Подорожуючи Причорномор’ям Геродот відзначив, що в пониззі Дніпра є велика лісова країна – Гілея. Він мав на увазі ліси пониззя Дніпра, які поширені тут у заплаві річки та на 2 надзаплавній терасі (Нижньодніпровських пісках). Поширенню лісів тут сприяють кращі гідрологічні умови порівняно з зональними степами, де природні ліси відсутні. Літописна Гілея є (була?) найбільшим лісовим масивом на півдні континентальної України. Сьогодні ж Гілея практично знищена, або ж замінена на штучні лісові насадження. До наших днів збереглися незначні площі природних лісів – залишків Гілеї. Природні лісові масиви на півдні України знаходяться в дуже несприятливих умовах: як через природні кліматичні умови, так і через значний вплив антропогенного фактору. Відповідно всі природні ліси пониззя Дніпра потребують якнайретельнішої охорони. Однак реальність виявляється зовсім іншою. З сюжету ВТВ+ стало відомо, що в околицях села Кардашинка вирубано близько 4 тисяч дерев вільхи клейкої Alnus glutinosa. І це величезна втрата для природи Херсонщини.
Вільхові ліси є природними лісами, одним із залишків Геродотівської Гілеї. Зазвичай вони дуже перезволожені, тому їх ще відносять до лісових боліт. За повідомленням кореспондента ВТВ+ Альони Юрченко за підрахунками екологічної інспекції 4 тисячі особин вільхи клейкої Alnus glutinosa – рослини, яка включена до Червоного списку Херсонської області – було знищено чи пошкоджено. Це рослина, яку Херсонська обласна рада зобов’язалася та зобов’язала інших охороняти на території області! Необхідність охорони вільхи на Херсонщині зумовлена тим, що це найпівденніше в Україні місцезнаходження цього виду, яке розташоване на сотні кілометрів від найближчих оселищ.
Вільхові ліси є частиною комплексної екосистеми Кардашинського болота. Крім боліт, тут представлені трав’яні болота, водойми, луки, степові ділянки.
Ця екосистема надзвичайно унікальна. За своїм значенням вона співставна з такими визнаними перлинами Херсонщини, як Асканія-Нова, Чорноморський біосферний заповідник, урочище Буркути, урочище Долина Курганів… Тут зростає велика кількість рідкісних видів рослин, в тому числі комахоїдні рослини (альдрованди пухирчаста, пухирчатка звичайна), дикі орхідеї (зозулинець розмальований, пальчатокорінник м’ясочервоний), деревні та трав’яні релікти льодовикового періоду (вільха клейка, осока зближена), вузькоареальні ендеміки (волошка короткоголова, чебрець дніпровський) тощо. Також відмічено велику кількість раритетних тварин, грибів та лишайників; угруповання Зеленої книги України та Оселища Резолюції № 4 Бернської конвенції. Дана територія є надзвичайнис hot spots біорізноманіття, в тому числі і раритетного. На жаль, сьогодні ця місцевість потерпає від антропогенного свавілля. Частина її знищена в результаті видобутку торфу, частина забудована дачами, ще одна частина інтенсивно використовується в рекреаційних цілях. Кілька років тому відбулася чергова наруга над болотом (і законодавством) – значна його частина була розпайована. Хоча, згідно з чинним законодавством, водний фонд, куди належать болота, приватизації не підлягає.
Крім високої природоохоронної цінності, Кардашинське болото є єдиним торфовим болотом на крайньому півдні, а тому є єдиним джерелом інформації про історію екологічних умов та рослинного світу Півдня України. Практично вся історія рослинного покриву Півдня України, історія екологічних умов півдня побудована на основі аналізів споропилкових відкладів Кардашинського болота. Ми звикли, що болото – це щось грубе, але насправді торфові болота мають дуже тонку організацію, є вразливими і не підлягають відновленню після деградації. Втративши його, ми втратимо не лише наше сучасне, але й минуле. Ми маємо докласти максимум зусиль для збереження цієї унікальної перлини.
Іван Мойсієнко, Марія Шепілова, Херсонський державний університет
Кардашинське болото – унікальний болотний масив на півдні України, найпівденніше в Україні (а можливо й у Європі) торфове болото. Почало формуватися понад 6000 років тому на місці старичного озера, яке існувало тут 6000-8000 років тому.
Кардашинське болото, або болото Великий Кардашин розташовується в Херсонській області між містами Гола Пристань та Олешки, а саме в північно-західній частині Голопристанського району між селами Кохани та Велика Кардашинка. Воно відноситься до другої піщаної надзаплавної тераси Нижнього Дніпра. На півдні та півночі болото безпосередньо межує з пісками Олешківської арени, або так званими Кардашинськими пісками. Кардашинське болото – це найбільше й найпівденніше торфове болото в Україні, площею 2273, 40 га, близько 10 км завдовжки та 3 км завширшки в найширшій його частині [Лавренко, Ізвекова, 1936]. На сьогодні значна частина болота антропогенно трансформована.
