Президент України Володимир Зеленський на Всеукраїнському форумі «Україна-30. Екологія» підписав Указ «Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів»[1]. Указ започатковує ініціативу заліснення України – «Зелена країна»[2], або «Масштабне залісення України». В Указі про це не йдеться, але Президент озвучив SMART-ціль ініціативи: «За 10 років збільшити площі лісів на один мільйон гектарів. Задля цього у найближчі три роки ми прагнемо висадити в Україні один мільярд дерев».[3]
Більшість людей сприймає висадку дерев з майже релігійним трепетом. Але коли гарна ідея ховає за собою погані наслідки (а також порушення законодавства), важливо своєчасно поставити незручні запитання. Ба більше, в умовах стрімкої зміни клімату вкрай нераціонально робити кроки, які не лише не допоможуть справі, але й відчутно погіршать становище.
Де розміщуватимуться ці 1 000 000 гектарів?
Інша президентська ініціатива про вільний продаж земель сільськогосподарського призначення не дозволяє віддавати під заліснення сільськогосподарські землі. Та й майже всі вони розорані. До речі, понад 56% нашої країни займає рілля. В таких умовах, без нових змін законодавства, єдиним місцем, де досі можна саджати нові ліси, залишаються останні степи та луки. Після десятиліть масштабного розорювання, залишків природних степів і луків в Україні лишилось не більше 3% та й ті розміщені переважно на схилах і в балках, де розорювати було незручно. В Європі немає жодної іншої екосистеми, яка б постраждала від діяльності людини аж на стільки. Не дивно, що третина всіх вимираючих видів рослин і тварин, що занесені до Червоної книги України, саме степові.
Є достатньо причин стверджувати, що “масштабне заліснення України” придумали в Держлісагентстві, а не в Офісі Президента України; що придумали його люди, які працюють там з радянських часів і досі сповідують цілі, накреслені партійними керівниками. Є підстави думати, що Президент України про все це не підозрює, щиро вірячи, що зі своїх вуст озвучив прекрасну ідею, а не корупційну схему, яка зруйнує залишки української природи, значно погіршить клімат і, вірогідно, стане причиною міжнародного скандалу.
Ще один великий план…
Ще наприкінці 1940-х Й. Сталін затвердив один з найбільш одіозних своїх проектів – «Великий план преобразования природы», у народі – «сталінський план»[4]. План передбачав перекидання річок Сибіру й Поволжя, зрошення великих площ у посушливих регіонах та масштабне лісорозведення в Степовій зоні СРСР. Плани перекидання річок, що призвели до зникнення Аральського моря й зміни клімату Центральної Азії, стосувались південно-східних республік, Україні дісталося лісорозведення в степовій зоні. У 1970-х тодішні метри “лісової” науки (Ю. П. Бялловіч, 1910-2004) придумали так звані регіональні норми лісистості. Ці норми передбачали, що майже всі додаткові ліси, які чомусь необхідно висадити, слід саджати саме в Степовій зоні. Біологічній абсурдності такого наміру протиставили норматив кількості «гектарів на душу населення». Як наслідок, у густонаселених регіонах на Донбасі, Дніпропетровщині та й інших областях українського півдня різко стало бракувати лісів. У перерахунку на одного жителя, у степу лісу вийшло в 3-6 разів менше, ніж у малонаселених регіонах Полісся й Карпат. Хитрий хід з «регіональними нормами» задовольнив одночасно багато інтересів різних сторін. Партійні керівники отримали виконання сталінських настанов. Лісівники отримали десятки тисяч робочих місць і постійне фінансування. Ліс у Степовій зоні росте погано, а ще й регулярно згорає, тому можна безкінечно отримувати фінансування на його відновлення. У масштабах СРСР цю схему мабуть ніхто не помітив за гучними намірами виконання сталінських заповітів. І так вона дожила до нашого часу. Досі лісове відомство пропонує керівникам держави як першочергове завдання збільшення лісистості шляхом лісорозведення в Степовій зоні, аргументуючи це регіональними нормами лісистості.
2008 року цю ідею вклали у вуста Президента В.Ющенка і він підписав Указ “Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів і зелених насаджень”[5]. Уже за рік міністр довкілля Г.Філіпчук підписав наказ “Про затвердження показників регіональних нормативів оптимальної лісистості території України”,[6] саме тих − радянських. Майже одразу затвердили державну цільову програму “Ліси України” на 2010-2015 роки[7]. Першою ж статтею програми є лісорозведення: 2 010 040 000 грн (2 мільярди). Завдяки своєчасним діям контролюючих органів у 2015 році програму не продовжили, і лісівникам довелось розігрувати партію з початку.
