В останні роки у зв’язку зі спалахом масового розмноження стовбурових шкідників хвойних лісів (зокрема, короїдів) широкого поширення набули санітарні рубки – суцільні та вибіркові. Згідно з офіційними даними Держстату, в 2015-2016 роках зафіксовані рекордні показники проведення суцільних санітарних рубок (ССР) – як за площею, так і за об’ємами заготовленої деревини. В численних публікаціях щодо поширення шкідників соснових лісів представники лісової галузі безапеляційно заявляли про санітарні рубки як єдиний спосіб подолати подальше розповсюдження короїдів.
Водночас масштаби проведення санітарних рубок є значними і в інших лісах, зокрема, твердолистяних (переважно дубових). При цьому, скандали стосовно проведення санітарних рубок у дубових деревостанах (наприклад, у НПП “Цуманська Пуща” та заказнику “Савранський ліс”) обумовлюють виникнення нагального питання: чи є доцільним проведення санітарних рубок у тому вигляді, в якому це відбувається в Україні сьогодні?
Для того, щоб віднайти відповідь, ми провели невеликий огляд закордонних наукових публікацій, присвячених проблемам доцільності санітарних рубок. Варто зазначити, що в західній лісогосподарській практиці відсутній термін, повністю тотожний українським «санітарним рубкам». Зокрема, в окремих країнах розділюють оперативні рубки (salvage logging) та власне санітарні рубки (sanitary felling). Перший тип являє собою швидке вилучення пошкоджених стихією дерев, що має на меті попередження поширення шкідників та патогенів та збереження цінності деревини, тоді як другий тип проводиться пізніше, коли шкідники вже заселили певний деревостан, але до вильоту їх нового покоління.
Для спрощення далі будемо використовувати українське визначення санітарних рубок, що об’єднує як оперативні, так і більш пізні рубки. Питання доцільності санітарних рубок розглянемо щодо двох умовних типів лісів: дозволених до експлуатації та охоронюваних, адже цілі ведення лісового господарства в таких лісах є різними.
Санітарні рубки в лісах, дозволених до експлуатації.
Найбільш поширеними причинами призначення санітарно-оздоровчих заходів (СОЗ), згідно з переліками заходів з поліпшення санітарного стану лісів, є:
- стовбурові безхребетні шкідники (вусачі, златки, короїди тощо);
- мікози (грибні захворювання);
- бактеріози та вірози (бактеріальні та вірусні захворювання);
- «КЕКФ» – «комплекс еколого-кліматичних факторів».
Важливість такого “групування” причин проведення СОЗ полягає в тому, що кожна з виділених груп має певні особливості (переважно, біологічні). Відповідно, врахування таких особливостей є обов’язковим під час планування будь-яких санітарно-оздоровчих заходів. Усі групи містять у своєму складі достатньо різнорідні за характером елементи, проте таке узагальнення є зручним для наших цілей.
Публікації, присвячені ефективності санітарних рубок задля попередження поширення стовбурових шкідників, мають дещо суперечливий характер. З одного боку, дослідження ефективності санітарних рубок для попередження поширення короїда-типографа (Ips typographus) в ялинових лісах Європи показали позитивний ефект від таких рубок (1, 9, огляд в 11). З іншого боку, автори дослідження, присвяченого епізодам відпаду дуба у Франції (acute oak decline), стверджують, що жодних даних щодо ефективності використання санітарних рубок для боротьби зі стовбуровими шкідниками дуба не існує (2).
Тим не менш, загальні біологічні особливості стовбурових шкідників є схожими, тож вилучення придатних до заселення вітровальних дерев і дерев, із яких ще не вилетіло молоде покоління шкідника (тобто проведення оперативних рубок), може мати позитивний ефект для його запобігання його поширенню (8). В такому випадку власне оперативні рубки (salvage logging) покликані не тільки стримати шкідників, але й отримати деревину, яка ще не втратила своєї економічної цінності. Отже, проведення оперативних рубок у лісах, орієнтованих на заготівлю деревини, може бути доцільним.
Проте такий підхід має бути зваженим і враховувати конкретний вид шкідника: для прикладу, дослідження ураження ясена ясеневою златкою (Agrilus planipennis) демонструє, що зменшення повноти деревостану внаслідок вибіркових санітарних рубок знижувало стійкість дерев, що залишалися, адже «навантаження» на них з боку шкідника значно зростало (3). Проведення суцільних рубок також може негативно впливати на деревостани, що безпосередньо примикають до зрубу: зміна абіотичних факторів (освітлення, вологість тощо) часто негативно впливає на крайові дерева, роблячи їх менш стійкими до заселення шкідниками (14).
