Сучасна історія заповідання в районі колишнього заповідника «Конча-Заспа»

Передісторія

Територія нерестовища озер Конча і Заспа знаходилась під охороною Київського відділу Російського товариства рибництва та риболовства до 1917 року. У 1921 році територія рибної станції була оголошена «Державним рибним заповідником «Конча-Заспа».

У «Конча-Заспі» керувались уявленнями про активний менеджмент: узимку 1931 року в озерах заповідника щодня прорубували ополонки. У той час, як у всій Київській окрузі кількість риби на весну меншала приблино вдвічі, у Заповіднику її кількість помітно зростала. Боротьба з придухою супроводжувалась детальним вивченням поведінки та стану риби різних видів. Тут працювала науково-дослідна станція, бібліотека і музей. А з 1927 року в заповіднику розпочали кільцювати птахів.

Крах заповідника відбувся 1933 року, коли вийшла постанова «Про злиття заповідників «Конча-Заспа і Лісостепового». Так був створений новий Середньодніпровський заповідник. Науковці заповідника не мали можливості вести роботу у його віддаленій частині – у «Конча-Заспі», тому наукова робота тут фактично припинилась. З 1934 року після переміщення столиці з Харкова до Києва в «Кончі-Заспі» почалось будівництво урядових дач. «Конча-Заспу» вивели зі складу Середньодніпровського заповідника та передали на баланс Господарському відділу ВУВЦК. Заповідник «Конча-Заспа» перестав існувати…

Про ліквідацію заповідника

Після перенесення столиці до Києва заповідник став популярним об’єктом заміських екскурсій. В останні роки роботи екскурсії до заповідника стали важливим атрибутом наукових та громадських конференцій і навіть урядових з’їздів [1].

Окрім того, ліквідації заповідника на користь державних дач сприяли географічні умови і логістичні обставини:

1. Мальовничий ландшафт з оглядовою точкою на високому березі оз. Конча.
2. Наявність інфраструктури (в заповіднику обладнали будівлі в районі північної околиці озера Заспа).
3. Близькість до Києва. Водночас до заповідника можна було потрапити лише моторним човном з Києва – була можливість контролювати відвідування території.
4. Природний захист ділянки, обраної для урядових дач. Ідеться про місце з оглядовим майданчиком на високому березі. Зі сходу дачі були обмежені озером Конча (глибиною до 13 метрів). Із заходу ділянка оточувалась лісами Вітяно-Трипільського лісництва [2].

Скасування заповідника пов’язане помилково було б вважати, що дачі збудували на місці заповідника. Вірогідно, ліквідація заповідника була необхідна саме для зменшення відвідуваності території навколо майбутніх дач і урядового санаторію. Адже на початку 1930-х в заповіднику працювала адміністрація, науковий штат, рибна станція; його територія була полігоном наукової роботи багатьох академічних інституцій [3].

До природно-заповідного фонду «Конча-Заспа» почала частинами повертатись лише через 63 роки. З 1997 року розпочинається новітня історія заповідання земель «Конча-Заспи». До 2020 року на місці колишнього заповідника або поряд з ним було створено 8 нових територій природно-заповідного фонду, одна з яких на цей час ліквідована, а 7 залишаються чинними. Спробуємо розібратись, чому нові заповідні об’єкти створювались на місці інших, існуючих раніше.

 

Заказник «Лівий берег озера Конча»

Заказник «Лівий берег озера Конча» був оголошений 1997 року на площі 80 га.

Заказник розтягується вузькою смугою вздовж берега озера. Державні дачі найвищих посадовців досі розміщені на протилежному від заказника, високому березі озера Конча. Тут знаходяться маєтки президентів Кравчука, Кучми, а тепер і Зеленського. За даними ресурсу «Українська правда», на державному утриманні в «Конча-Заспі» перебувають колишні прем’єри та спікери: Марчук, Мороз, Ткаченко, Кінах, Єхануров, Азаров, Литвин. Задля безпеки вздовж всього «елітного кварталу» з іншого боку озера оголосили заказник та оточили його колючим дротом. На території розмістились будиночки охорони, вольєри з собаками, прожектори. Саме ця частина колишнього заповідника через свою важкодоступність завжди була найбільш збереженою. На цей час тут можна спостерігати природне поновлення дубу, поряд з тим, що вік найстарших дерев сягає 500 років. Фактично, територія заказника є справжнім пралісом. І від санітарних рубок ця територія збереглась винятково завдяки «президентському» колючому дроту.