І от, у червні 2021 року вже Президент В. Зеленський підписав Указ «Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів»[8] і вже місяцем пізніше Міністр Р. Абрамовський видав Наказ “Про затвердження показників регіональних нормативів оптимальної лісистості території і мінімально необхідної захисної лісистості агроландшафтів України”[9].
Чому залісення степів прискорить опустелювання?
Звісно, ніде не написано, що заліснювати будуть саме степи. Але, «регіональні норми…» говорять, що саме в степовій зоні слід створити переважну більшість всіх нових насаджень і, звісно ж, це не вийде робити на полях, які практично всі передані в приватну власність або у довгострокову оренду агрофірм. Крім того, чимало степів вже зараз передано лісгоспам. Немає сумнівів, що передали їх саме для потреб лісорозведення. До того ж, слова «степ» досі немає в українському законодавстві, хоча кожен розуміє, що воно означає. Це пояснення також важливе для того, щоб розуміти, чому залісення степів прискорить опустелювання.
Степ − це кліматична зона, розтягнута вздовж всього Євразійського континенту – від центру найбільшого атмосферного тиску в Забайкаллі та до дельти р. Дунай в Україні. На північ від неї − більш вологий Лісостеп, а на південь − напівпустелі і пустелі. Степова кліматична зона характеризується посушливим вітряним кліматом, нечастими, але потужними дощами. Тут переважають трав’янисті рослини, серед яких велика кількість дерновинних злаків та ранньоквітучих видів. Рослини, характерні для степових ландшафтів, пристосувалися до дефіциту вологи. Вони тримають більшість своєї біомаси під землею у масивних коренях, бульбах і цибулинах. Щільна коренева система, що розростається біля поверхні ґрунту й відмерлі рештки рослин утворюють дернину. Коли степ зрошують рясні дощі, вода затримується в дернині й рослини встигають за короткий час поглинути її максимально. У другій половині літа, коли степ починає всихати, відмирає лише та частина рослин, що знаходиться на поверхні ґрунту. Основна біомаса рослин буде очікувати нового сезону, схована глибоко під землю. Це дуже корисне пристосування й для захисту від пожеж, які в степу не рідкість. Тож дернина не пропускає дощову вологу глибоко під землю, органіка в степовому ґрунті майже не розкладається, а накопичується. Власне так утворюється ґрунт, чорнозем; його здатні створити лише трави в Степовій зоні. А органіка − це вуглець, поглинутий рослинами з атмосфери. Таким чином, степ, допоки лишається степом, безкінечно накопичує в ґрунті вуглець, стабілізуючи клімат і даючи життя сотням видів живих організмів. Жоден інший механізм у природі не може так надійно й масштабно накопичувати вуглець з атмосфери та консервувати його на поверхні землі, як це робить природна степова рослинність. Ніде в історії Землі не було накопичено так багато вуглецю, як у ґрунтах степової зони. Утім, варто зруйнувати степову рослинність, як чорнозем починає промокати під час дощів, зазнавати ерозії та руйнування (фактично, розкладається мікроорганізмами під впливом опадів, здувається або змивається). І вуглець, накопичений протягом багатьох тисяч років, вивільняється в атмосферу в тисячі разів швидше, ніж колись поглинався.
За невеликими винятками, степи в Україні − це схили в долинах річок та балки. Приблизно 3% від того що було колись. У минулому їх не розорали з двох причин: це заборонено законодавством, та й взагалі обробляти круті схили дуже незручно. Але в радянський час колгоспам робили догани, коли в їх підпорядкуванні якісь землі не використовувались, «гуляли». Такі землі, непридатні для орного землеробства, почали називати деградованими (хоча це прекрасні природні території) й віддавати під створення лісових насаджень. А саму посадку насаджень на схилах обізвали «консервацією земель», хоча, як буде пояснено далі, саме це землі й знищувало. Отож, важливо розуміти, що посадку лісових насаджень на степових схилах лісівники називають грунтозахисними заходами, консервацією земель. Тому на наші звинувачення завжди буде відповідь, мовляв, ми тут і грунти рятуємо, і ліси створюємо, а ви нас поливаєте брудом. Утім, усе навпаки: і ліси не створюються, і грунти ще швидше руйнуються.
Збільшення лісистості чи нецільове використання бюджетних коштів?
