Реалізація програми «1 мільярд дерев» в Україні нагадує театр абсурду. З одного боку, лісівники засаджують інвазійними видами степи, знищуючи природні екосистеми, та розповідають, що це необхідно для збільшення площі лісів.
З іншого боку, держава та органи місцевого самоврядування роздають сотні гектарів лісів від сільського господарства, надрокористування та будівництво, знищуючи здоровий, сформований ліс.
Щоб виставити ділянку на аукціон під видобуток, необхідно отримати погодження Міндовкілля, яке, до речі, завжди цікавиться думкою обласних адміністрацій щодо конкретного родовища.
За «Лісовою стратегією», передавати ліси під інші види землекористування можна, лише якщо немає альтернативи. Для поширених копалин, як-от торф, бурштин чи пісок, альтернатива є. Тому чиновники мають усі підстави не погоджувати видобуток на таких ділянках. Але такою можливістю вони не користуються.
Ми проаналізували 162 висновки міністерства (погодження та відмови) і не виявили жодного випадку, коли чиновники відмовили з підстав збереження лісів!
Наприклад, у Житомирській області (яка дуже пишається «лідерством» у виконанні програми «1 мільярд дерев») серед 8 ділянок лісового фонду, які були продані під видобуток бурштину, лише половина ꟷ попередньо порушені нелегальними копачами. Інша половина ꟷ нормальний ліс. Водночас в області є сотні гектарів порушених лісових ділянок!
Закликаємо Міндовкілля та обласні державні адміністрації ділом ─ не словами зберігати ліси, відмовляючи у видобутку корисних копалин у лісах, коли є альтернатива!
