В Україні поширене уявлення, що наші ліси безповоротно вирубуються та зникають. Цій темі присвячене не одне журналістське розслідування, однак ця думка лише частково правдива. Якщо взяти офіційну статистику, то зовсім не важко встановити – ліси займають близько 16% території країни, і це число є сталим вже багато років. Протягом останніх десятиліть випадки, коли ліс був зрубаний та не відновлений – виняткові.
Звісно, колись українські ліси займали набагато більші площі, проте на їх місці постали поля та інші рукотворні об’єкти. То як же відновити історичні українські ліси?
Найбільш поширена відповідь: висадити їх заново. Однак висадка дерев – це доволі коштовно, а молоді дерева ще й потребують постійного догляду та охорони. Більше того, потрібно бути досить прискіпливим у виборі виду дерева, а також у виборі місця висадки. Більше про висадку дерев можна дізнатись тут.
Мало хто знає, що є і більш простий спосіб покращити ситуацію з українськими лісами. Його назва – самосійні ліси.
Що взагалі таке ці “самосійні ліси”? Після розпаду Радянського Союзу і ліквідації та реорганізації колгоспів тисячі гектарів колгоспних полів та пасовищ були закинуті через нестачу коштів на їх використання. Переважно це стосувалось малопродуктивних земель, у першу чергу піщаних грунтів на Поліссі та кам’янистих ділянок у Карпатах. На тих полях, які межували з лісом, почали з’являтися молоді сосни та ялини, берези, осики, буки. Природа почала брати своє, і тепер на місці колишніх полів – 20-30-річні повноцінні ліси. Частина таких ділянок має власників, але більша частина досі знаходиться у державній чи комунальній власності у складі “земель запасу” (земель, не наданих у власність чи користування).
Знищений (передній план) та ще існуючий (задній план) самосійний ліс
Самосійні ліси також часто називають “необлікованими лісами”, адже лісом юридично вони не вважаються. Згідно з чинним законодавством, усі землі в Україні належать до однієї з великих категорій, залежно від їх призначення. Прикладами таких категорій можуть слугувати “землі сільськогосподарського призначення”, “землі громадської забудови”, “землі транспорту” тощо. Переважна більшість лісів України належить до “земель лісогосподарського призначення”, ще частина розкидана між природоохоронною та іншими категоріями.
А от самосійні ліси вважають землями сільськогосподарського призначення, тому де-юре вони – поля та пасовища, і під час підрахунку українських лісів аж ніяк не враховуються.
І хоча Лісовий Кодекс декларує, що “усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави”, самосійні ліси на сільськогосподарских землях фактично беззахисні.
Вирубка самосійного лісу, Чернігівська область
Коли у поля чи пасовища таки з’являється господар – чи то шляхом оренди паю, чи то шляхом купівлі на аукціоні права оренди – самосійні ліси зникають під ударами сокири, а на їх місці знову з’являються поля.
Точні дані про площі самосійних лісів відсутні, проте окомірно мова може йти про сотні тисяч гектарів.
Збереження самосійних лісів надзвичайно важливе. По-перше, самосійні ліси мають природне походження, а значить є набагато більш стійкими до дії несприятливих факторів, порівняно зі штучними лісами.
По-друге, самосійні ліси часто поєднують лісові масиви, які в минулому були “розірвані” полями чи пасовищами. Процес такого розриву називається “фрагментацією” і негативно впливає на тварин та рослин, які мешкають у лісах.
По-третє, молоді дерева найкраще накопичують вуглець з атмосфери – головну причину зміни клімату. Збереження самосійних лісів і надання їм статусу лісу з юридичної точки зору могло б суттєво сповільнити темпи глобального потепління, викликаного людською діяльністю. Для прикладу, один гектар молодого сосново-березового лісу поглинає більше двох тонн вуглецю щорічно. Якщо припустити, що площа самосійних лісів – близько 200 тисяч га, то щорічно матимемо більше 400 тисяч тонн поглинутого вуглецю або 1 466 000 тонн поглинутого вуглекислого газу. Очевидно, що збереження самосійних лісів є необхідним для досягнення цілей Паризької угоди, ратифікованої Україною в 2016 році. Тим паче, що боротьба зі зміною клімату все частіше з’являється в інформаційному просторі всього світу – взяти хоча б надихаючий приклад шведської школярки Грети Тунберг.
