Річка чи канал?
Від відповіді на це питання залежить доля сотень малих річок України. Бо осушувальна меліорація здійснювалась часто по колишніх заплавах річок. І саму річку спрямляли, шлюзували, поглиблювали й каналізували, перетворюючи на «магістральний канал осушувальної системи».
Але при цьому вона не втрачала статус річки. Юридично це — «істотно змінений масив поверхневих вод».
Наразі триває реформа меліорації, яка полягає у поступовій передачі зрошувальних і осушувальних систем аграріям — так званим «об’єднанням водокористувачів» (ОВК). І у випадку передачі їм річок, які є одночасно магістральними каналами, виникне ситуація, що річками фактично керуватиме аграрний бізнес, який, звісно, думатиме в першу чергу про свої економічні інтереси у вигляді зрошення та осушення, а не про довкілля.
Ми вже бачимо, як це відбувається на прикладі річок Тня та Теснівка й ОВК «Лесині Джерела», де річки розглядаються насамперед як резервуари води для зрошення полів картоплі. І як наслідок — на них уже з’явилися нові греблі.
У такому випадку можна буде забути про визначені нашими євроінтеграційними зобов’язаннями та Планами управління басейнами річок заходи з покращення їх екологічного стану!
Тому ми закликаємо Мінекономіки, Держводагентство, Держрибагентство терміново напрацювати механізм, який дозволить виокремити річки з решти майна меліоративних систем і залишити управління ними в руках держави!