Будинки охорони та вольєри для сторожових собак у заказнику навпроти урядових дач. Фото А. Плига, 2018 р.У 2010 році розпорядженням Обухівської РДА всупереч вимогам законодавства в приватну власність 23 громадян безоплатно відведено земельні ділянки загальною площею 41,6 га. У подальшому ці «підставні» особи відчужили отримані ділянки на користь третіх осіб, з відповідним їх поділом та об’єднанням. Так, увесь масив незаконно відведених земель опинився у власності чотирьох фізичних осіб, наближених до одного з колишніх народних депутатів України.

 

Заказник «Острів Жуків» (1999, чинний)

Найбільшим з усіх став ландшафтний заказник місцевого значення «Острів Жуків» 1999 року [4]. До складу Заказника увійшов сам острів Жуків і ділянка правобережної заплави р. Дніпро від самого острова до південної межі м. Києва.

На момент створення заказника «Острів Жуків» у розробників наукового обґрунтування не було технічних можливостей обрахувати точну площу створюваного заповідного об’єкту. Через це ні в науковому обґрунтуванні, ні у відповідному рішенні Київради площу заказника не вказали. Указана вона була лише на карті, що додавалась до обґрунтування, – 1630га. Оригінал карти довгий час переховувався Державним управлінням екології та природних ресурсів у Києві. Усюди фігурували лише копії цієї карти, де була замальована одиничка, що створювало нову хибну площу «630 га». Оригінал карти нам вдалось побачити лише коли авторові довелось бути свідком в одній з гучних кримінальних справ проти Київської міської ради (у 2016 році).

Утім, відсутність вказівки площі Заказника в рішенні про його створення досі не винесені в натуру. Як і багато інших природно-заповідних об’єктів, «Острів Жуків» відсутній у Державному земельному кадастрі.

Цікаво, що вже існуючий на той момент «Ландшафтний заказник на лівому березі озера Конча» не вирізали зі складу нового заказника «Острів Жуків» і навіть зазначили пунктиром на карті нового заказника. Це вкотре вказує на «особливий» статус «президентського» заказника.

Роком пізніше після створення заказника, який включив усі землі правобережної заплави від Києва і до Козина в районі південної околиці столиці почався масовий гідронамив в заплаві Дніпра та будівництво елітних житлових будинків. Вартість земельних ділянок тут стала вищою ніж на південному узбережжі Криму і продовжує зростати досі. Створюючи Заказник двома роками раніше, київські чиновники не могли знати, як дорого коштуватиме тут земля через лічені місяці. Та забудувати заплаву Дніпра в межах Києва, де вже був створений заказник «Острів Жуків», було непросто. Тоді окремі посадовці КМДА вирішили скоротити площу заказника «Острів Жуків». Для цього знайшли формальну причину – відсутність числової вказівки площі в рішенні Київради №147/649 від 02.12.1999 р.

Початок плутанині поклало Державне управління охорони навколишнього середовища у м. Києві, яке підготувало охоронне зобов’язання щодо заказника «Острів Жуків» на площу 630 га. Цю ж неправильну площу вказали й у Положенні про Заказник – через 4 роки після прийняття рішення про заповідання.

При виданні Атласу природно-заповідного фонду Києва Держуправлінням ОНПС у м.Києві, площу заказника скоротили ще більше – до 361 га. Поки Держуправління екології нагнітало думку про необхідність встановити начебто не існуючі межі заказника, на його території було прийнято низку рішень про надання земельних ділянок. Загалом, з 2006 до 2008 року 100% території заказника «Острів Жуків» була передана кооперативам забудовників.

 

Заказник «Острови Ольжин та Козачий» (1999, чинний)

Формальною причиною створення заказника стала колонія сірих чапель, розміщена на заболочених ділянках між островами. У 2003 році відносно заказника «Острови Ольжин та Козачий» також було видане дивне охоронне зобов’язання: воно було оформлене на директора Київського еколого-культурного центру В.Борейка із зазначенням його як землекористувача[5]. Заказник чинний.