Термін «лісорозведення» означає створення лісових насаджень там, де їх раніше не було. Цим він відрізняється від лісовідновлення. І регіональні норми лісистості визначають необхідність створення нових лісів на ділянках, де лісу раніше не існувало. Віднімемо від «оптимальної лісистості» реальну, сучасну, і отримаємо різницю − площу, яку пропонується додатково перетворити на ліси (наводимо лише області Степової зони).
| ОБЛАСТЬ | Площа первинно безлісих площ, які повинні бути додатково заліснені (тис. га) |
| АР Крим | 217,2 |
| Дніпропетровська | 91,2 |
| Донецька | 128,5 |
| Запорізька | 26,6 |
| Кіровоградська | 107,6 |
| Луганська | 119,4 |
| Миколаївська | 78,2 |
| Одеська | 100,6 |
| Полтавська | 179,6 |
| Харківська | 91,7 |
| Херсонська | 94,5 |
Стрімке зникнення лісів у Степовій зоні внаслідок прогресуючих пожеж підказує здоровому глузду, що 1,2 мільйона гектарів нових лісів тут створити вже не вийде. Добре б хоча б зберегти ті, що є.
Про неефективність степового лісорозведення вже не перше десятиліття говорять як незалежні фахівці-лісоводи[10], так і державні антикорупційні органи. Авжеж, витрачання бюджетних коштів на неефективну роботу, яка ніколи не матиме результату − це розтрата бюджету в особливо великих коштах і, тим більше, корупційна змова.
Рівно десять років тому автор цієї статті був залучений до «Державного фінансового аудиту виконання бюджетних програм в системі Державного комітету лісового господарства України за 2008, 2009 роки та завершений звітний період 2010 року», який проводило тодішнє Головне контрольно-ревізійне управління України[11]. Звіт про цю надзвичайно цікаву перевірку роботи лісового відомства відсутній в інтернеті. Спеціально для публікації на «Українській правді» була створена його електронна копія. Перевіряли ефективність виконання тодішньої програми «Ліси України 2010-2015».
Короткий зміст досить ємкого звіту про аудит такий:
«…внаслідок загибелі лісових культур за період 2008. 2009 роки та 9 місяців 2010 року було неефективно витрачено бюджетних коштів на суму 821,3 тис. гривень.
…внаслідок недотримання в повній мірі технології по створенню лісових культур на згарищах та несприятливі кліматичні умови за відсутності тривалих доглядів за новими насадженнями неефективно використано лісогосподарськими підприємствами протягом 2008-2009 років 10,6 млн грн коштів державного бюджету».
Через викриту розтрату коштів та інші обставини, 2015 року програму «Ліси України» закрили. Крім того, цьому сприяло те, що в 2013 році Державна фінансова інспекція викрила в 9 областях лісові господарства, що саджали ліс на території степу без необхідних для цього документів, тобто займались самозахопленням територій аби заробляти на лісорозведенні. Загальна сума завданих збитків – понад 6,5 млн грн[12]. Лісники такі свої дії пояснюють потребами збільшення лісистості, але насправді це нецільове використання бюджетних коштів, що є ознакою корупції.
Тепер же лісівники провели роботу над помилками. Ба більше, продумали, що робити з тим, що багато земель, на залісненні яких можна було б заробляти, не належать лісгоспам.
Про нові виклики та небезпеки
Наказ, підписаний Міністром Абрамовським, передбачає не лише створення лісових насаджень на площах, вигаданих ще в радянський час. Він передбачає додаткові 10,3% площі України так званої «захисної лісистості»[13]. Захисна лісистість − це грунтозахисні насадження на землях сільськогосподарського призначення, за межами Держлісфонду. Тобто сумарно лісистість + захисна лісистість = вдвічі більше лісів ніж є зараз (включно з Поліссям і Карпатами). Якщо подивитись уважно, норми лісистості в обох наказах (2009 і 2021 років) не відрізняються: ні між собою, ні від радянських фантазій. І це при тому, що кліматичні зони посунулись на північ на 200 кілометрів[14] і регіони, де автори нормативів лісистості запланували 70% нових лісів, тепер є напівпустелею, де ліс рости не стане.
Випереджуючи нарікання на те, що «10 років тому були давно», автор запитав у сучасного Держлісагенства про приживлюваність новостворених лісів у кожній з областей.
Майже всі плани саджати нові ліси припадають на ті регіони, де від 40% до 62% нововисаджених лісів гинуть вже в перший рік (від цього такі «насадження» доводиться саджати заново, адже їхня щільність вже не відповідає нормативам).
До слова, наказ 2021 року, на відміну від багатьох інших важливих документів Міндовкілля, не виставлявся на громадське обговорення, не погоджувався із НАН України та в результаті підписаний фактично таємно, що тільки збільшить негатив в адресу Міністра, якого фактично підставили цим документом.