Окремі публікації виділяють три умови, за яких проведення санітарних рубок уражених шкідниками дерев є ефективним: 1) рубка проводиться перед вильотом нового покоління; 2) перед зберіганням або транспортуванням проводиться корування дерев; 3) кора подрібнюється або спалюється для попередження вильоту шкідника (11).
Ситуація з проведення санітарних рубок задля боротьби з грибними, бактеріальними та вірусними захворюваннями є більш складною. Для прикладу, окремі дослідження, присвячені фітофторозам дуба і бука (4, 5), рекомендують: не допускати ущільнення ґрунтового покриву внаслідок дії важкої техніки, використовувати фунгіциди, слідкувати за санітарним станом дерев у розсадниках, та, в разі суттєвих спалахів, видаляти пошкоджені дерева з наступною заміною деревостану на мішаний, в тому числі зі стійких до патогена порід.
Такі рекомендації мають раціональне біологічне підґрунтя: поширення грибних, бактеріальних і вірусних захворювань дерев відбувається за допомогою частинок, які не здатне вловити людське око (спор, бактерій та їх цист, вірусних часток). Для прикладу, ті ж самі грибні спори можуть щільно вкривати значні території навколо уражених дерев, тож видалення самого дерева не дасть жодного ефекту у боротьбі з патогеном. Британські методичні рекомендації боротьби з всиханням дубів рекомендують: уникати рубок у вологий період (що сприяє поширенню спор), корувати дерева та спалювати кору на місцях (для уникнення поширення патогенів), обробляти уражену деревину перед подальшим використанням, дезінфікувати одяг, взуття, техніку та інструменти (6). Таким чином, ефективність санітарних рубок у боротьбі з грибними, бактеріальними та вірусними ураженнями є мінімальною.
На жаль, в українських реаліях ефективність санітарних рубок значно обмежується банальним нехтуванням вимогами, наведеними вище. Для прикладу, ефективні санітарні рубки є неможливими без точного визначення шкідника чи патогена, а також якісних моніторингових даних. Однак дуже поширена причина призначення СОЗ – це КЕКФ (комплекс еколого-кліматичних факторів). По суті, цей некоректний термін (адже кліматичні фактори належать до екологічних) не дозволяє специфікувати пошкодження деревостану, а значить – є зеленим світлом для неефективних санітарних рубок.
Більш того, вкрай поширеним є і залишення зрубаної деревини на ділянках аж до вильоту нового покоління шкідника. Корування, подрібнення заселеної деревини та її спалювання також проводяться лише зрідка. Проте нехтування цими правилами фактично призводить до того, що негативний вплив санітарних рубок на біорізноманіття значно перевершує позитивні аспекти, а ефективність боротьби з ураженням деревостанів майже відсутня.
Варто пам’ятати, що збереження лісового біорізноманіття є важливим не тільки в об’єктах ПЗФ або інших охоронюваних лісах. В Україні поширені вибіркові санітарні рубки дерев, які вже були “відпрацьовані” (тобто залишені) безхребетними шкідниками, повністю всохлих і без кори. Проте такі рубки не мають жодного економічного або лісопатологічного зиску, адже часто є економічно збитковими і не впливають на чисельність шкідника, який вже давно «відпрацював» такі дерева. Більш того, вилучення “відпрацьованих” дерев впливає на продуктивність деревостану, що залишається (10), зменшує кормову базу природних ворогів стовбурових шкідників (наприклад, дуплогніздних птахів та сапроксильних комах і ентомофагів), механічно пошкоджує та різко освітлює інші дерева (роблячи їх більш придатними до заселення шкідниками), а також знищує наявний підріст.
Окрім того, існують і інші підходи до боротьби зі шкідниками. До них належать: біологічний метод (наприклад, штучне нарощування чисельності природних ворогів шкідника), встановлення ловильних дерев чи пасток. Важливі і превентивні підходи: створення гетерогенних (тобто різнопородних) деревостанів замість монокультур, що підвищує стійкість лісів як до безхребетних шкідників, так і до патогенів. Кожен із цих заходів окремо має невеликий ефект. Наприклад, окремі феромонні пастки здатні вловлювати близько 10% популяції шкідника (13). Жоден з таких підходів не замінює виважені санітарні рубки, проте їх одночасне використання здатне значно зменшити площу необхідних рубок, мінімізуючи негативний вплив.
