями, які формально перебувають під контролем України, але залишаються обмеженими в управлінні через мінну небезпеку та наявність боєприпасів. Також виділено території, які, за результатами моделювання, не зазнали значних ушкоджень.
Територія НПП «Кремінські ліси»
Така класифікація має принципове значення, оскільки вперше дозволяє відокремити реальні фізичні руйнування екосистем від непрямих управлінських та безпекових обмежень — аспекти, які раніше не враховувалися в офіційній статистиці.
Кількісні результати
Результати аналізу показали, що до «зони випаленої землі» потрапило 1314 об’єктів ПЗФ з понад 8500 існуючих в Україні. Серед них 885 територій зазнали впливу воєнних пожеж, а 98 об’єктів були порушені внаслідок будівництва фортифікаційних споруд. Важливо, що «зона випаленої землі» охоплює весь період повномасштабної війни, тому частина цих територій на сьогодні залишається окупованою. Це означає, що у межах цієї зони можуть перебувати як окуповані, так і деокуповані, а також формально підконтрольні Україні ділянки.
Станом на тепер 528 об’єктів ПЗФ залишаються на тимчасово окупованих територіях, тоді як 828 об’єктів розташовані на деокупованих землях, але все ще обмежені в реалізації повноцінних охоронних заходів через мінну небезпеку та наявність нерозірваних боєприпасів.
Вперше замість загальних декларацій були отримані точні кількісні показники. Хоча модель не є ідеальною та потребуватиме подальших уточнень, вона вже дала змогу оцінювати шкоду не лише на рівні областей чи районів, а й для кожного конкретного об’єкта ПЗФ, що є критично важливим для планування заходів з відновлення.
Практичне значення та перспективи
Отримані результати формують основу для розробки програм відновлення природоохоронних територій. Вони можуть використовуватися як доказова база в міжнародних судових процесах щодо компенсації шкоди довкіллю. Крім того, наявність точних просторових даних дає змогу визначати пріоритети: де необхідне першочергове розмінування, де доцільно негайно розпочати екологічний моніторинг, а де варто готуватися до тривалого природного відновлення шляхом сукцесії.
Досвід цієї роботи демонструє, що ГІС-технології та дистанційне зондування стали фактично єдиним ефективним інструментом оцінки воєнної шкоди в умовах, коли польові дослідження неможливі. Модель «зони випаленої землі» дозволяє чітко відрізнити прямі фізичні руйнування від опосередкованих впливів і формує фундамент для майбутньої державної та міжнародної політики відновлення заповідних територій.
Підготовлено за фінансової підтримки МБО “Екологія – Право – Людина” в рамках реалізації проєкту TEDJusticeROL.