Тепер повернемось до «захисної лісистості», яка тепер має зрости з… 2% до 10,3 % площі України! Цей термін означає полезахисні смуги й грунтозахисні насадження. На відміну від лісів, які мають категорію земель «лісогосподарське призначення», такі насадження є сільськогосподарськими землями і буцімто виконують захисну роль. У випадку з лісосмугами, це звісно так і є, а от створення насаджень на схилах степових балок важко обґрунтувати як корисні для полів, розміщених на горі, над балками. У радянський час для управління такими насадженнями існували агролісгоспи, які в більшості втратили сенс і їхні землі в незалежній Україні здебільшого були передані лісгоспам. Це означає, що ефективність «захисної лісистості» радянських часів знизилась майже до нуля після того, як захисні насадження перевели в категорію земель Держлісфонду.
Наприклад, на цей час Держлісфонд Луганщини становить 210 тисяч га (7,8% від площі області). Там усі агроліси (включно з полезахисними лісосмугами) були передані лісгоспам (це можна побачити на карті Лісового інформаційного центру)[1]. Тепер же міністр Абрамовський затверджує додатково показники регіональних нормативів мінімально необхідної захисної лісистості агроландшафтів України[2], з яких слідує, що на Луганщині вона має становити 21,6% від площі області. Враховуючи, що нинішній показник захисної лісистості в області складає 0% (по названих вище причинах), виходить, що додатково лише на Луганщині треба створити 576,3 тисяч гектарів захисних лісових насаджень! Ну, а враховуючи, що Додаток №1 до Наказу[3], що визначає показники оптимальної лісистості (тієї, що Держлісфонд) на рівні 16%, то крім того, на тій саме Луганщині виходить слід створити ще 8,2% області лісів, тобто ще 217 тисяч га. Усього на одній лише Луганщині виходить, слід додати 793 228 гектарів лісів (це приблизно стільки, скільки зараз є в усіх областях півдня України разом узятих і майже стільки, скільки Президент обіцяє висадити за 10 років).
Де взяти стільки коштів?
Україна не багатіє з року в рік. Але й це продумали автори «масштабного залісення». Найбільші показники лісорозведення перепадають на долю захисної лісистості. А це не землі лісгоспів, а отже, не кошти держбюджету. Тож ідеться про землі об’єднаних територіальних громад і кошти екофондів областей та районів, які могли б бути використані для покращення екологічного становища тих саме громад, а не для боротьби з опустелюванням.
Дійсно! Деякі області вже й заклали на виконання президентської ініціативи і свій мільйон.
Днями, на Публічній кадастровій карті оприлюднили аналітичний шар земель, що потребують консервації[1]. На думку Держгеокадастру України, це і є землі, передбачені для досягнення показників захисної лісистості[2]. Переважна більшість ділянок, показаних на карті, − це природні степи, які досі залишились на схилах і в балках, в тому числі й такі, що віднесені до природно-заповідного фонду.
Порушення законодавства?
Враховуючи, що «Масштабне залісення України» фактично спрямоване на знищення всіх наявних в державі степів (принаймні показники говорять, що заліснити земель треба значно більше, ніж для того є залишків степу), варто згадати про те, що ці наміри є прямим порушенням чинного законодавства. По-перше, кожен третій вид рослин і тварин, занесений до Червоної книги України, зустрічається на останніх клаптиках степів і лише тому потрапив до Червоної книги, що степу стало замало, щоб види могли вижити. Велика кількість ділянок степів включені до об’єктів ПЗФ, які також заплановані для посадки лісів, попри те що за такі дії законодавство передбачає кримінальну відповідальність.
Схили з ковилами у Тилігульському регіональному ландшафтному парку, що перемогли в минулорічному фотоконкурсі “Найкраще фото степового ПЗФ”, також позначені як малопродуктивні землі, передбачені для залісення
Імовірно, до Президента важливо донести суперечність «масштабного залісення України» іншим документам, в тому числі підписаним ним:
Національний план дій щодо боротьби з деградацією земель та опустелюванням від 30.03.2016 р. № 271-р вказує в наступних пунктах такі заходи:
- Створення і відновлення сіножатей та пасовищ відповідно до науково обґрунтованих показників з урахуванням регіональних особливостей та природно-кліматичних умов.
- Упорядкування орних земель шляхом виведення з їх складу схилів, земель водоохоронних зон, ерозійно небезпечних та інших не придатних для розорювання угідь.[3]
Закон України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року» від 28.02.2019 року № 2697-VIII, в Показниках оцінки реалізації державної екологічної політики зазначає, що:
– Лісистість має зрости з 15,9 до 17,5 % території країни (тобто на 1,6% а не на 13 як ми бачили вище!)
