Останнім часом до членів нашої групи звертаються за консультаціями багато людей, поряд з селами яких розпочалось розорювання лук і степів. Найбільше таких звернень з Чернігівщини, де масштабні оранки в багатьох районах розпочались на заплавних луках Десни.
Ми щиро поділяємо тривогу свідомих жителів Чернігівщини та не перестаємо захоплюватись мужністю всіх, хто встає на заваді великим фермерським господарствам. Більше того, боротьба на Чернігівщині відкрила всім очі на те, що розорювати можуть навіть ділянки, які в пайщиків були взяті в оренду як пасовища і сіножаті. Як ми вже писали, в тій чи іншій мірі будь-яка оранка степів і луків є незаконною. Проте в кожному конкретному випадку треба розпочинати окрему боротьбу.
Чи не краще випередити загрозу й запобігти розорюванню? Як це зробити?
Найкращою гарантією з-поміж всіх, які передбачені законодавством є створення заказників. Заказники – це території природно-заповідного фонду, що охороняються державою, але лишаються у власності та користуванні тих, кому належить ділянка. Тобто якщо сільська рада хоче зберегти землі запасу або власник паю, який є пасовищем або сіножаттю, хоче зберегти його в такому ж стані надалі, можна спробувати на кожній з таких ділянок створити заказники. У такому випадку буде заборонено розорювання, але дозволений випас і сінокос. Оскільки використання території в якості пасовища або сіножаті – ідеальне для збереження луків. Адже тільки так можна вберегти їх від заростання та поширення чужорідних видів рослин, залишивши їх такими, якими ми звикли їх бачити.
Процедура створення заказника проста:
- Готується наукове обґрунтування щодо цінності території.
- На основі нього формується клопотання про створення заказника, яке надсилається до департаменту чи управління екології обласної державної адміністрації.
- Отримується згода власника чи розпорядника земель на створення заказника.
- Приймається рішення обласною радою про створення заказника.
Ми можемо цілковито безкоштовно допомогти підготувати наукове обґрунтування, картографічні матеріали, клопотання і долучитись до створення заказників консультаціями та науковими висновками. Утім, це потребуватиме реального збору відомостей про рослинний і тваринний світ кожної ділянки. Заочно вгадати природну цінність будь-якої з них неможливо. Утім, виїзд на місцевість та фотографії з території можуть дати цілком достатній обсяг інформації, щоб бути підставою створенню заказника.
У подальшому необхідно буде спільними зусиллями добитись отримання погодження землевласників та землекористувачів і прийняття відповідних рішень про створення заказників обласною радою. Це буде зовсім не важко, якщо буде підтримка місцевих жителів.
У випадку з деснянськими луками найпростіше обґрунтувати цінність території, адже вся долина Десни є цінною природною територією. Уся вона включена до Смарагдової мережі Європи з 2015 року. Це означає, що ця природна територія важлива й унікальна для всієї Європи. Також тут планується створення національного природного парку «Подесення», запланованого на рівні Адміністрації Президента України. Будь-які сінокісні луки та заплавні озера тут представляють рідкісні оселища (різновиди природи), що охороняються в Європі.
Якщо підсумувати: створити додатковий заказник будь-якої площі в будь-якій частині заплави Десни (та багатьох інших річок) – рівносильно важливо і необхідність цього обґрунтувати не важко.
Пропонуємо сільським радам, громадам і власникам паїв створити на всіх збережених ділянках луків заказники.
Чим це вигідно? Якщо ви не плануєте знищувати свої луки (що однаково буде незаконною діяльністю), для вас нічого не зміниться. Луки лишатимуться луками. Їх можна буде косити й випасати. Проте жодних дій, на зразок оранки, будівництва свинокомплексів або кар’єрів вже робити не можна. Умисне пошкодження природно-заповідного фонду карається згідно зі статтею 252 Кримінального кодексу України. Тому випадків розорювання заказників дуже мало й зазвичай для порушника вони закінчуються кримінальними справами. Більш надійного шляху зберегти деснянські луки наразі нема.
На цей час нам вже вдалось створити один важливий заказник разом з сільською радою і місцевими активістами. Це заказник «Прибірський» у долині р. Тетерев на Київщині. Тут саме місцеві жителі виступили ініціаторами створення заказника, і тепер луки біля їхнього села будуть назавжди збереженими. Важливо розуміти, що зберігаючи природні території в дикому стані, ми отримуємо значно більше, ніж відбираючи від них ресурси. Проте зберегти природну здатність надавати нам корисні «послуги» і підтримувати якість нашого життя можна, лише якщо гарантувати довгострокове збереження природи. А тут, окрім створення природно-заповідного фонду, кращого механізму не існує.
Заказниками оголошуються невеликі природні ділянки, на території яких виявлені окремі природні комплекси та об’єкти, які потребують охорони.. Оголошення заказників проводиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об’єктів у їхніх власників або користувачів згідно зі статтею 25 Закону України «Про природно-заповідний фонд». Режим господарської діяльності, дозволена та заборонена діяльність на території заказників визначається згідно положень та охоронних зобов’язань.
Постановою Кабінету Міністрів України (КМУ) від 6 серпня 2014 року № 385 було затверджено Державну програму регіонального розвитку України на період до 2020 року, згідно з якою до 2017 року в Україні має бути створено додатково 6733 тис. га ПЗФ, а до 2021 року — 9095 тис. га. Частка ПЗФ повинна була становити на 1 січня 2017 року — 11% і на початок січня 2021 року — 15 % від площі держави. Таким чином, в Україні у найкоротший час мають бути створені числення території ПЗФ, які загальною площею будуть вдвічі більші за всі ті, які існують на цей час. Природно-заповідний фонд займає 6,7% від площ країни, а це означає що завдання виконане лише на 10,8%. Не вистачає 89% результатів або додатково оголошених природно-заповідним фондом 5,6 млн гектар природних територій в Україні.
Група протидії розорюванню степів і луків
Група для надання консультацій щодо створення заказників:
Автор фото: Papa han, CC BY-SA 3.0