Разом заказники «Острів Жуків» та «Острови Ольжин та Козачий» охопили всю правобережну заплаву Дніпра в межах Києва, які на півдні межують безпосередньо з смт. Козин, згідно з межами Києва 1936 р.

Регіональний ландшафтніий парк «Голосіїв» (2003, ліквідований)

Колишні регіональні ландшафтні парки «Голосіївський» та «Голосіїв» — попередники сучасного національного природного парку «Голосіївський». На початку 90-х планувалося, що НПП поширюватиметься не лише на Київ, а й на Київську область, матиме площу 65 000 га і простягнеться на південь до с. Витачів. 1993 року було подане офіційне клопотання про необхідність створення НПП «Голосіївський». Клопотання підготувала й подала ГО «Зелений світ» [6]. Користувачі та власники проектованих до НПП ділянок дали згоду на входження до нього. 1994 року рішенням Київради під створення НПП зарезервовано всі землі на площі 11 тис. га [7].

До зарезервованих земель увійшла вся площа правобережної заплави Дніпра на півдні Києва. Це рішення є чинним і свідчить, що 100% сучасних заповідних територій в зоні «Конча-Заспи», що будуть описані нижче, – зарезервовані для включення в нацпарк «Голосіївський». Міська рада підтримувала ідею створення великого заповідного об’єкту,

але наполягала, щоб це був РЛП, що функціонально є аналогом нацпарку, але є об’єктом місцевого значення і підпорядковується Київській міській державній адміністрації. Проект створення переробили з НПП на РЛП. Площа РЛП склала лише 1009,3 гектари і поглинула всі проектовані до національного природного парку лісові урочища, що розташовувалися в забудованій частині Голосіївського району Києва. Жодної ділянки в зоні «Конча-Заспи» не увійшло.

У 2003 році депутати Київської міської ради прийняли нове рішення «Про створення першої черги регіонального ландшафтного парку «Голосіїв», яким РЛП «Голосіївський» перетворюють на «1 чергу РЛП «Голосіїв» [8]. Це означає, що з 1009,3 тис. га площа зросла до 5 600 га.

2006 року Київська міська рада прийняла рішення про погодження створення на землях м. Києва саме Національного природного парку «Голосіївський» [9].

Таким чином, завдяки статусу РЛП, з 2003 по 2006 рік в зоні «Конча-Заспи» додатково охоронялись 269 га на Жуковому острові.

 

Заказник «Заплавний» (2003, 2004, чинний)

Заказник у 2003 році створила Київська обласна рада в адміністративних межах Козинської сільради Обухівського району Київської області. Заказник мав площу понад 52 га. Заказник пережив кілька трансформацій. Рішенням від 2004 року Київська обласна рада розширила його територію, включивши до його складу острів Ольжин і околиці оз. Заспа (на цей час повністю замиті гідронамивом), а рішенням №61-12- XXIV вилучила з неї ділянку площею 42 га південніше оз.Заспа. 2004 р. було прийнято нове рішення, яким до складу заказника «Заплавний» включили острів Ольжин, що знаходиться в межах Києва і має в Києві статус ландшафтного заказника «Острови Ольжин та Козачий», та виключивши зі складу «Заплавного» ділянку 42,0 га (майже вся територія, що входила в заказник початково). Цим же рішенням були змінені межі іншого заказника «Обухівський», розміщеного неподалік, на користь забудовників.

Оновлений заказник отримав площу 213 га. Автори наукового обґрунтування – завідуюча міжвідомчою комплексною лабораторією наукових основ заповідної справи НАН України та Мінприроди Т. Андрієнко та директор наукового центру заповідної справи Мінприроди М. Клєстов [10] (вони ж підготували обґрунтування щодо вилучення частини заказника «Обухівський» під забудову) [11].

Складно не помітити, що заказник створено на території Києва! Він повністю перетинається площами із заказниками «Острів Жуків», «Острови Ольжин і Козачий» та «Ландшафтним заказником на лівому березі оз. Конча». На диво його межі збігаються з намірами забудови згідно з рішеннями Козинської сільської ради і він фактично проводить північну межу над ділянками, які влада смт Козин роздала під забудову на території Києва.

