Про піщані степи пониззя Південного Бугу та Інгулу

Мабуть кожен знає про Олешківські піски та інші піщані арени в долині Дніпра, а також уздовж Сіверського Дінця. Проте існування піщаних екосистем на інших українських річках для багатьох читачів може виявитись новиною.

У Нижньому Побужжі розкинулись чималі масиви піщаних (псамофітних та геміпсамофітних) степів, пов’язані з піщаними ґрунтами, які утворились унаслідок діяльності річок. Вони, як і інші типи степів, знищуються внаслідок господарської діяльності. У пониззі Південного Бугу та Інгулу зустрічаються здебільшого невеликі піщані арени, якщо порівнювати їх з найбільшою в Україні оазою пісків – Олешківськими пісками.

Найбільшою з піщаних арен у Пониззі Бугу є Андріївська, розташована в міжріччі Бугу та Чичиклії біля села Андріївка. Усі піщані степи в пониззі Південного Бугу та Інгулу розташовані на Миколаївщині. Під рослинністю піщаних арен сформувалися різні типи піщаних ґрунтів. Вони мають низьку родючість і несприятливі водні властивості. Зараз їх використовують переважно під лісопосадки з сосни звичайної. Хоча, окрім цього, їх розорали для вирощування сільгосппродукції та використовують як території під сонячні електростанції.

Загалом у пониззі Південного Бугу та Інгулу нараховують близько 18 піщаних масивів. Деякі з них є досить відомими: тут виявили рідкісну вузькоендемічну групу перлистих волошок.

Є й інші масиви піщаного степу, для яких також є важливим проведення досліджень задля порятунку залишків територій. Є й піщані арени, флора яких безповоротно втрачена. Що це за піщані масиви?

У нижній течії Південного Бугу – 10 піщаних масивів:

1. Між с. Прибузьке та м. Вознесенськ – сьогодні знищений внаслідок заліснення монокультурою сосни, розораний, використовується під сади і будівництво СЕС.
2. Біля с. Дорошівка – повністю заліснений.
3. Біля с.Покровка – розораний.
4. Андріївська піщана арена – частково заповідна. Є найбільшою з поміж піщаних масивів понизяя цих річок. Тут знаходиться одне з двох відомих популяцій волошки білоперлинної ( Centaurea margaritacea Klokov).
5. Новопетрівська піщана арена – заліснена.
6. Піски між с.Ольшанське та с.Трихати потребують дослідження. Можливо, тут є збережені ділянки піщаного степу.
7. Піщаний степ біля с.Петрово-Солониха охороняється. Тут створено однойменний ландшафтний заказник. На жаль, через заліснення тут було втрачено місцезростання волошки перлистої (Centaurea margaritacea alba), яка наразі зростає лише біля с. Мішково-Погорілова (і тут їй загрожує розорювання та забудова).
8. Матвіївська піщана арена знаходиться між с. Баловне та смт Соснове та займає майже повністю заліснену територію. Тут знаходиться Матвіївський ліс. Серед проблем – засмічення території, нелегальний видобуток піску, забудова, а також розпаювання залишків відкритого степу на пісках. На ділянці піщаного степу виявлено місцезростання волошки перлистої (Centaurea margaritacea Alba). Великим ризиком для волошки перлистої є розміщення поруч житлового сектору та треку для проведення змагань з мотокросу. Окрім волошки тут зростають і інші ендемічні види флори відкритих пісків.
9. Парк “Ліски” в Миколаєві. У 90-их роках тут було знищено популяцію волошки білоперлинної (Centaurea margaritaalba Klokov) та інших ендеміків піщаного степу.
10. Галицинівська арена – друга за величиною в пониззі Бугу та Інгулу. Тут найбільше збереглося ділянок відкритих пісків. Створено пам’ятку природи “Старогалицинівська” та заповідне урочище “Жовтневе”. Збереглися тут і інші цінні ділянки піщаних степів, які не заліснили. Наразі вони потребують заповідання. Тут охороняють волошку первинноперлинну (Centaurea protomargaritacea), яка, окрім Червоної книги, занесена до світового списку рідкісних та зникаючих рослин.

