Наприкінці лютого 15 волонтерів Української природоохоронної групи відвідали печеру Атлантида (с. Завалля, Хмельницька область). Разом зі спелеологами Хмельницького спелеоклубу «Атлантида» вони взяли участь в одній зі щорічних довготривалих експедицій з дослідження печери!
Печера «Атлантида» є об`єктом природно-заповідного фонду (геологічна пам`ятка загальнодержавного значення), утім, нею опікується організація спелеологів ХСК «Атлантида», які слідкують за станом печери та дотриманням режиму її відвідування, проводять дослідження геологічних утворень та відкриття нових районів, картографують розташування ходів тощо.
Завдяки величезній праці цих людей наразі довжина печерних ходів сягає понад 7500 м. Одного разу в печері було навіть знайдено скелет доісторичного ведмедя віком понад 300 тис. років. Натепер скелет зберігається в Польщі. Печера Атлантида гіпсова, була відкрита в 1969 році київським спелеологом Валерієм Рогожніковим. Відтоді його справу продовжує не одне покоління спелеологів. Члени місцевого спелеоклубу займаються переважно топографічною зйомкою та дослідженням нових регіонів печери, відкриттям нових проходів, які, можливо, привели б до нових, раніше невідомих залів з кристалами або поєднали б Атлантиду із сусідньою печерою Малишка-Кіянка.
Спелеологи завжди раді волонтерам, які можуть допомогти проводити різноманітні роботи в печері.
Нашу групу волонтерів розділили на дві підгрупи. Одна з них займалася розширенням ходів у вже відомій місцевості під назвою «Патагонія». Може здатися, що це доволі нецікава робота – розгрібати глину. Та де там! Район Патагонії – це вузький і не дуже зручний лаз, долати який доводиться протягом мінімум 20 хвилин на колінах або на животі. І обов`язково з низько опущеною головою, щоб не зачепити дорогоцінні гіпсові кристали, що наросли на стелі. Патагонія веде до нових, нещодавно відкритих районів, де відбувається зараз найцікавіше – відкриття наступних нових районів! Тому розширення проходу вниз, вибираючи величезні масиви глини й каміння, створить більш зручні умови для долання цієї ділянки майбутніми дослідниками.
Друга підгрупа відправилася до невеликого лазу, який, вірогідно, веде до сполучення Атлантиди з сусідньою печерою Малишка-Кіянка. Волонтери UNCG допомагали обережно розчищати лаз в надії за наступним поштовхом опинитись у новому залі чи гроті. Велика кількість волонтерів дає можливість ланцюжком передавати викопану глину та каміння, складаючи їх до спеціальних відвалів, де вони не заважатимуть подальшій роботі. Це дуже допоможе спелеологам клубу, які працюватимуть тут у майбутньому.
Усі ми були вражені красою кристалів, розмаїттям видів кажанів, величчю печерних ходів та лазів. Хоча цього разу волонтерам не вдалося відкрити новий зал, можна тішитися з того, що ми зробили свій внесок у дослідження Атлантиди. Ми безмежно вдячні спелеологам ХСК Атлантида Василь Малець, Oleksandr Shcherbitskiy, Юрій Петрань та іншим за організацію експедиції, за гостинність та виняткову можливість долучитись до такої потрібної та благородної справи як дослідження українських печер! Сподіваємося, це не останній наш виїзд.