– Питома вага сільськогосподарських угідь екстенсивного використання (сіножатей, пасовищ) у загальній території країни має зрости з 13 до 15,8 % території країни.[4]
Указ Президента України «Про Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року» № 722 від 30.09.2019 р., підписаний Володимиром Зеленським, проголошує:
13) вжиття невідкладних заходів щодо боротьби зі зміною клімату та її наслідками;
15) захист та відновлення екосистем суші та сприяння їх раціональному використанню, раціональне лісокористування, боротьба з опустелюванням, припинення і повернення назад (розвертання) процесу деградації земель та зупинка процесу втрати біорізноманіття;[5].
Тож, виходить, що нова ініціатива з «масштабним залісенням» повністю знищить все те, що має охоронятись і, головне, примножуватись згідно з уже існуючими міжнародними і національними рішеннями щодо охорони природи і боротьби зі змінами клімату.
Що треба робити замість залісення Степу?
20 серпня Президент Зеленський скликає засідання РНБО, присвячене реформуванню лісового господарства[6]. Саме час донести до Президента своєчасну ідею не дати «масштабному залісенню» стати «масштабним опустелюванням» України.
Природно, що лісам місце на Поліссі, у Лісостепу та Карпатах. Вирубаючи непомірно великі обсяги лісів у цих зонах, лісники не встигають їх відновлювати. Проте саджають нові ліси не на місці рубок, а в степу, поспішаючи прозвітувати «освоєними гектарами» і «збільшенням лісистості». Аналогічно, досі ніхто не займається переведенням у статус лісу покинутих полів, що заростають природним чином, утворивши дійсно стійкі лісові насадження у зоні Полісся. У степовій зоні також слід докласти чималих зусиль і відновити майже зруйновану мережу вітрозахисних лісосмуг. Після здобуття Україною незалежності у структурі аграрного сектору досі відсутня служба, яка займалася б підтриманням мережі полезахисних лісонасаджень. А це є єдиним засобом стримування вітрової ерозії на орних землях українського півдня (крім, звісно, відновлення степу). Тож лісоводам насправді є чим зайнятися і, окрім степів, а саме відновленням мережі лісосмуг та переведенням самосійних лісів до держлісфонду.
Олексій Василюк, Українська природоохоронна група
[1] https://map.land.gov.ua/?cc=3743406.920106058,6156150.666030667&z=7&l=pcm_nsdi_land_conservation&bl=ortho10k_all&marker=4337132.5311862575,6400946.6268288195
[2] https://biz.censor.net/news/3282669/gosgeokadastr_obnarodoval_dannye_ob_uchastkah_dlya_vysadki_milliarda_derevev_ot_zelenskogo
[3] https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/271-2016-%D1%80#Text
[4] https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2697-19#Text
[5] https://www.president.gov.ua/documents/7222019-29825
[6] https://www.slovoidilo.ua/2021/08/13/novyna/polityka/zelenskyj-sklykav-rnbo-nazvaly-datu-zasidannya
[1] https://lk.ukrforest.com/map/general
[2] https://mepr.gov.ua/files/docs/nakazy/2021/494%D0%BD%D0%B42.pdf
[3] https://mepr.gov.ua/files/docs/nakazy/2021/494%D0%BD%D0%B41.pdf
[1] https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/228/2021#Text
[2] https://www.kmu.gov.ua/news/mindovkillya-prezident-dav-start-masshtabnomu-zalisnennyu-ukrayini
[3] https://www.president.gov.ua/news/glava-derzhavi-dav-start-proektu-zelena-krayina-spryamovanom-68865
[4] http://istmat.info/files/uploads/52263/kovda_v._a._velikiy_plan_preobrazovaniya_prirody_1952.pdf
[5] https://www.president.gov.ua/documents/9952008-8142
[6] https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0610-09#Text
[7] https://www.kmu.gov.ua/npas/242334419
[8] https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/228/2021#Text
[9] https://mepr.gov.ua/documents/3472.html
[10] https://www.youtube.com/watch?v=Uyoy3oR4uB8&t=497s
[11] https://pryroda.in.ua/step/kontrolno-reviziyne-upravlinnya-pro-zalisnennya-stepu/
[12] http://necu.org.ua/lisovody-vidpovidatymut-za-65-milyoniv-hryven-na-znyschennya-stepu/
[13] https://mepr.gov.ua/files/docs/nakazy/2021/494%D0%BD%D0%B42.pdf
[14] https://landlord.ua/wp-content/page/pid-udarom-stykhii-iak-mihruiut-klimatychni-zony-v-ukraini/