Санітарні рубки в охоронюваних лісах.
Під охоронюваними лісами надалі будемо розуміти лісові об’єкти ПЗФ та інші ліси, виділені задля охорони біологічного різноманіття. Вищенаведена інформація переконливо свідчить, що в лісах, дозволених до експлуатації, санітарні рубки є доцільними лише за умови виконання певних необхідних вимог. В охоронюваних же лісах навіть такі рубки є абсолютно неприпустимими. Існують численні публікації щодо впливу санітарних рубок на різні аспекти біологічного різноманіття. В 2018 більшість їх були включені до мета-аналізу, метою якого була систематизація наявної інформації щодо впливу санітарних рубок на видове біорізноманіття (7). Висновки дослідження свідчать, що санітарні рубки негативно впливають на популяції птахів, епіфітних грибів, сапроксильних жуків, ногохвісток, окремих груп лишайників і мохів. Вплив на окремі групи тварин був позитивним, проте загалом 7 із 17 таксономічних груп змінювали структуру видових угруповань.
Таким чином, проведення санітарних рубок має негативний вплив на певні групи живого, здебільшого на сапроксильні види (тобто такі, що пов’язані з мертвою деревиною). Сучасні лісогосподарські практики лише зрідка враховують необхідність збереження мертвої деревини, тож сапроксильні види вже давно мають природоохоронний «пріоритет» у західних країнах. На жаль, в Україні така тенденція поки не є поширеною.
Варто згадати, що сам термін «шкідник» застосовується лише для видів, що шкодять господарству людини. Отже, на територіях охоронюваних лісів «шкідник» – це природна складова екосистеми, а значить – проведення санітарних рубок має відбуватися у виняткових випадках. Винятки можливі лише тоді, коли стихійне лихо завдає надзвичайно масштабні пошкодження, або ж “приземлення” потребують окремі небезпечні дерева над дорогами.
Часто санітарні рубки в охоронюваних лісах проводять через побоювання, що шкідники/патогени з таких лісів перейдуть на інші комерційно важливі лісові ділянки. Тим не менш, дослідження поширеності короїда-типографа (Ips typographus) в Швеції демонструє, що його чисельність не корелює з господарським навантаженням на лісовий масив (12). Певні стихійні події в межах охоронюваних лісів (наприклад, масштабні вітровали та пожежі) дійсно можуть становити небезпеку для оточуючих лісових масивів. Підходом, що демонструє ефективність за таких умов, є створення буферної зони навколо охоронюваних лісів шириною 500-1500 метрів, як це було зроблено в німецьких національних парках “Баварський ліс” та “Гарц”. У таких буферних зонах проводять оперативне вилучення усіх дерев, першочергово придатних до заселення шкідниками. Це дає змогу як захистити експлуатаційні ліси, так і не втручатися в природні процеси охоронюваних лісових масивів (огляд в 11).
Окремо варто відмітити, що метою створення деяких об’єктів ПЗФ в Україні не завжди є збереження біорізноманіття. Інколи такі об’єкти створювали з метою збереження рекреаційних зон від забудови, з метою збереження місць історико-культурної пам’яті, з метою збереження «високобонітетних лісових насаджень» тощо. Значну частину лісів у межах ПЗФ становлять штучні соснові та ялинові монокультури, трапляються ділянки з інтродукованих видів дерев (дуб червоний, горіх чорний, робінія псевдоакація тощо). На деяких ділянках таких лісів санітарні рубки теоретично можуть бути доцільними – наприклад для збереження рекреаційної зони в соснових монокультурах. Проте, як описано вище, санітарні рубки є ефективними лише за умови їх оперативного проведення, дотримання всіх норм і правил. На жаль, в українських реаліях санітарні рубки в ПЗФ часто спрямовані лише на заготівлю деревини.
Також існує проблема із забезпеченням паливної деревиною та матеріалом для будівництва мешканців населених пунктів, які з усіх сторін оточені лісами ПЗФ. Найбільш яскравими прикладами такої ситуації є Ужанський НПП, НПП «Синевир» та НПП «Гуцульщина». Вищезгадані установи проводять санітарні рубки в значних обсягах з фактичною метою забезпечення деревиною місцевого населення. На нашу думку, такі рубки мають бути відокремлені від санітарних, з розробкою певних правил проведення для мінімізації впливу на біологічне різноманіття.