Характерною особливістю флори Кардашинського болота є значна участь видів, що характерні для більш північних територій. Загальним трендом зміни клімату Півдня України в післяльодовиковий період є погіршення умов (через зростання його сухості) для зростання лісових та болотних рослин. В умовах кращого зволоження на Кардашинському болоті багато північних видів змогли дожити до наших часів. Більшість з них є реліктами льодовикового періоду. До північних бореальних та неморальних видів, які зростають на території Кардашинського болота, належать деревні рослини – дуб звичайний Quercus robur, осика Populus tremula, вільха клейка Alnus glutinosa, ясен високий Fraxinus excelsior; чагарникові рослини – крушина ламка Frangula alnus; та значна кількість трав’янистих рослин – куничник сивуватий Calamagrostis canescens, щитник шартрський Dryopteris carthusiana, ситник розлогий Juncus effusus, тонконіг лісовий Poa sylvicola, осока висока Carex elata, осока несправжньосмикавцева Carex peudocyperus, зніт дрібноцвітий Epilobium parviflorum, лепешняк відмічений Glyceria notata, плавушник болотяний Hottonia palustris, підмаренник членистий Galium articulatum тощо. Деякі з них, крім Кардашинського болота, більш ніде на півдні України не зростають, приміром, осока зближена Carex appropinquata, осока двотичинкова Carex diandra, осока шорсткоплода Carex lаsiocarpa, бобівник трилистий Menyanthes trifoliata. Оселища зазначених видів на Нижньодніпровських пісках є острівними, найбільш південними в Україні, відірваними від основного ареалу на 200-300 км.
Кардашинське болото є дуже цінним з точки зору збереження природи оселищем. На території Кардашинського болота зростає 22 раритетні види судинних рослин, що включені до додатків Бернської (БЕРН) та Вашингтонської (CITES) конвенцій, Світового червоного списку (СЧС), Європейського червоного списку (ЄЧС), Червоної книги України (ЧКУ), Червоного списку Херсонської області (ЧСХО): житняк волохатоквітковий Agropyron dasyanthum (СЧС, ЄЧС); альдрованда пухирчаста Aldrovanda vesiculosa (Берн., ЧКУ); вільха клейка Alnus glutinosa (ЧСХО); плодоріжка блощична Anacamptis coriophora (ЧКУ, CITES); плодоріжка болотяна Anacamptis palustris (ЧКУ, CITES); пальчатокорінник м’ясочервоний Dacthylorhiza incarnata (ЧКУ, CITES); коручка болотяна Epipactis palustris (ЧКУ, CITES); береза дніпровська Betula borysthenica (ЧКУ); волошка короткоголова Centaurea breviceps (ЧКУ); щитник шартрський Dryopteris carthusiana (ЧСХО); ясен високий Fraxinus excelsior (ЧСХО); оман високий Inula helenium (ЧСХО); дуб звичайний Quercus robur (ЧСХО); сальвінія плаваюча Salvinia natans (Берн., ЧКУ); проліска дволиста Scilla bifolia (ЧСХО); ковила волосиста Stipa borysthenica (ЧКУ); пухирник звичайний Utricularia vulgaris (ЧСХО); латаття біле Nymphaea alba (ЧСХО); осока шорсткоплода Carex lаsiocarpa (ЧСХО); бобівник трилистий Menyanthes trifoliata (ЧСХО).
Також тут зустрічається велика кількість тварин, що охороняються, зокрема відмічені такі надзвичайно рідкісні види птахів, як кулик-довгоніг, або ходулочник Himantopus himantopus, шилоклювка Recurvirostra avosetat, вівсянка-ремез Emberiza rustica, малий баклан Phalacrocorax pygmaeus, чернь білобока Aythya nyroca тощо [АРДАМАЦЬКА, ЯРЕМЧЕНКО, 1936, АРДАМАЦЬКА, 2011, БУСЕЛ, 2016а, 2016б, 2017, РЕДІНОВ, ПЕТРОВИЧ, 2011, ЩЕГОЛЕВ И.В. и др., 2016, ЯРЕМЧЕНКО, АРДАМАЦКАЯ, 2002].
Торфовий покрив Кардашинського болота є унікальним для території Південного Степу України, він є безцінним джерелом щодо рослинного покриву, тваринного світу та екологічних умов у минулому [Артющенко, 1970, Артющенко, Бачурина, 1958, Безусько Л.Г., Безусько А.Г., 2000, Безусько та ін., 2011, Зеров, 1938, Климентов, 1925, Лавренко, Ізвекова, 1936, Нейштадт, 1957, Пашкевич, Шовкопляс, 2012, Різниченко, 1926, Торфово-болотний фонд УРСР, 1973 тощо]. Порівняно з іншими болотами Південного Степу, що мають одноманітну будову (очеретяні, рідше осоково-очеретяні та рогозово-очеретяні торфи), відклади болота Кардашинське належать до багатошарово-драговинного типу. За узагальненими даними, які наводять О. Т. Артюшенко та Г. Ф. Бачурина [1958], визначено, що відклади болота Кардашинське формують тринадцять! основних видів торфу (осоково-очеретяний, вільхово-очеретяний, очеретяний, рогозовий, комишево-очеретяний, комишевий, очеретяно-комишево-німфейний, комишево-німфейний, бобівниково-німфейно-комишевий,німфейно-комишево-гіпновий, гіпново-очеретяний, гіпново-осоковий та гіпновий). Поклади торфу тут мають вік до 8 тис. років і потужність від 1,25 до 4,5 м.
Отже, Кардашинське болото має найбільше різноманіття торфових відкладів серед усіх інших боліт півдня України, в тому числі й розташованих значно північніше.