Для узаконення самозахоплення земель Києва Козинською сільською радою було прийняте рішення Київської обласної ради, яке засвідчує приналежність земель новоствореного заказника до меж Київської області. Охоронне зобов’язання на заказник було виписане на голову Козинської сільської ради В. Горобець і навіть підписане нею того ж дня, 1 квітня 2003 року [11], коли був створений Заказник «Заплавний»! 6 травня було оформлене Положення [12] (хоча Положення мало передувати охоронному, а не навпаки). Виходить, Київська обласна рада спробувала оформити земельну ділянку в межах Києва швидше, ніж це зробить влада Києва (а як ми знаємо, саме вона не поспішала виносити в натуру межі заказника «Острів Жуків», бо шукала шляхи їх скоротити). Здійснюючи фактично рейдерський наступ на територію столиці, обласна рада перестраховувалась, приймаючи рішення фактично про створення заказника, а не наприклад, про забудову. Насправді ж, створення заказника означало, що Київська область закріпила за собою територію, що до цього вважалась спірною. І закріпивши її створенням заказника в кількох кілометрах північніше реальної межі Києва і області, обласна рада залишила «в тилу» заказника території, роздані під забудову Козинською сільською радою.

Регіональний ландшафтний парк «Дніпровські острови» (2004, чинний)

У 2004 році Київська міська рада створила регіональний ландшафтний парк «Дніпровські острови» [13], що складається з земель у підпорядкуванні КП «Плесо». Автор обґрунтування – директор КП М. Щепець. Пізніше, проект створення РЛП замовили розробити дійсно кваліфікованій команді фахівців.

Рішенням Київської міської ради 2004 року, 1214,99 га 36 островів у Києві були оголошені регіональним ландшафтним парком. До складу РЛП були включені раніше створені природоохоронні об’єкти: загальнозоологічний заказник «Острови Козачий та Ольжин» і ландшафтний заказник «Муромець-Лопуховате».

За рішенням Київради, КП «Плесо» доручалося здійснити розробку проекту організації РЛП: розробити зонування РЛП, утворити адміністрацію. Сьогодні, через 16 років після створення РЛП, його адміністрації досі не існує, РЛП жодним чином не функціонує як територія ПЗФ, не має штату охорони.

2013 року ці території увійшли до складу Голосіївського НПП.

Заказник «Жуків острів» (2007, юридичний статус не визначено)

2007 року Київська міська рада прийняла рішення «Про питання створення ландшафтного заказника «Жуків острів», яким визначене існування в Голосіївському районі м. Києва заказника площею 196 га. Автори проекту планували завершити процес дестабілізації уявлень про межі заказника. Проте вони припустились низки помилок. По-перше, для скасування природно-заповідного статусу території, потрібно підготувати наукове обґрунтування, що ця територія більше не має природної цінності. Такого обґрунтування наразі немає і бути не може, адже територія о.Жуків з моменту створення на ній Заказника у 1999 р. і досі цінності не втратила.

По-друге, проект рішення не погоджувався ні Постійною комісією, ні Держуправлінням ОНПС.

По-третє, нове рішення жодним чином не згадує рішення 1999 року і тим більше не скасовує його і не вносить в нього змін. А враховуючи, що рішення 2007 року називає заказник «Жуків острів», як це зазвичай вживається при обговореннях, то виходить, що юридичних підстав вважати, що це рішення визначає межі заказника «Острів Жуків» 1999 р., немає. Цю позиції згодом в судовому порядку довели юристи ГПУ.

Прокуратурою Києва 2008 р. було подано Позовну заяву до Господарського суду м.Києва, з вимогою скасувати рішення Київради №162/1996.

На момент подання позовної заяви не було відомо, що 1 жовтня 2007 року Київською міською радою було прийнято низку рішень, згідно з якими територія заказника була роздана 15-м користувачам під житлову забудову. У назвах всіх рішень не фігурує жоден термін, що вказував би на розташування ділянок на острові Жуків або просто в заплаві

Дніпра. З назв рішень видно, що ділянки роташовуються «на 21 км Столичного шосе», «на 16 км Столичного шосе» тощо. Усі рішення виносились з голосу, тому ні в кого не було можливості вивчити їх текст. Така можливість з’явилась лише 31.03.2008 р., через півроку після їх прийняття, коли частину прийнятих рішень опублікували в газеті «Хрещатик» (ділянку 196 га / «Жуків острів» / також віддали котеджному кооперативу «Житловий рай»). Припускаємо, що їх опублікували лише через те, що з боку виборчого Блоку Віталія Кличка подано позов до Шевченківського районного в м. Києві суду з вимогою скасувати всі земельні рішення від 1 жовтня (загалом – 150 рішень). Суд призупинив дію всіх рішень Київради. Це надало можливості прокурорам підготувати позови по окремих ділянках в межах заказників. До цього часу переважну більшість ділянок повернули до складу заказника в судовому порядку.

