Уже кілька років ми працюємо над розробкою класифікації біотопів України. Це необхідно для збереження природного різноманіття як у Європі, так і в нашій державі.
Якщо в лісовій та лісостеповій зонах уже провели чимало робіт, то степи залишаються найменш дослідженими, адже вони майже повністю розорані: площа трансформованих людиною степових земель сягає 90%! Тому ми активно займаємося вивченням степових екосистем, що збереглися в природних умовах. Цього разу увага наших Ольги Чусової та Оксани Кучер зосередилася на Айдарі − одній з найбільших приток Сіверського Дінця, яка є осередком збереження та поширення біорізноманіття.
Широка заплава, високі круті крейдяні схили, борові тераси із залишками псамофітних степів (де зростають рослини, які пристосувалися до життя на пісках) та соснових лісів створюють природні умови для формування різних типів біотопів та оселищ. Найбільша цінність в долині річки − виходи крейди. Крейдяні відслонення зустрічаються лише на території Середньоруської височини! Більшість тамтешніх типових видів рослин − вузькоендемічні, а окремі − ендеміки басейну річки Дон (наприклад, полин суцільнобілий та гісоп крейдяний). Там формуються унікальні рідкісні біотопи, значна частина яких занесена до Червоної книги України.
Тут можна зустріти полин суцільнобілий, гісоп крейдяний, матіолу запашну, ранника крейдяного, солодушку крейдяну тощо. Рівнини крейдяних схилів покривають третинні піски, на яких зростає червонокнижна ковила дніпровська. На борових терасах Айдару ростуть соснові ліси штучного походження. У середньому їхній вік становить 60-70 років, але трапляються й вікові соснові насадження, що охороняються як заповідне урочище. Серед лісів на відкритих ділянках формуються псамофітні види, які охороняються Бернською конвенцією, наприклад наголоватки волошкові. Заплава річки вкрита лучною рослинністю. Подекуди тут збереглись засолені луки, утім, на жаль, значна частина заплави річки розорана та зайнята господарськими землями. Місцеве населення безвідповідально ставиться до природи (самовільно видобувають крейду та пісок, незаконно розорюють заплави).
Однією з причин таких вандальських учинків є необізнаність людей про наслідки їхніх дій, від яких можуть постраждати окремі представники флори й фауни. Околиці села Лиман (Старобільский район) − це мережа мілководних озер-стариць, загальною площею близько 2 кв км. Ці місця приваблюють багатьох водоплавних птахів і просто потребують візитів орнітологів! Утім, на сьогодні ця територія не має охоронного статусу. Долина річки Айдар − надзвичайно перспективна і щодо розробки екомережі, і щодо розширення територій ПЗФ. Інше питання – необхідність розробки менеджмент-планів, які б враховували можливість розвитку екотуризму в цих місцях. Айдар має широке річище з повільною течією, довкруж − мальовничі краєвиди, тож сплави на байдарках мали б тут неабияку популярність. Туристів також можуть прибавити кілька крейдяних печер під Новопсковом (імовірно, старий скит), а Старобільск взагалі може стати цікавим зразком старого повітового міста. Сподіваємося, наше дослідження стане основою для нових сайтів мережі Емеральд!
