До збірника включені відомості про знахідки в Україні інвазійних видів рослин, тварин та грибів. У публікації представлена інформація, зібрана 164 фахівцями-біологами та аматорами з різних регіонів України. Загалом подано відомості про 8241 зустріч 598 чужорідних видів, що проявляють в Україні інвазійність.
Інвазійні чужорідні види вважаються однією з найбільших сучасних загроз для біорізноманіття на глобальному рівні. Їх неконтрольоване поширення негативно впливає не лише на аборигенні види та природні екосистеми, але й завдає суттєвих економічних втрат та шкоди здоров’ю людей. Саме тому цьому питанню приділено значну увагу у низці міжнародних документів, зокрема – Конвенції з біологічного різноманіття, Рамсарській, Бернській, Боннській конвенціях та інших міжнародних угодах. У 2014 році Європейський Союз схвалив спеціальний регламент, спрямований на посилення заходів боротьби з видами – вселенцями, а також затвердив список найбільш небезпечних чужорідних видів. На сьогодні кількість чужорідних видів, зареєстрованих у європейських країнах, сягає 14 000, 10-15% з яких є інвазійними.
Указом Президента України від 17 грудня 2021 року за №668/2021 було затверджено Стратегію біобезпеки та біологічного захисту, а 7 липня 2022 року розпорядженням КМУ №573-р затверджено План заходів із реалізації Стратегії на 2022-2025 рр. Ключові заходи цього Плану пов’язані з інвазійними чужорідними видами рослин та тварин – критерії виділення, створення переліків, інвентаризація та моніторинг, створення та ведення баз даних тощо.
Сьогодні Україна знаходиться лише на початку цього шляху – вона не має офіційно затверджених переліків чужорідних та інвазійних видів, не проведено їхню інвентаризацію, відсутні системи моніторингу та оцінки ризиків і втрат, немає адекватних та скоординованих заходів протидії біотичним інвазіям. Маємо визнати, що станом на момент видання цієї збірки, перелік інвазійних видів для України ще не затверджено. Менше з тим, боротьба з видами-інтродуцентами, що проявляють біологічну інвазію в природні екосистеми, знайома українцям. Адже протягом багатьох років на державному та місцевому рівнях тривають офіційно запроваджені заходи по боротьбі з карантинними видами рослин, такими як амброзія полинолиста (Ambrosia artemisiifolia), борщівник Сосновського (Heracleum sosnowskyi) та ін. Ці види також віднесені до інвазійних видів-інтродуцентів.
В зв’язку з цим Українська природоохоронна група (UNCG) у співпраці з Інститутом ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України та Інститутом зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України виступила з ініціативою частково заповнити прогалини у знаннях про біологічні інвазії в Україні шляхом підготовки та видання збірки точок знахідок чужорідних видів в Україні «Знахідки чужорідних видів рослин і тварин в Україні». Незважаючи, що такий підхід до збору даних дуже добре себе зарекомендував у випадку з видами, занесеними до Червоної книги України та міжнародних конвенцій, і був успішно реалізований в низці збірок (загалом – 7 видань), у організаторів цієї збірки були серйозні побоювання, що в випадку чужорідних видів, даний підхід може не спрацювати.
