Скільки степів залишилось в ОТГ Вознесенського та Веселинівського районів?

“За добро, що робив я у світі, за усі муки й жалі я воскресну в тридцятім столітті і пройдусь по коханій землі” – слова відомого українського археолога Бориса Мозолевського. Ця людина найбільш відома знахідкою скіфської пекторалі в кургані Товста Могила на Дніпропетровщині. І де, як не в рідних краях, Борис Мозолевський міг полюбити степ: у 40-их роках минулого століття степи простягались навколо с. Миколаївка Веселинівського району. Якби Борис Мозолевський опинився хай не в тридцятому, а хоча б у нашому двадцять першому столітті й пройшовся рідною землею, що б він побачив? Імовірно, пустелю! Знищення степу, разом із курганами , яке відбувається сьогодні, є найбільшим злочином проти природи XXI століття.

Веселинівський та Вознесенський райони Миколаївської області повністю розташовані в межах Степової зони. Проте реальна площа тамтешніх степів незначна. Станом на 2020 рік вона становить 7,7% від площі цих районів. З них мало порушені степи займають орієнтовно 2%, решта – пасовища та сіножаті, що різною мірою деградували від перевипасу та випалювання рослинності в минулому або ж навпаки – переживають т. зв. мезотифізацію після припинення випасу. В обох випадках степів значно менше ніж може навіть здатись на перший погляд.

У останні роки частка збережених степовів постійно зменшується через нові нові випадки розорювання, забудову сонячними електростанціями тощо. Протягом останніх 2 років ми обстежили степові ділянки у Веселинівському та Вознесенському районах, закартографували зустрічі видів рослин і тварин, занесених до Червоної книги України, а також провели аналіз супутникових знімків за різні роки, щоб відстежити скільки степів зникло останнім часом і по якій причині.

Природні степові оселища в досліджених нами районах це представлені передусім т.зв. петрофітні степи на кристалічних породах або карбонатних субстратах у долинах річок Південний Буг та Мертвовод,, справжні різнотравно-типчаково-ковилові степи та лучні степи на чорноземах. Крім того, уздовж долини р. Південний Буг можна зустріти і степи на піщаних аренах, хоча вони майже не збереглися.

Незважаючи на наявність цінних природних територій, і навіть проектованих для створення заказників, більша частина степів у межах обох районів не перебуває під охороною. Так, наприклад, у межах Веселинівського району лише 140,4 га входять до природно-заповідного фонду, а це лише 1,3% від площі степів, що збережені на території району. У Вознесенському районі цей показник становить відповідно 1567 га або 38,8% від площі природно-заповідного фонду або 15% від площі степів району. Значна частина охоронюваних степів представлена кам’янистими степами, які краще представлені, ніж степи на чорноземах, що наразі найбільше страждають від незаконних та самовільних розорювань. Саме різнотравно-типчаково-ковилові та типчаково-ковилові степи зазнали особливо помітних змін під впливом діяльності людини. Розташовані в межиріччах на ях – плакорах з багатими чорноземними ґрунтами, вони виявилися найбільш придатними для сільськогосподарського виробництва. І оскільки більшість з них понад як на 95% розорані в минулому столітті, то їх залишки збереглись лише на крутих степових схилах, які наразі, незважаючи на пряму заборону земельного законодавства, самовільно розорюються або навіть надаються у власність громадян, хоча оранка схилів від цього не стає законною. Представленість у межах територій природно-заповідного фонду справжніх різнотравно-типчаково-ковилових степів на чорноземах дуже низька. Цей тип степів найкраще зберігся у ландшафтному заказнику «Черталківський» – 159,02 га (Вознесенський район, Прибужанівська об’єднана територіальна громада). До речі і частину цього заказника також незаконно переорали.

Ми провели ретроспективний аналіз супутникових знімків різних років. Це дозволило зрозуміти, що порівняно нещодавно тут було значно більше степових ділянок, ніж зараз.

Станом на 2020 рік у межах ОТГ частка степів становила близько 12% площі громади. На початок 2020 року ця цифра становить 3.5 % площі ОТГ. Тобто за 20 років знищено 70% степів (пасовищ). У Прибужанівській ОТГ степи охороняються лише в ландшафтному заказнику “Черталківський”, який також був пошкоджений самовільною оранкою.

Станом на 2012 рік у межах Веселинівської ОТГ площа степів становила близько 14.5% площі громади. На 2020 рік ця цифра становить 8.5% площі громади. Під охороною степові ділянки перебувають в межах громади в заказнику “Каньйон річки Чичиклія”, що становить всього 1.6% від збережених степів.

Станом на 2012 рік в межах Олександрівської селищної ОТГ степи займали близько 12.7 % площі громади. Станом на 2020 рік степистість Олександрівської ОТГ зменшилася до 9.1%. Було додатково розорано більше 1000 га степів. В Олександрівській ОТГ наразі охороняється найбільше степових екосистем: тут знаходяться території НПП “Бузький Гард”.

Станом на 2012 рік 13% площі Дорошівської ОТГ займали степові ландшафти. У 2020 році степистість громади зменшилася до 8.6%. Майже 1500 га було розорано та забудовано СЕС протягом 8 років. Частка охоронюваних степів у Дорошівській ОТГ дуже мізерна – близько 35 га, що входять до ПНДВ “Михайлівський степ”.

Станом на 2012 рік степи в межах Бузької ОТГ займали близько 9.5%. Станом на 2020 рік 7.5% площі громади є степовими ділянками.

Станом на 2012 рік степистість громади становила 9.5%. У 2020 році степистість зменшилася до 8.5%. Незначна розорюваність Вознесенської міської громади пов’язана зі специфічним ландшафтом ділянок, де збереглися степи.

Збереження залишків природи сьогодні впливатиме на економічний потенціал громад у найближчому майбутньому, а також на рівень життя та здоров’я місцевих жителів. Саме тому ми відправили звернення до громад цього регіону з обґрунтуванням доцільності створення заказників за рахунок залишків степів, запровадження сталого використання земель, зокрема із застосуванням її консервації.

Сподіваємося, що наш діалог буде конструктивним, а можливість збереження останніх степових ділянок Вознесенського та Веселинівського районів буде використана.

Автор Віктор Скоробогатов