А ще вирубка самосійних лісів на малопродуктивних піщаних грунтах сприяє ерозії та зникненню родючого шару грунту – достатньо подивитись як виглядають такі поля, наприклад, на Поліссі.
Соняшникове поле на місці самосійного лісу, Чернігівська область
Усі минулі роки проблема самосійних лісів постійно озвучувалась, але реальні кроки з її вирішення на центральному рівні так і не були здійснені. Хоча на регіональному рівні проблему добре розуміють: наприклад, Рівненська ОДА нещодавно розпочала інвентаризацію самосійних лісів.
Але одна лише інвентаризація проблему не вирішить – чинна процедура передачі самосійних лісів у користування державних лісогосподарських підприємств дуже складна й витратна.
Бо для того, аби державне (!) підприємство (лісгосп) отримало в користування державний (!) ліс на державних землях сільськогосподарського призначення в інтересах держави (!), воно повинно сплатити значну суму за послуги з розробки проекту землеустрою. А в окремих випадках ще й відшкодувати втрати сільськогосподарського виробництва.
Держгеокадастр та місцеві органи влади зацікавлені скоріше в тому, аби земля використовувалась в сільському господарстві, а не в лісовому: це дає більш швидкі прибутки в короткочасніій перспективі.
Приватному ж власнику самосійного лісу простіше його вирубати, бо йому так само треба знайти кошти на зміну цільового призначення. Прибуток з молодого лісу, за умови ведення лісового господарства за звичайними нормативами, він зможе отримати в кращому випадку через кілька десятків років.
Так виглядють самосійні ліси на супутникових знімках, Київська область . Ділянка по центру знімку виставлена на аукціон як ділянка сільсьгосподарського призначення – і скоро на місці дерев зростатиме кукурудза чи соняшник.
Як врятувати самосійні ліси?
Відкриття ринку землі, як не дивно, дає шанс зрушити проблему з місця. Бо нині зареєстрований Проект Закону “Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо удосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин” (№2194)” спрощує чинні процедури в сфері земельних відносин.
Тому ми бачимо такі першочергові кроки з боку Уряду та законодавців щодо збереження самосійних лісів :
- Запровадження в законодавство терміну “самосійний ліс”. Як орієнтир можна взяти визначення FAO (Продовольчої та аграрної програми ООН): “земельні ділянки площею більше 0,5 га, вкриті деревною рослинністю висотою більше 5 метрів з повнотою більше 10%, або вкриті деревною рослинністю, яка здатна досягти таких показників у майбутньому”.
- Внесення змін до земельного законодавства щодо ідентифікації таких ділянок під час проведення інвентаризації та підготовки до продажу державних та комунальних сільськогосподарських підприємств.
- Звільнення від відшкодування втрат сільського господарства при зміні цільового призначення земельних ділянок на землі лісогосподарського призначення.
- Обмеження продажу самозаліснених земель у державній та комунальній власності, передача їх у користування державним та комунальним лісогосподарським підприємствам.
- Фінансування розробки проектів землеустрою для зміни цільового призначення на землі лісогосподарського призначення коштами екофондів.
- Розробка спрощеної процедури ведення лісового господарства для приватних власників самозаліснених земель.
- Скасування земельного податку для власників самозаліснених земель у випадку ведення ними лісового господарства.
Упровадження цих кроків дозволить, з одного боку, значно збільшити площу лісів за рахунок самозаліснених земель без витрат коштів на створення нових лісів. З іншого боку, стимулюватиме формування відповідальних приватних власників лісів на базі існуючих самозаліснених земель. У результаті держава лише виграє, підвищить свій імідж на міжнародній арені та внесе значний внесок у виконання Паризької Угоди та інших міжнародних кліматичних домовленостей.
Експерти UNCG готові до співпраці з усіма зацікавленими сторонами заради збереження самосійних лісів!
Автори: Єгор Гриник, Олексій Василюк