Заказник «Конча-Заспа» (2020, чинний)

Найбільшою несподіванкою стало прийняття 2020 року Київською міською радою рішення про створення заказника «Конча-Заспа» площею 579,7 га. Охоронне зобов’язання щодо цього заказника також видане на ГО «Київський еколого-культурний центр». Заказник повністю перекрився площами з існуючими заказниками «Острів Жуків» і «Острови Ольжин і Козачий» (які також готувались цією ГО) . Тобто автори клопотання і навіть охоронного зобов’язання свідомо пролобіювали створення нового заказника поверх вже існуючих і отримали на цю територію вже друге охоронне зобов’язання. Так у зоні колишнього заповідника «Конча-Заспа» утворилось 7 чинних територій ПЗФ, що різною мірою перекриваються просторово.

Джерела:

[1] Полонська-Василенко Н.Д. Українська академія наук: Нарис історії. – С.76.

[2] * На той час лісовий масив був майже недоступний транспорту: сучасних доріг на той час не було і весь лісовий масив був островом між руслом Дніпра і бічним його рукавом, який в наш час практично осушений і забудований. Нагадуванням про колишній другий рукав Дніпра є високий берег річки, що тепер знаходиться далеко від основного русла на захід і височіє в районі сіл Лісники, Ходосівка, Підгірці.

[3] Шарлемань, Н. Госудаpственный заповедник «Конча-Заспа» // Пpиpода и социалистическое хозяйство. — 1931. — T.: ІV, № :1/3. — С. 20-23

[4] Рішення Київської міської ради №147/649 «Про оголошення природних об’єктів пам’ятками природи та заказниками місцевого значення у м. Києві» від 2 грудня 1999 року // Архів О.Василюка. Фонд «Матеріали про природно-заповідний фонд м. Києва»

[5] Міністерство екології та природних ресурсів України. Охоронне зобовязання №4-2-10 відф 17.11.2003 // Архів О.Василюка. Фонд «Матеріали про ПЗФ м.Києва».

[6] Коробко М., Михалко М. Клопотання про створення національного природного парку «Голосіївський». Лист Української екологічної асоціації «Зелений світ» №165/6б від 18.05.1993 року до Верховної ради України, Кабінету Міністрів України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища України // Архів О.Василюка. Фонд «Матеріали про природно-заповідний фонд м. Києва

[7] Рішення Київської міської ради №14 від 17.02.1994 року «Про створення, резервування та збереження територій і об’єктів природно-заповідного фонду в м. Києві» // Хрещатик, 7.04.1994.

[8] Рішення Київської міської ради №334/1209 від 23 грудня 2003 року “Про стоврення першої черги регіонального ландшафтного парку «Голосіїв» // Архів О.Василюка. Фонд «Матеріали про природно-заповідний фонд м. Києва

[9] Рішення Київської міської ради від 02.03.2006 Про погодження проекту створення в межах м. Києва Національного природного парку з робочою назвою «Голосіїв» // Архів О.Василюка. Фонд «Матеріали про природно-заповідний фонд м. Києва

[10] Андрієнко Т.Л., Клестов М.Л. Наукова характеристика території ландшафтного заказника місцевого значення “Заплавний” в Обухівському районі Київської області, 2003 р. // Архів О.Василюка. Фонд “Матеріали про ПЗФ Київської області”.

[11] Охоронне зобов’язання на заказник «Заплавний» від 1.04.2003 року // Там само

[12] Положення про заказник «Заплавний» від 6.05.2003 року // Там само

[13] Рішення Київської міськради від 23 грудня 2004 року № 878/2288 «Про створенян регіонального ландшафтного парку «Дніпровські острови» // Архів О.Василюка. Фонд “Матеріали про ПЗФ м.Києва”.