По-перше, для видів під охороною Червоної книги або міжнародних конвенцій є чітко затверджені переліки, а у випадку чужорідних видів такого переліку немає. Відсутність регламентованого списку видів створює широкі можливості для вільного трактування авторами термінів “чужорідний”, “інвазійний”, “інтродуцент”, “вселенець”. Відсутність узгодженого розуміння співвідношення між цими термінами не дозволила нам вказати чіткі критерії на етапі оголошення збірки. Велика кількість чужорідних видів рослин використовуєтьсяу озелененні, сільському господарстві, квітникарстві або вирощується у дендрологічних колекціях та ботанічних садах. Крім того, частина чужорідних видів присутні на території України вже багато десятиріч, а в деяких випадках і декілька сотень років. Деякі аборигенні для України види тварин в останні роки проявляють інвазійний характер поширення в регіонах, де їх раніше не було (наприклад богомол звичайний (Mantis religiosa). В той же час інші види, які для української фауни давно є звичними, насправді з’явилися в Україні протягом ХХ століття внаслідок біологічних інвазій. Такими є наприклад горлиця садова (Streptopelia decaocto), шакал (Canis aureus), а також масово поширені шкідники культурних рослин мінуюча міль каштанова (Cameraria ohridella) та відомий всім колорадський жук (Leptinotarsa decemlineata). Варто згадати також і про те, що інтродуцентами є багато видів найбільш масових видів риб, що населяють ставки та природні водойми рівнинних регіонів України. Тому була небезпека отримати для збірки велику кількість точок знахідок видів, які давно вже «заполонили» країну. З іншого боку, для багатьох маловивчених груп тварин питання інвазійності до цього часу ніким не вивчалось і дійсно, варто визнати, що спеціальні дослідження по багатьох групах значно доповнять переліки інвазійних видів, що вже поширюються в Україні. Наприклад у нашій збірці вперше публікується інформація про інвазію чужорідного виду вусача Molorchus marmottani в Харківській області.
Другим проблемним питанням, яке виникало не стільки у редакційної колегії, скільки у авторів публікацій є методологія зазначення локацій виявлення видів. Незрозумілою залишається методологія документування локацій у випадку чужорідних рослин, які створюють обширні осередки суцільного поширення (Erigeron canadensis, Solidago canadensis), або з робінією звичайною (Robinia pseudoacacia), лісосмуги з якої розтягнуті на сотні кілометрів, чи клену ясенолистого (Acer negundo), що масово зростає на недоглянутих територіях населених пунктів та навколо них. Орієнтована на формування датасету та публікації даних у GBIF, методологія підготовки статей для нашої збірки вимагає зазначення географічних координат. Проте у випадках суцільного поширення виду навіть вказівка на радіус локалітету може не бути виходом з ситуації, коли характер поширення виду має лінійний характер (наприклад вздовж доріг, узлісся, або лісосмуг). Тож потенційно тим більш точним буде відображення поширення виду, чим більш детально будуть вказуватись його локації у вигляді окремих точок. Проте саме такий підхід може призвести до появи безкінечно великої кількості точок будь-якого масово поширеного виду рослин, що не буде прийнятним для масштабів друкованої публікації і буде контрастувати з даними про інші види, для яких цінність кожної окремої точки значно вища.
Будемо відверті, частково наші побоювання справдилися, але ми сподіваємося, що нам все-таки вдалося вирішити всі основні проблемні питання, отримати якісну збірку та привернути до проблеми чужорідних видів увагу ширшого кола фахівців. Для опрацювання поданих авторами матеріалів було долучено велику кількість біологів що спеціалізуються на окремих групах рослин, тварин та грибів. Впорядкування цієї збірки дозволило нам отримати важливий досвід в багатьох моментах. Йдеться не лише про методологію зазначення географічних координат та інші особливості оформлення публікацій. В першу чергу, збірка є зрізом сучасного уявлення українських науковців про те, які види в Україні (або окремих її регіонах) є інвазійними. Сподіваємося, що, як і у випадку з точками знахідок червонокнижних видів, вона буде початком нової серії публікацій, присвячених чужорідним, в першу чергу інвазійним видам.
Вітаємо всіх, хто доклав зусиль до підготовки збірки «Знахідки чужорідних видів рослин і тварин в Україні»: авторів, які підготували та подали статті, науковців, які перевіряли наукову коректність поданих текстів, формували покажчики, редакторів та макетувальників. Спільними зусиллями ми зробили цю першу в своєму роді збірку!
Скачати збірку Знахідки чужорідних видів рослин та тварин в Україні