У пониззі Інгулу розміщується близько 7 піщаних масивів – від с. Мар’ївка до с. Каравелове, які умовно відмежовані або селищами або меандрами р. Інгул.

1. Між с. Мар’ївка та Пересадівка піщана арена частково охороняється, зокрема одне з двох місцезростань волошки білоперлинної.
2. Між с. Пересадівка та с. Ясна-Поляна.
3. Між с. Калинівка та с. Добра Надія.
4. Між с. Добра Надія та с. Воскресенське.
5. Між селами Зайчівське, Воскресенське та Святомиколаївка.
6. Між с. Мішково-Погорілове та с. Каравелове піщана арена охороняється в лісовому заказнику Мішково-Погорілово. Тут охороняють волошку перлисту (Centaurea margaritacea Alba). Пропонується змінити категорію лісового заказника на ботанічну з пріоритетним включенням цінних ділянок піщаного степу, оскільки більша частина місць зростань цієї волошки знаходиться за межею заказника.
7. Піщаний степ на північному заході від с. Каравелове.

Особливістю піщаних степів Нижнього Побужжя та пониззя Інгулу є наявність вузьколокальних ендеміків – волошок, які виступають флористичними індикаторами разом з іншими пісковими ендеміками: березою дніпровською (Beluta borysthenica), житняком пухнастоквітковим (Agropyron dasyanthus), гоміліоном злаколистим (Goniolimon graminifolium), роговиком Шмальгаузена (Cerastium schmalhausenii), юринеєю Пачоського (Jurinea paczoskiana) та харківською (J. charcoviensis), козельцями дніпровськими (Tragopogon borysthenicum), цибулею савранською (Allyssum savranicum), чербецем Палласів (Thymus pallasianus) та ковилою дніпровською (Stipa borysthenica).

Цінні ділянки піщаного степу, перспективні для заповідання

Незважаючи, що більшість піщаних масивів знищена, на окремих малодосліджених аренах досі збереглися невеликі ділянки відкритих та заліснених пісків, на яких зростають рідкісні види флори.

Дуже перспективною для комплексних флористичних досліджень є Матвіївська піщана арена, де поміж насаджень монокультури сосни збереглися ділянки піщаних степів з притаманною їм флорою.

Також перспективними для заповідання є збережені ділянки в межах урочищ біля с. Галицинове та Балабанівка.

Щодо пониззя Інгулу, то тут можливо розширити існуючі заказник “Мішково-Погорілове” та заповідне урочище “Мар’ївське” за рахунок збережених піщаних степів.

Цікавинки:

• Дослідник М. В. Клоков назвав різноманітність видів флори, що історично сформувались на відкритих пісках, “Флорою волошок”.
• У 2005 році Миколаївською обласною радою був затверджений “План дій по збереженню перлистих волошок на Миколаївщині”.
• У мікрорайоні Миколаєва “Ліски” в однойменному парку ще в 20 столітті був свій шматочок “Кінбурну”: тут поширювались відкриті піски та саги – малі озера, болота, оточені гаями з берези та осики. Були тут і солончаки.

Досі є перспективним відновлення в парку втрачених видів піскових ендеміків. Подібні ландшафти панували й у межах Матвіївського піщаного масиву. Сьогодні тут ще є кілька озер та цінні ділянки відкритих пісків.

Список використаних джерел:

1. Перлини піщаної флори у пониззях Південного Бугу та Інгулу. Серія: Збереження біорізноманіття в Приморсько-степовомк екокоридорі/ Під ред. Г. В. Коломієць. – К.: Громадська організація “Веселий Дельфін”, 2008.
2. “План дій зі збереження перлистих волошок на Миколаївщині”
3. Винокуров Д. С., Ширяєва Д. В. Знахідки рідкісних рослин у правобережному степу України / Знахідки рослин і грибів Червоної книги та Бернської конвенції (Резолюція 6).- Т. 1 (Серія: “Conservation Biology in Ukraine”.- Вип. 11). -Київ-Чернівці: Друк Арт, 2019.

Автор Віктор Скоробогатов