Висновок
На жаль, проведення санітарних рубок в Україні, особливо в межах листяних лісів, надзвичайно часто є недоцільним. Навіть за умови коректної роботи лісозахисних структур, реалізація санітарних заходів на місцях часто проводиться без розуміння основних біологічних особливостей шкідників і патогенів. Відповідно, ефективність санітарних рубок в таких випадках є мінімальною, а негативний вплив на екосистеми – значним. Зокрема, недоцільні санітарні рубки створюють дефіцит мертвої деревини, що впливає як на біорізноманіття, так і на продуктивність деревостанів (10). Крайнім випадком є проведення санітарних рубок унаслідок КЕКФ («комплексу еколого-кліматичних факторів»), що в принципі нівелює будь-які наукові підходи до ведення лісового господарства, часто слугуючи узаконеним механізмом комерційної заготівлі деревини.
Якщо ж виконання біологічних вимог до проведення рубок в експлуатаційних та інших лісах і може слугувати обґрунтуванням їх проведення, то санітарні рубки в межах об’єктів ПЗФ мають стати винятковим явищем, направленим на попередження масштабної загибелі насаджень. В іншому разі, негативні екосистемні наслідки значно перевершують позитивний вплив і економічний зиск від заготівлі деревини.
Окремо варто відмітити необхідність внесення змін до нормативних актів, що регулюють проведення санітарних рубок в Україні. Тривала процедура погодження таких рубок часто не дає змоги проводити оперативні рубки. Це обумовлюється частими маніпуляціями з санітарними рубками, які використовуються в комерційних цілях. Європейські підходи до лісівництва передбачають більше свободи лісокористувачам у проведенні заходів, проте і відповідальність за недоцільні (а значить – незаконні) рубки є значно вищою.
Єгор Гриник,
ГО «Українська природоохоронна група»
Висловлюємо подяку доктору сільськогосподарських наук професору Валентині Мєшковій, кандидату сільськогосподарських робіт Катерині Давиденко, Михайлу Попкову (ГО «Відкритий Ліс») та аналітику МБО «Екологія-Право-Людина» Петру Тєстову за коментарі та допомогу при підготовці цієї статті.
Література:
1 – Stadelmann et al. Effects of salvage logging and sanitation felling on bark beetle (Ips typographus L.) infestations. Forest Ecology and Management 305 (2013) 273–281
2 – Salle et al. Bark and wood boring insects involved in oak declines in Europe: Current knowledge and future prospects in a context of climate change. Forest Ecology and Management 328 (2014) 79–93
3 – Knight et al. Factors affecting the survival of ash (Fraxinus spp.) trees infested by emerald ash borer (Agrilus planipennis). Biol.Inv. 15, (2013) 371–383
4 – Jung et al. Involvement of Phytophthora species in the decline of European beech in Europe and the USA. Mycologist, Volume 19, Part 4 November 2005
5 – Александров И. Н. Новый опасный патоген Phyophthora ramorum в лесных экосистемах. Защита и карантин растений. 2010. №8
6 – UK Forestry Commission Information Note
7 – Thorn et al. Impacts of salvage logging on biodiversity: A meta-analysis. J Appl Ecol. 2018;55:279–289
8 – Thomas et al. Abiotic and biotic factors and their interactions as causes of oak decline in Central Europe. For. Path. 32 (2002) 277–307
9 – Kärhä et al. Evaluation of Salvage Logging Productivity and Costs in Windthrown Norway Spruce-Dominated Forests. Forests 2018, 9, 280
10 – Bobiec et al. The Afterlife of a Tree. WWF Polska, 2005
11 – Wermelinger B. Ecology and management of the spruce bark beetle Ips typographus — a review of recent research. Forest Ecology and Management 202 (2004)67-82
12 – Shlyter F., Lundgren U., 1993. Distribution of a bark beetle and its predator within and outside old growth forest reserves: no increase of hazard near reserves. Scand. J. For. Res. 8, 246–256
13 – Weslien et al, 1990. Recapture of marked spruce bark beetles (Ips typographus) in pheromone traps using area-wide mass trapping. Can. J. For. Res. 20, 1786–1790
14 – Grodzki et al. Effects of intensive versus no management strategies during an outbreak of the bark beetle Ips typographus (L.) (Col.: Curculionidae, Scolytinae) in the Tatra Mts. in Poland and Slovakia. Ann. For. Sci. 63 (2006) 55–61
